Ліягона
    Ви не можете прискорити покаяння
    Завантаження
    Уся книга (PDF)
    Виноски
    Тема

    Лише у цифровому форматі: Дорослій молоді

    Ви не можете прискорити покаяння

    Щоб стати кращою людиною, мені потрібно було змінити свою стратегію стосовно покаяння.

    “Амінь”.

    Коли розносять причастя, я сиджу, схиливши голову. Я молюся, прислухаючись, що Небесний Батько каже мені про мої неправильні вчинки минулого тижня та як мені стати кращою. Я обіцяю змінитися. Я думаю про Спасителя. Я причащаюся. Потім я роблю те ж саме наступного тижня, повторюючи майже те саме.

    Довгий час я вважала, що ось це і є причастям: думати про Спасителя, каятися й обіцяти, що цей тиждень буде вже іншим.

    Неясно я розуміла, що цей процес не допомагав мені розвиватися. У дійсності кожний тиждень не відрізнявся від попереднього. Мої особисті молитви і далі були повтором одного й того ж і були нечастими. У мене й далі виникали негативні думки стосовно людей, які голосно розмовляли у ранковому потягу. Я й надалі надто багато дивилася телевізор у свій вільний час після роботи. Ці звички, здавалося, вкорінилися в мені, і хоч я відчувала, що вони погані, я не знала, що ще зробити, аби позбутися їх. Чогось явно не вистачало. А я просто не знала, чого.

    Відповідь

    Під час генеральної конференції я знайшла, чого ж не вистачало. Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, навчав: “Ще одне джерело для духовного підйому і зростання---звичка постійно каятися, навіть, здавалося б, у незначних провинах. … Таке покаяння має відбуватися до нашого щотижневого прийняття причастя”1.

    І раптом мені стало ясно, у чому моя проблема: я каялася лише у неділю. Тим, що я згадувала про свої гріхи лише упродовж кількох хвилин на причасті, благодушно дозволяючи собі зростати протягом наступного тижня, я остаточно перешкоджала можливій зміні.

    Учення президента Оукса допомогло мені визначити три способи, як мені ввести цей пропущений елемент у свій процес покаяння.

    Що вважати гріхом

    Спокута Ісуса Христа поширюється на все, навіть на погані звички або тимчасові відволікання---коротко кажучи, на все, що може перешкоджати нам ставати більше схожими на Нього. Спаситель розуміє, що навіть щось найнезначніше може з часом відвести нас з Його шляху, тому Він хоче допомогти нам позбутися також і цього. Аби дозволити Йому зробити це, я вирішила спочатку думати про те найнезначніше по-іншому---як про те, що утримує мене від наближення до Спасителя.

    Це допомогло мені ясніше побачити свої помилки і поставитися до них серйозніше. Я сильніше відчуваю потребу позбутися їх, і це допомагає мені знову відчувати оптимізм, який приходить від знання, що Христос може допомогти мені в цьому. Зрозуміло, що якщо я хочу позбутися цих звичок, то недостатньо молитися про це раз на тиждень. Мені потрібно радитися з Господом щодня.

    Просити Спасителевої допомоги

    Щоденне покаяння допомагає нам реалістично проаналізувати свій прогрес, коли ми даємо звіт Небесному Батьку. Ми здатні краще бачити, за чим ховаються наші слабкості, і, прагнучи прощення, просити Його про конкретну допомогу. Стикаючись з цим незначним, що кожного дня віддаляло мене від Спасителя, я стала інакше молитися, а також і поводитися. Замість того щоб просто займатися своїми рутинними справами упродовж тижня, я постійно відчуваю бажання ставати кращою. Я відчуваю, що при прийнятті моїх рішень на мене впливає Дух. Я мала більше сили волі, щоб “вибирати те, що складніше”2, і вона, я знаю, зʼявляється завдяки могутній силі Христової Спокути.

    І хоч я робила все можливе, намагаючись самотужки подолати свої гріхи, однак тільки покладання на Бога упродовж тижня допомогло мені досягнути всіх тих великих змін. Коли я роблю так, намагаючись змінитись, я відчуваю Його поряд себе; я більше не відчуваю, нібито Він просто чекає в кінці справді довгого тунелю.

    Інше бачення причастя

    Як пояснив президент Оукс, причастя не здійснює покаяння; покаяння---це крок, який ми робимо протягом тижня постійно. Це для нас час оцінити свій тиждень, виявити вдячність за Спасителя і знову зобовʼязатися чинити краще. Якщо я каюся щодня, причастя набуває для мене нового значення. Мені більше непотрібно втискувати весь процес покаяння в 10 хвилин. Натомість я по-справжньому роздумую про Спасителеву жертву і захоплююся Його безмежною любовʼю і милістю. Причащаючись хлібом і водою, я справді відчуваю себе очищеною та готовою наступного тижня стати трішечки кращою.

    Каючись протягом тижня, ми отримуємо можливість цінувати причастя за те диво, яким воно є. Розуміння того, що покаяння є щоденним процесом, дало мені силу ставитися до своїх недоліків зі сміливістю й оптимізмом. Я більше не відчуваю, що залишаюся наодинці зі своїми проблемами. Замість того, щоб відчувати себе переобтяженою та знеохоченою в ті моменти, я можу знову відчути надію й радість, які відчула під час хрищення.