Ліягона
    Обрати вічність
    Завантаження
    Уся книга (PDF)
    Виноски
    Тема

    Лише у цифровому форматі: Дорослій молоді

    Обрати вічність

    Я знала, що зараз для мене настав час вибрати: дотримуватися й далі своїх цінностей чи ні.

    Коли я дізналася, що здобула стипендію, щоб за програмою культурного обміну поїхати в Аргентину, про що я завжди мріяла, то навіть і уявити не могла, що це стане початком такої великої зміни у моєму житті.

    Я прибула в Росаріо, Аргентина, де жила в сімʼї членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Так і почався рік духовних пригод, бесід з місіонерами і відвідування семінарії та інституту. Мені хотілося знати все, і я могла відчувати, що все, що я дізнавалася про євангелію, благословляло мене безліччю способів.

    За короткий час мені вдалося здобути міцне свідчення про істинність доктрин, яких мене навчали: про віру, любов, терпіння, милосердя, довіру та послушність Господнім заповідям, які Він дав нам, щоб уберегти від болю.

    Він не хоче, щоб ми безцільно зазнавали болю. Він дуже любить нас і хоче це часто доводити. Але іноді через свій вибір ми зачиняємо ті двері й відділяємо себе від Нього, після чого вся відповідальність вже лягає на нас. І тоді ми повинні зробити перший крок, щоб повернути мир у своє серце. Саме це я й відчула на собі.

    Після місяців навчання, місіонерських уроків та занять до мене прийшло випробування в одному з його найболючіших проявів---випробування, що ставить під сумнів мої почуття у минулому, спокушає мене на прийняття неправильних рішень тепер і намагається знищити те майбутнє, про яке я завжди мріяла. Я дізналася, що іноді (а то й неодноразово) страждання приходять звідти, звідки ніколи їх не очікуєш.

    Мені до того часу здавалося, що гідність і цнотливість у думках та вчинках завжди були притаманні мені. Я знала: те, що я збиралася робити, не було правильним, що люди, яким я одного разу довірилася, збиралися зійти з дороги і що я в дійсності вже почала збільшувати відстань між мною і моїм Небесним Батьком. Я знала, що настав час, коли мені потрібно було вибрати: буду я продовжувати це робити чи буду й далі дотримуватися цінностей, які завжди шанувала. Тож я мала знайти в собі ту силу, яка б сказала мені, що я не можу так легко зруйнувати ці мрії. Я не могла знищити свою надію мати вічну сімʼю та люблячого чоловіка. Щось у моєму житті було не так, і я знала, що це необхідно змінити.

    Те відчуття разом зі ще незрілим свідченням, яке тільки-но починало розцвітати у моєму серці, та справжні ангели у моєму житті, які завжди були поряд, щоб допомагати, не дали мені загубитися і зміцнили мене настільки, що я в той час знову змогла вибрати повернутися до Господа. І я знаю, що Він завжди був поряд, благословляючи мене у моїх стараннях прислухатися до Його голосу й залишатися гідною вічних благословень.

    Думаючи про той час, який згадую тепер, я думаю про сміливість не здаватися, сміливість ніколи не цуратися своїх цінностей, а також про віру, яку я мала і все ще маю.

    І попри те, що час покаяння, який настав, був часом болю, часом визнання неправильних почуттів та моментів, в які я робила помилки, і часом смирення, я так вдячна за нього---і буду вдячна завжди. Вдячна за те, що в належний час я могла відчути, що мій Небесний Батько простив мене, що Він і далі любить мене і що Він завжди буде мене любити.

    Найважче мені було навчитися простити саму себе. Я памʼятаю, що відчувала себе негідною й некрасивою і зовні, і всередині. Але мій Спаситель був завжди поряд, даючи мені силу й натхнення. Він посилав на моєму шляху потрібних людей, які, коли я вже повернулася у Бельгію, допомагали мені ще більше дізнаватися про Церкву. Вони любили мене за те, хто я є, і допомагали мені знову полюбити себе та зрозуміти, що пережите мною не повинно залишатися тим болем, якого я не позбудуся до кінця свого життя. Я могла бачити, що у мене була можливість вибрати, щоб, захищаючи свої цінності, відчути, наскільки міцним вже було моє свідчення. Тепер я бачу: через те що я працювала над зміцненням свого свідчення тоді, я могла бути благословенням в житті дуже багатьох людей, близько й далеко від мене.

    Не бійтеся. Ніколи не здавайтеся і завжди захищайте свої цінності. Завжди памʼятайте, як це прекрасно і яке це благословення---ділитися любовʼю до Спасителя і відчувати Його чисту любов як основу, щоб на ній будувати стосунки і майбутню сімʼю. Якщо ви вибираєте бути слухняними й вибираєте Небесного Батька в усьому, то раніше чи пізніше вічні благословення прийдуть. Не переймайтеся тим, що ви не можете бачити їх тепер, але повірте, що кожного дня більше й більше ви бачитимете руку Господа у вашому житті. У ваше серце прийде весна і почнуть розцвітати вічні квіти.

    Я була охрищена 16 березня 2019 р. у своєму приході у Бельгії, і я дуже щаслива, що зробила цей перший крок на своєму шляху до вічності. Так, на мене---як і на всіх нас---попереду на шляху чекають ще й інші труднощі---але зі свідченням у своєму серці я готова до них, бо знаю, Кого я вибрала.