2019
Форти і дружба
Серпень 2019


Форти і дружба

Автор живе в штаті Вірджинія, США.

Каллі й Марко ходили до різних церков. Чи могли вони бути хорошими друзями?

“Будь зразком для вірних” (1 Tимофію 4:12).

Зображення
Forts and Friendship

“Давай назбираємо більше паличок!”— сказала Каллі Марко.

Марко поглянув на небо. “Мені потрібно йти додому. Скоро сідатиме сонце”.

“Але ми ще не закінчили будувати свій форт!”—сказала Каллі.

“Вибач!”— вигукнув Марко, ідучи поспіхом.— Я маю бути вдома перед початком Суботи!”

Каллі зітхнула. З одного боку так чудово було мати такого друга, як Марко, а з іншого—важко. Зрештою, лише одна важка річ. У них не було багато часу, щоб гратися разом. Вони ходили до однієї школи, але не до одного класу. У них були неоднакові перерви. Крім того, вони обоє проводили Суботній день зі своїми сім’ями. У церкві Марко Суботній день починався при заході сонця ввечері в п’ятницю. Для Каллі Суботнім днем була неділя.

А як щодо хорошого? Його було багато. Найголовніше, що Каллі ніколи не потрібно було хвилюватися, що Марко буде казати погані слова, намагатися зробити щось погане чи дивитися щось непристойне. Він разом із сім’єю ходив до іншої церкви, але їхні вірування багато в чому співпадали з віруваннями Каллі. Наприклад, дотримання Суботнього дня в святості, хоча це був інший день.

Каллі залишила свої палички й пішла в дім.

“Марко пішов додому?”— запитала мама.

“Так, сказала Каллі, плюхаючись на стілець.— Нам майже не вдається погратися”.

“Mоже ви пограєтеся удвох у п’ятницю. У школі не буде уроків”,—сказала мама.

“Чудово”,—відповіла Каллі, і її настрій покращився. Вона все підготує, щоб, коли прийде Марко, вони могли відразу ж почати роботу над своїм фортом.

Пізніше того тижня вчителька Каллі зробила оголошення. Усі треті класи разом будуть дивитися фільм.

“Ура!”— сказала Каллі. Вона поклала коробку для сніданку в рюкзак і пішла в хол, розташований біля класів.

Усі всілися на підлозі й учителі вимкнули світло. Каллі із захопленням почала дивитися фільм. Він був про хлопчиків, які разом будували форт, так само, як вона будувала форт з Марко! Якби ми лишень його закінчили,—подумала вона. Вона похитала головою і знову зосередилася на екрані.

Фільм продовжувався, і Каллі помітила, що деякі слова не дуже хороші. Їй ставало все більш не по собі. Вона не знала, що робити.

Саме в ту мить вона відчула, як хтось доторкнувся до її плеча. То був Марко! Він дістався до неї через усіх учнів, щоб поговорити.

“Каллі, мені здається, що нам не слід це дивитися,—прошепотів він.— Я думаю, що треба піти й запитати наших вчителів, чи можемо ми замість фільму почитати”.

Каллі полегшено зітхнула. Їй стало приємно від того, що хтось іще відчував те ж саме. “Так. Мені також не подобається цей фільм”.

Разом з Марко вони встали і, навшпиньки обійшовши однокласників, підійшли до своїх вчителів. Марко підійшов до своєї вчительки, а Каллі—до своєї. Вона запитала, чи може почитати книгу замість того, щоб дивитися фільм. Вчителька дозволила.

Коли Каллі увійшла у свій клас почитати, вона побачила, що Марко робив те ж саме. Він помахав рукою і усміхнувся. Каллі усміхнулася у відповідь. Мати справжнього друга—це навіть краще, ніж мати добудований форт.