Від кризи до дружби
Ілюстрація Аллена Гарнса
Одного разу в неділю під час причасних зборів я відчув, що мене щось непокоїть. Я не знав, що то було, однак відчуття мене не залишало. Я нервово поглядав на годинник і хотів, щоб збори вже закінчилися. Для мене то було незвично.
Після заключної молитви відчуття не зникло. Я озирнувся навколо у каплиці й помітив чоловіка, який тримався за груди. Я підійшов до нього, і він запитав, чи можу я відвезти його на вокзал. Я сказав, що краще відвезу його в швидку допомогу. Він відповів, що має вдома ліки, які йому допоможуть. Я запропонував відвезти його додому, бо їхати поїздом у такому стані буде надто небезпечно.
Я допоміг йому сісти в авто й знову запитав, чи не поїхати до лікаря. Він сказав, що немає необхідності і що я можу просто відвезти його додому. Я мовчки помолився, просячи Небесного Батька допомогти йому почуватися добре й допомогти мені безпечно довезти його додому! Я обережно їхав, відкрив вікна машини й намагався заспокоїти його. Через якийсь час він відкинувся на сидіння й поступово почав заспокоюватися.
Коли я під’їхав до його дому, він запросив мене зайти. Я зрадів, бо хотів переконатися, що він прийме свої ліки й вони подіють. Він прийняв ліки, і йому стало легше. Він сказав, що у грудях все ще трохи болить, однак вдома він почувається у безпеці.
Він запросив мене пообідати разом з ним, і з того дня ми стали хорошими друзями. Ми часто кудись ходили й допомагали один одному. До того випадку в мене було багато друзів, які справляли на мене не дуже хороший вплив. Однак дружба з тим чоловіком благословила моє життя.
Іноді у кризові моменти може зароджуватися велика дружба. Якби я просто посадив його у поїзд, то сумніваюся, що він би доїхав додому. Я ніколи б собі не пробачив, якби з ним щось сталося. Я вдячний Небесному Батькові, що Святий Дух скерував мене у тій ситуації і що в процесі її вирішення я знайшов справжнього дорогого для мене друга.