Фату Гаманга

Східна провінція, Сьєрра-Леоне

Зображення

Fatu

Завдяки євангельській програмі навчання грамотності Фату не лише навчилася читати і писати, але також дізналася про євангелію Ісуса Христа. До того як приєднатися до Церкви, Фату було важко утримувати свою сім’ю. Зараз вона оволоділа навичками самозабезпечення і керує власним бізнесом, виготовляючи та продаючи килими ручної роботи. Вона також служить президентом Товариства допомоги у своїй філії.

Крістіна Сміт, фотограф

Я була ще зовсім дитиною, коли втратила батька. Важко бути безбатченком. Мати намагалася утримувати сім’ю, але в неї не було достатньо грошей, щоб дати мені освіту. Я була засмучена, що мені довелося облишити навчання; я так і не навчилася читати. Ми з мамою намагалися багато всього робити в нашому селі, наприклад, працювати на землі, щоб прогодувати себе. Роками ми разом терпіли труднощі.

Згодом я вийшла заміж і народила дітей. Через кілька років мій чоловік помер, і я, будучи матір’ю-одиначкою, докладала всіх зусиль, щоб дбати про своїх дітей.

Мої друзі прийшли до мене і сказали: “Ти втратила чоловіка. Зараз ти страждаєш. Ми хочемо запросити тебе до нашої церкви, щоб побачити, що Ісус може для тебе зробити”. Я пішла зі своїми друзями до їхньої церкви. Я також ходила до інших церков.

Одного дня жінка, яка живе за кілька будинків від мене, прийшла і сказала: “У мене є церква. Ти прийдеш?”

“Ні,—відповіла я,—я вже побувала в багатьох церквах”.

“Будь ласка,—казала та жінка,—я хочу запросити тебе до своєї церкви”.

“Як ви називаєте свою церкву?”— запитала я.

“Моя церква—це Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”.

Вона переконала мене дізнатися більше. Вона запросила місіонерів прийти до мене. Першого дня, коли прийшли місіонери, я скликала всю свою сім’ю. Місіонери сіли й почали нас навчати.

Коли я вперше прийшла до церкви, то сіла поруч з жінкою, яка співала з книги гімнів. Я намагалася звертати увагу, але не вміла читати. Я навіть не могла зрозуміти, що вона співає. Я розгубилася. “Я більше не прийду в цю церкву”,—сказала я собі.

Я сказала місіонерам, що більше не піду до церкви. Один з місіонерів сказав: “Я не збираюся змушувати вас бути членом Церкви, але хочу сказати вам істину. Якщо ви хочете повірити, що ця Церква істинна, прочитайте цю книгу”. Він дав мені Книгу Мормона.

“Я не можу прийняти цю книгу,—сказала я.— Я не освічена. Я навіть не вмію читати. Мені не потрібна ваша книга”.

Місіонери сказали мені: “Ваші діти вчаться читати. Вони будуть для вас читати, і ви зрозумієте”.

“Я спробую”,—сказала я.

Моя дочка почала читати Книгу Мормона для мене, і я знову пішла до церкви. Одна сестра в церкві підійшла до мене і розповіла про клас, організований для тих, хто не вміє читати й писати. Вона сказала, що це євангельський клас навчання грамотності.

“Нам потрібен ще один студент”,—сказала вона.

“Я дуже хочу навчитися читати і писати,—відповіла я.— Тож я прийду на заняття!”

Під час занять я навчилася читати, писати і здобула більше знань про євангелію. Моя дочка читала мені Книгу Мормона. Одного дня я сказала: “Це слово Бога. Я не можу цього заперечувати”. Я вирішила охриститися.

Невдовзі після хрищення президент філії запросив мене і сказав: “Сестро Гаманга, Дух скерував мене покликати вас бути президентом Товариства допомоги”.

“Я не розумію, що ви маєте на увазі.— Я не вмію читати, я не вмію писати, і ви хочете мене покликати? Що все це означає?”

Він пояснив, що я буду запрошувати жінок приходити до церкви, розмовляти з ними і допомагати їм. “З Богом я можу це робити”,—сказала я.

З того дня так багато всього відбулося в моєму житті. Я почала читати слова, що складалися лише з двох літер, потім з трьох. Потім я перейшла до слів, що складалися з чотирьох літер, а потім з п’яти і шести. Це допомогло мені навчати в Товаристві допомоги.

Якщо я чогось не розумію, то прошу допомоги. Мені важко правильно читати. Я не знаю, як промовляються певні сполучення букв, але мені допомагають, щоб я могла розуміти. Коли я навчаю, то прошу одну із сестер Товариства допомоги допомагати мені з будь-яким словом, якого я не знаю. Так я навчаю в класі. Кожного разу, коли я прошу про допомогу, я більше дізнаюся.

До того як приєднатися до Церкви, я намагалася заробляти гроші, продаючи килими ручної роботи, але в мене не було грошей, щоб купити витратні матеріали. Я завжди казала людям: “Якщо ви хочете килим, ідіть купіть усе необхідне і принесіть мені; тоді я зроблю вам килим. Ви заплатите мені, коли я закінчу роботу”.

Зараз, будучи членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, я дізналася про самозабезпечення. Церква навчила мене бути більш витривалою, щоб навчитися читати, писати, виступати і намагатися робити щось для себе, аби бути самозабезпеченою. Зараз я ходжу в майстерню з пошиття одягу і прошу залишки тканини, яка залишається після розкрою одягу на підлозі. Я купую ті залишки за невелику ціну і використовую, щоб виготовляти свої килими. Зараз я продаю більше, ніж будь-коли.

Після того як я приєдналася до Церкви, моє життя змінилося. Я була повним нулем, а зараз—я герой! Я пишаюся Ісусом Христом і я пишаюся Його Церквою. Я така вдячна за Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів.