2019
Чи можу я допомогти людині змінитися?
Серпень 2019


Принципи служіння

Чи можу я допомогти людині змінитися?

Так. Але ваша роль може бути не такою, як ви сподіваєтеся.

Зображення
Christ with the woman at the well

Жива вода, художник Саймон Дьюї

Ми створені з притаманною нам здатністю змінюватися. Мета нашого земного життя—сягнути свого божественного потенціалу. Одна з головних цілей служіння—допомагати іншим прийти до Христа і зробити зміни, необхідні для того, щоб повернутися в Його присутність. Але оскільки вони також мають свободу волі, наша роль у тому, щоб допомогти їм стати більш подібними до Христа, є обмеженою.

Ось сім важливих уроків, запропонованих Спасителем, щодо того, як ми можемо допомогти іншим людям у їхніх зусиллях змінитися і стати більш схожими на Нього.

  1. Не бійтеся запропонувати іншим людям змінитися

    Зображення
    Christ with the woman taken in adultery

    Жінка, схоплена в перелюбі, художник Гаррі Андерсон

    Спаситель не боявся пропонувати іншим людям залишити старе життя і прийняти Його вчення. Він запропонував Петру і Якову залишити їхню роботу й стати “ловцями людей” (Maрк 1:17). Він звернувся із запрошенням до жінки, схопленої у перелюбі: “Іди собі, але більш не гріши” (Іван 8:11). Він запропонував багатому юнаку відмовитися від своєї прихильності до речей цього світу і йти за Ним (див. Maрк 10:17–22). Ми також можемо виявляти сміливість і любов, запрошуючи інших змінитися і йти за Спасителем.

  2. Пам’ятайте: рішення змінитися залишається за ними

    Зміну, до якої запрошує Спаситель, не можна нав’язувати. Спаситель навчав і запрошував, але не змушував. Багатий юнак “відійшов, зажурившись” (Maтвій 19:22). У Капернаумі багато Його учнів “відпали”, і Він запитав Дванадцятьох, чи не хочуть і вони відійти (див. Іван 6:66–67). Кілька послідовників Івана Христителя вирішили піти за Спасителем, а інші—ні (див. Іван 1:35–37; 10:40–42). Ми можемо запрошувати інших людей ставати більше схожими на Нього, але ми не можемо замість них прийняти рішення змінитися. І якщо вони ще не вирішили змінюватися, нам не слід здаватися—і не слід почуватися невдахами.

  3. Моліться, щоб інші мали здатність змінюватися

    Зображення
    Christ praying

    Фрагмент картини Я молився за тебе, художник Дел Парсон

    Під час Своєї Заступницької молитви Ісус просив Бога, щоб Його учнів було збережено від зла, щоб вони стали більш схожими на Нього і на Батька і щоб вони сповнилися Божою любов’ю (див. Іван 17:11, 21–23, 26). І, знаючи, що Петрові потрібна буде сила у його зусиллях дорости до свого призначення, Спаситель молився за нього (див. Лука 22:32). Наші молитви за інших можуть все змінювати (див. Якова 5:16).

  4. Навчайте їх покладатися на Його силу

    Лише завдяки Спасителю ми можемо дійсно змінюватися і сягнути свого божественного потенціалу, який всі ми маємо. Він—“дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через [Нього]” (Іван 14:6). Саме Його силою “слабке ста[є] сильним” (Eтер 12:27). Саме віра в Його викупительну силу дала можливість Алмі молодшому змінитися (див. Aлма 36:16–23). Ми можемо навчати інших покладатися на Спасителя, щоб вони також могли мати Його очищувальну силу в своєму житті.

  5. Ставтеся до них з думкою про те, якими вони можуть стати

    Любов і прихильність можуть бути потужним поштовхом до змін. Жінка, що була біля криниці, жила з чоловіком, з яким вона не була в шлюбі. Учні Ісуса “дивувались, що з жінкою Він розмовляв” (Іван 4:27), але Ісус більше переймався тим, якою вона може стати. Він навчав її і дав можливість змінитися, що вона і зробила. (Див. Іван 4:4-42).

    Коли ми ставимося до інших з огляду на те, якими вони були, а не якими можуть стати, ми можемо гальмувати їхній розвиток. Натомість, ми можемо прощати й забувати колишні помилки. Ми можемо вірити, що інші можуть змінюватися. Ми можемо не зважати на слабкості й вказувати на позитивні риси, яких вони можуть самі в собі не помічати. ”Ми повинні розвивати в собі здатність бачити людей не такими, якими вони є зараз, а такими, якими вони можуть стати”1.

  6. Нехай вони просуваються власним темпом

    Щоб сталася зміна, потрібен час. Ми всі повинні “продовжу[вати] з терпінням, доки [нас] не буде вдосконалено” (Учення і Завіти 67:13). Ісус був терплячим до інших людей і продовжував навчати навіть тих, хто чинив Йому спротив, складаючи свідчення про Свою роль, дану Йому Батьком, і відповідаючи на їхні запитання (див. Maтвій 12:1–13; Іван 7:28–29). Ми можемо бути терплячими до інших людей і заохочувати їх також виявляти терпіння.

  7. Не здавайтеся, якщо вони повернуться на старі шляхи

    Зображення
    Christ with Peter

    Фрагмент картини Чи ти любиш мене більше цих?, художник Девід Ліндслі

    Після смерті Христа навіть Петро і дехто з апостолів повернулися до того, що добре знали (див. Іван 21:3). Христос нагадав Петру, що йому потрібно “пасти [Його] вівці” (див. Іван 21:15–17), і Петро повернувся до служіння. Може бути дуже легко повернутися на старі шляхи. Ми можемо й надалі надавати лагідну підтримку й натхненне запрошення іти далі за Спасителем і намагатися ставати більш подібними до Нього.

Давайте можливість іншим зростати

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідає таку історію про те, як давати можливість іншим зростати: “Якось мені розповіли про одного юнака, який упродовж багатьох років був мішенню для глузувань у своїй школі. Були в нього якісь слабкості, й однолітки постійно глузували з нього. Потім його життя змінилося. Він пішов у армію. Там йому поталанило, він здобув освіту й зовсім забув про своє минуле. А понад усе, як це буває з багатьма військовослужбовцями, він відкрив для себе красу і велич Церкви, став у ній активним і здобув щастя.

Пізніше, коли минули роки, він повернувся в місто своєї юності. Більшість його однолітків переїхали, але не всі. Мабуть, хоча він і повернувся досить успішною людиною, яка досить сильно змінилася, однак стереотип мислення у тій місцевості не змінився. Для людей з його міста він так і залишився “отим хлопцем”. …

Схожі на Павлові поступові зусилля, яких докладав той чоловік, щоб залишити минуле позаду й здобути нагороду, яку Бог приготував для нього, почали слабшати, поки він не помер майже в такому ж стані, в якому жив у юності. … Дуже погано й дуже сумно, що він знову опинився в оточенні людей, … які вважали, що його минуле було більш цікавим за його майбутнє. Вони спромоглися відібрати в нього те, чим наділив його Христос. І він помер у смутку, хоча важко його в цьому звинувачувати. …

Дайте людям покаятися. Дайте їм зростати. Вірте, що люди можуть змінюватися і ставати кращими2.

Посилання

  1. Томас С. Монсон, “Бачити інших такими, якими вони можуть стати”, Ліягона, лист. 2012, с. 70.

  2. Джеффрі Р. Холланд, “Найкраще—попереду”, Ліягона, січ. 2010, сс. 19, 20.