Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Чому я вдячна за те, який вигляд має моє тіло після вагітності
З розтяжками і шрамами моє тіло вже ніколи не буде таким, яким воно було до народження дитини. Але я вдячна за це.
Автор живе в штаті Юта, США.
Чи траплялося вам дивитися на себе і думати: “О! Який же чудовий вигляд я б мала, якби тільки …”? Або чи траплялося вам порівнювати себе з кожною дівчиною у соцмережах? Мені траплялося. Я так робила протягом своїх підліткових років, перед одруженням і вагітністю. Навіть коли мій чоловік говорив мені, що маю досконалий вигляд, я завжди думала: “Якби тільки це, або інше …, тоді я матиму кращий вигляд і почуватимуся краще”. Але чи дійсно ті “якби” допомогли б нам почуватися краще? У моєму випадку я знаю, що схуднення було б тільки початком, а потім я б знайшла ще щось, що треба “виправити” у моєму тілі, і я б потрапила в це нескінченне порочне коло.
Під час вагітності мені подобався мій великий круглий живіт! Тоді я зрозуміла, що я досконала по-своєму---всі ми досконалі по-своєму! Всередині у мене зростала маленька людина, а хіба може бути щось краще за це? Я вам відповім: може! І це---тримати вашу дитину на руках.
Моя дочка, Софія, народилася лише недавно. Я завжди планувала і мріяла, що у мене будуть природні пологи, без ліків, і що я швидко одужаю. Проте під час пологів були деякі ускладнення, і врешті-решт довелося робити кесарів розтин. Якщо чесно, то я боялася наслідків операції як для мене, так і для дочки. Я також боялася, що залишиться шрам.
Після операції моє тіло потребувало довгого часу для одужання. Протягом цих тижнів і місяців я не могла виносити майже ніяких фізичних навантажень, але все, чого мені хотілося---це почати тренування і повернутися до розміру, який у мене був до вагітності. А потім одного дня я раптом зрозуміла---моє тіло вже не таке, яким було до народження доньки, і я вже не така. І ні моє тіло, ні я вже ніколи не будемо такими, якими були до того, як Софія прийшла в цей світ. І я вдячна за це.
Я полюбила розтяжки та шрам, що залишилися після вагітності, адже кожного разу, коли я на них дивлюсь, я згадую про свою чудову подорож. Ці маленькі позначки м’яко нагадують мені про чудову дочку, яку довірив мені Небесний Батько. Ці позначки на тілі наповнюють мене вдячністю, і не тільки за мою дочку, але й за те, що моє тіло здатне на такі дивовижні процеси, як-от: створити, виносити і народити людину. Мій шрам також нагадує мені про те, що, навіть у найскладніші часи або коли все йде не за планом, Спаситель завжди поруч. Коли нам страшно або боляче, Він поряд, і Він знає, що для нас краще.
Багатьом мамам хочу сказати: лише замисліться---ви пройшли болючим, втім змінюючим життя шляхом, щоб привести дітей Небесного Батька на землю---ваших дітей! Які це надзвичайні і водночас упокорюючі відчуття---бути здатними відігравати таку важливу роль у плані щастя!
Якщо вам важко прийняти і полюбити себе, моліться про допомогу. Господь хоче, щоб ми були щасливими, а любов до себе має найважливіше значення для досягнення цього щастя. Бог завжди нам допоможе з маленькими проблемами---і з не такими вже й маленькими теж---Він знає, що для нас є важливим. Якщо ви будете молитися, щоб дізнатися, як любити і приймати себе, Він покаже вам, як це робити.