150 сторінок на четвер?
Ілюстрація Анни Годеассі
То був найгірший період мого життя. Дружина попросила про розлучення, після того як пішла від мене з іншим чоловіком. Мені було 30 років, і я жив зі своєю матір’ю. Я також у будь-який момент міг втратити роботу.
Головний редактор газети, в якій я працював, попередив: “Якщо ти знову прийдеш на роботу п’яний, то будеш відразу ж звільнений”. По дорозі додому я роздумував, як перестати пити.
Саме тоді мене зупинили двоє місіонерів і поговорили зі мною про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я сказав, що мене це не цікавить. Але, будучи журналістом, я відчув спонукання дати їм мою візитівку.
Через кілька днів мама сказала, що мене чекають двоє американців, щоб побачитися зі мною.
“У них є твоя візитівка”,—сказала вона.
То були ті самі місіонери, яких я зустрів кілька днів тому. Один з них вручив мені брошуру і розповів про пророка Джозефа Сміта. Потім його напарник дав мені Книгу Мормона. Він запитав, чи прочитаю я з неї кілька розділів. Коли я погодився, він пильно подивився мені в очі й запитав, чи я прочитаю 150 сторінок.
“Неможливо!”— сказав я.
“Гаразд, ми повернемося в четвер”,—сказав він. Залишалося кілька днів. Я не думав, що зможу прочитати таку кількість сторінок за той час.
Наступного дня після роботи я відчув велике бажання знайти своїх друзів і випити. Потім я згадав про застереження головного редактора і про 150 сторінок, які мене попросили прочитати. Я пішов додому і почав читати Книгу Мормона. Я також прочитав брошуру про Джозефа Сміта.
Дух торкнувся мого серця, коли я читав про Джозефа Сміта. Я також відчув істинність Книги Мормона, коли читав її і більше дізнавався про Спасителя. Невдовзі я прочитав 150 сторінок. У четвер знову прийшли місіонери і запитали, чи я прочитав.
“Так!— сказав я.— Усі 150 сторінок!”
Я хотів знати більше. Коли вони навчали мене Слову мудрості, я сказав, що готовий відмовитися від алкоголю.
Наступної неділі я прийшов на свої перші збори посту й свідчень. Я поділився своїм свідченням про Джозефа Сміта і Книгу Мормона, яке щойно здобув. Невдовзі мене було охрищено та конфірмовано як члена Церкви.
Усі 48 років, що минули після хрищення, я намагався дотримуватися заповідей і триматися Церкви. Я знову одружився й служив на місії зі своєю дружиною. Упродовж усіх тих років я служив у багатьох покликаннях. Зараз я служу в храмі. Кожен раз, коли туди приходжу, я дякую Господу за те, що витягнув мене з темряви і привів до світла.