“Милість Твоя спасе і захистить, Господи, будь зі мною кожну мить!”
Я свідчу вам, що “милістю Своєю” Господь буде з нами кожну мить, щоб наше “лих[о] … [могло бути] поглинуто радістю через Христа”.
В одному з наших улюблених гімнів звучать такі благальні слова: “Милість Твоя спасе і захистить, Господи, будь зі мною кожну мить!”1 Одного разу я була в літаку, коли він наближався до сильної бурі. Дивлячись в ілюмінатор, я могла бачити під нами важкі густі хмари. Промені сонця, яке сідало, відбивалися від хмар, і ті дуже яскраво сяяли. Невдовзі літак, спускаючись, увійшов у темні хмари і ми раптом опинилися у повній темряві. Вона зовсім закрила від нас яскраве сонце, яке ми бачили на власні очі лише кілька секунд до цього2.
Темні хмари можуть зʼявитися і в нашому житті, заважаючи нам бачити Боже світло і навіть викликаючи у нас сумнів, чи те світло ще існує для нас. Такими хмарами можуть бути депресія, тривога та інші види психічних і нервових недуг. Вони можуть викривити наше сприйняття самих себе, інших людей і навіть Бога. Вони впливають на жінок і чоловіків будь-якого віку і в усіх куточках світу.
Також шкоду може заподіяти хмара нечутливості, яка виявляється у скептицизмі, що може впливати на інших людей, які не переживають такі труднощі. Як і будь-яка частина тіла, мозок може хворіти, бути травмованим і відчувати наслідки дисбалансу хімічних речовин. Коли наш розум страждає, слід шукати допомоги від Бога, оточуючих нас людей, медиків та психіатрів.
“Усі люди---чоловіки й жінки---створені за образом Бога. Кожна людина є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою Небесних Батьків і, … має божественну природу і долю”3. Як і наші Небесні Батьки та наш Спаситель, ми маємо фізичне тіло4 і відчуваємо емоції5.
Мої дорогі сестри, це нормально---відчувати сум або через щось непокоїтися певний час. Сум і тривога є природними людськими емоціями6. Однак, якщо ми постійно сумні і якщо наш біль блокує нашу здатність відчувати любов нашого Небесного Батька і Його Сина та вплив Святого Духа, тоді ми, можливо, страждаємо від депресії, страху чи інших емоційних станів.
Моя дочка одного разу написала: “Був час, … [коли] я увесь час була дуже-дуже сумною. Я завжди думала, що сум---це щось таке, чого слід соромитися, і що він є ознакою слабкості. Тому я тримала свій сум у собі. … Я відчувала себе зовсім недостойною”7.
Одна моя подруга так описала це: “З самого дитинства я постійно боролася з почуттями безнадії, темряви, самотності й страху та відчуттям, що я якась зламана чи дефективна. Я робила все можливе, щоб приховати свій біль і створити враження, що в мене все просто чудово і що я сильна---і ніяк інакше”8.
Мої дорогі друзі, це може статися з кожним з нас---особливо, коли ми, хто вірить у план щастя, беремо на себе непотрібні тягарі, думаючи, що нам необхідно бути досконалими вже зараз. Такі думки можуть переобтяжувати. Досягнення досконалості---це процес, який триває впродовж усього нашого земного життя й після нього---і відбувається лише завдяки благодаті Ісуса Христа9.
А ось коли ми розповідаємо про свої емоційні труднощі, визнаючи, що ми недосконалі, то тим самим дозволяємо іншим розказати, як вони борються зі своїми труднощами. Разом ми усвідомлюємо, що є надія і що нам не слід страждати на самоті10.
Ми, учні Ісуса Христа, уклали завіт з Богом, що “бажає[мо] нести тягарі один одного” і “сумувати з тими, хто сумує”11. Нести тягарі і сумувати---це, можливо, також і дізнатися про психічні хвороби, знайти джерела, до яких може бути корисно звернутися у таких випадках, і, зрештою, привести самих себе та інших до Христа, Який є Головним Цілителем12. Навіть якщо ми не знаємо, як ставитися до того, через що проходять інші люди, визнання, що їхній біль є реальним, може стати важливим першим кроком у знаходженні розуміння і зцілення13.
В одних випадках причину депресії чи страху можна визначити, тоді як в інших випадках виявити її буває важче14. Наш мозок може страждати від стресу15 або втоми16, яких іноді можна позбутися завдяки дієті, необхідній тривалості сну та фізичним вправам. В інших випадках також можуть бути потрібні лікування або застосування лікувальних засобів під наглядом підготовлених фахівців.
Якщо від психічних захворювань чи розладів не лікуватися, то це може призвести до посилення самоізоляції, непорозумінь, розриву стосунків, нанесення собі ушкоджень і навіть самогубства. Я знаю про це з власного досвіду, бо самогубством багато років тому покінчив життя мій батько. Його смерть шокувала і болюче вразила мене та мою сімʼю. Довгі роки я боролася зі своїм горем і тільки нещодавно дізналася, що коли належним чином розмовляєш про самогубство, то це насправді допомагає запобігти йому, а не підштовхує до нього17. Я тепер відверто говорю зі своїми дітьми про батькову смерть і свідчу про зцілення, яке Спаситель може дати по обидва боки завіси18.
Сумно, що багато з тих, хто страждає від глибокої депресії, віддаляється від святих---своїх братів і сестер, бо відчувають, що не відповідають якимсь уявним шаблонам. Ми можемо допомогти їм знати й відчувати, що вони таки належать до нас. Важливо усвідомлювати, що депресія---це не результат слабкості чи гріха19. Вона “швидко розвивається у скритності, але відступає при співпереживанні”20. Разом ми можемо пробитися крізь хмари самоізоляції та ганьби, щоб полегшився тягар сорому і могло статися чудо зцілення.
Під час Свого земного священнослужіння Ісус Христос зціляв хворих і стражденних, але кожна людина мала виявити віру в Нього і відповідно діяти, щоб отримати зцілення від Нього. Дехто приходив здалека, інші простягали свою руку, щоб торкнутися Його одягу, а когось, щоб бути зціленим, необхідно було принести до Нього21. Коли мова йде про зцілення, то чи не всі ми відчайдушно потребуємо Його? “Хіба всі ми не є жебраками?”22
Давайте йти Спасителевою дорогою, давайте збільшимо своє співчуття і зменшимо свою схильність судити, давайте перестанемо бути інспекторами духовності інших людей. Вислухати з любовʼю---це один з найкращих дарів, який ми можемо запропонувати і завдяки якому ми здатні допомогти розвіювати чи розганяти темні хмари, які душать дорогих нам людей та друзів23, щоб завдяки нашій любові вони могли знову відчути Святого Духа і побачити світло, яке йде від Ісуса Христа.
Якщо ви постійно огорнуті “імлою темряви”24, зверніться до Небесного Батька. Ніщо з того, що ви переживаєте, не може змінити вічну істину про те, що ви---Його дитина і що Він любить вас25. Памʼятайте, що Христос---ваш Спаситель і Викупитель, і Бог є вашим Батьком. Вони розуміють. Уявляйте Їх поруч себе, Вони чують вас і пропонують підтримку26. “[Вони] заспоко[я]ть вас у ваших стражданнях”27. Робіть усе для вас можливе і довіртеся Господній спокутній благодаті.
Ваші труднощі не визначають, хто ви є, але вони можуть удосконалити вас28. Можливо, через “колючку в тілі”29 ви зможете мати більше співчуття до інших людей. Коли спонукає Святий Дух, розказуйте свою історію, щоб “допомага[ти] слабким, підніма[ти] руки, що опустилися, і зміцню[вати] ослаблі коліна”30.
Звертаюся до тих, хто тепер бореться зі своїми труднощами або допомагає тим, хто бореться, давайте з готовністю виконувати заповіді Бога, щоб ми завжди могли мати Його Дух з нами31. Давайте робити те “мале і просте”32, що даватиме нам духовну силу. Як сказав Президент Рассел М. Нельсон: “Ніщо не відкриває небеса так, як поєднання більшої чистоти, неухильного послуху, щирих пошуків, щоденного бенкетування словами Христа у Книзі Мормона та часу, який регулярно відводиться для храмової і сімейно-історичної роботи”33.
Давайте ж усі пам’ятати, що наш Спаситель, Ісус Христос “узяв на Себе наші недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, … як допомогти Своєму народові в [наших] недугах”34. Він прийшов, щоб “перевʼязати зламаних серцем, … щоб потішити всіх, хто в жалобі, … щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа!”35
Я свідчу вам, що “милістю Своєю” Господь буде з нами кожну мить, щоб наше “лих[о] … [могло бути] поглинуто радістю через Христа”36, і що “… благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити”37. Я свідчу, що Ісус Христос повернеться на землю “з спасінням на Своїх крилах”38. І зрештою Він “кожну сльозу з очей [наших] зітре, і не буде вже більше … смутку”39. Для всіх, хто “прийд[е] до Христа, і вдосконалю[ватиметься] в Ньому”40, “не зайде вже сонце, … бо буде [нашим] вічним світлом Господь, і дні жалоби [нашої] покінчаться!”41 В ім’я Ісуса Христа, амінь.