2019
Велика любов до дітей нашого Батька
Травень 2019


Велика любов до дітей нашого Батька

Любов є основною рисою та рушійною силою для здійснення тих духовних цілей, які доручає нам наш улюблений пророк.

Мої дорогі брати і сестри, це унікальний і вирішальний час в історії. Ми благословенні жити в останній розподіл перед Другим пришестям Спасителя. Майже на початку цього розподілу в 1829 році, за рік до того, як Церкву було формально організовано, було отримане радісне одкровення, в якому проголошувалося, що скоро має розпочатися “дивовижна робота”. Цим одкровенням було встановлено таку істину: ті, хто бажає служити Богові, мають право на таке служіння завдяки “вірі, надії, милосердю й любові, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога”1. Милосердя, яке є “чистою любов’ю Христа”2, охоплює вічну любов Бога до всіх Його дітей3.

Моя мета цього ранку---наголосити на важливій ролі такого роду любові в місіонерській роботі, храмовій роботі та сімейній історії, а також у сімейному вивченні релігії, зосередженому на домівці і підтриманому Церквою. Любов до Спасителя і любов до наших ближніх4 є першочерговою рисою і мотивом для служіння та здійснення духовних цілей5, які нам було доручено виконувати нашим улюбленим пророком, Президентом Расселом М. Нельсоном, відповідно до змін, про які було оголошено в 2018 році.

Місіонерські зусилля по збиранню розсіяного Ізраїля

У своєму житті я рано усвідомив зв’язок між місіонерською роботою та любов’ю. Коли мені було 11 років, я отримав патріарше благословення від патріарха, який також був моїм дідусем6. У тому благословенні, зокрема, було сказано: “Я благословляю тебе великою любов’ю до твоїх ближніх, бо тебе буде покликано нести євангелію світові …, аби переконати душі прийти до Христа”7.

Навіть тоді, в дитинстві, я зрозумів, що для того, аби ділитися євангелією, потрібна велика любов до всіх дітей нашого Небесного Батька.

Коли 15 років тому генеральні авторитети отримали завдання працювати над путівником Проповідуйте Мою євангелію, ми дійшли висновку, що така риса, як любов, була необхідною для місіонерської роботи в наші дні так само, як це було завжди. Розділ 6 про характер, подібний до Христового, рисами якого, зокрема, є милосердя і любов, вже тривалий час користується найбільшою популярністю серед місіонерів.

Більшість місіонерів як посланці Спасителя відчувають саме таку любов, і коли вони сповнені цією любов’ю, їхні зусилля благословляються. Коли члени Церкви набудуть бачення такого роду любові, що є важливим для надання допомоги Господу в Його цілях, Господня робота буде виконана.

Зображення
Р. Вейн Шуте

Ось дивовижний приклад такого роду любові, в якому я мав привілей відігравати маленьку роль. Коли я служив президентом Тихоокеанської території, я отримав дзвінок від президента Р. Вейна Шуте. Юнаком він служив на місії в Самоа. Згодом він повернувся до Самоа як президент місії8. На той час, коли він мені телефонував, він був президентом храму в Апіа, Самоа. Під час його служіння президентом місії одним з його молодих місіонерів був старійшина Вінсент Хелек, який зараз є президентом Тихоокеанської території. Президент Шуте відчував велику любов і повагу до Вінсента і до всієї сім’ї Хелек. Більшість членів цієї сім’ї були членами Церкви, але батько Вінсента, Отто Хелек, патріарх сім’ї (який мав німецько-самоанське коріння), членом Церкви не був. Президент Шуте знав, що я буду присутнім на конференції колу та інших зборах в Американському Самоа. Тому він попросив мене розглянути можливість зупинитися в домі Отто Хелека з наміром поділитися з ним євангелією.

Зображення
Старійшина О. Вінсент Хелек під час служіння молодим місіонером

Ми з моєю дружиною Мері зупинилися в прекрасному домі Отто і його дружини Дороті. Під час сніданку я поділився євангельським посланням і запросив Отто зустрітися з місіонерами. Він по-доброму, але твердо, відхилив моє запрошення. Він сказав, що радий тому, що багато членів його сім’ї були святими останніх днів. Але він твердо зазначив, що дехто з предків його самоанської матері був серед перших християнських священиків на Самоа, і він відчував важливість відданості цьому спадку їхньої традиційної християнської віри9. Однак ми попрощалися добрими друзями.

Через якийсь час, коли Президент Гордон Б. Хінклі готувався до освячення храму в Сува, Фіджі, він попросив свого особистого секретаря, брата Дона Х. Стейлі10, подзвонити мені в Нову Зеландію, щоб обговорити необхідні приготування. Президент Хінклі хотів летіти з Фіджі до Американського Самоа, щоб зустрітися зі святими. Було висловлено пропозицію забронювати певний готель, в якому зупинялися минулого разу. Я запитав, чи можна запропонувати інший варіант. Брат Стейлі сказав: “Ви---президент території; звичайно, можна”.

Я негайно ж подзвонив президенту Шуте і сказав йому, що, можливо, в нас є другий шанс духовно благословити нашого друга Отто Хелека. Цього разу місіонером буде Президент Гордон Б. Хінклі. Я запитав, чи буде доречно, на його думку, попросити Хелеків прийняти в себе всіх нас, хто входив до групи, що супроводжувала Президента Хінклі11. Також до цієї групи, окрім Президента Хінклі, входили сестра Хінклі, їхня дочка Джейн, а також старійшина Джеффрі Р. Холланд і сестра Холланд. Президент Шуте, поспілкувавшись з сім’єю Хелеків, зробив усі приготування12.

Коли ми прибули з Фіджі після освячення храму, нас тепло зустріли13. Того вечора ми промовляли до тисяч самоанських членів Церкви, після чого попрямували до будинку сім’ї Хелек. Коли наступного ранку ми зібралися на сніданок, Президент Хінклі і Отто Хелек вже стали добрими друзями. Мені було цікаво, що між ними відбувалася розмова, дуже схожа на мою з Отто більше року тому. Коли Отто висловив своє захоплення нашою Церквою, але підтвердив свою прихильність до існуючої церкви, Президент Хінклі поклав руку на плече Отто і сказав: “Отто, цього не достатньо; ти маєш стати членом Церкви. Це Господня Церква”. Образно можна було побачити, що завдяки відвертості сказаного Президентом Хінклі з Отто спала броня опору.

Це було початком додаткового місіонерського навчання та духовного смирення, що дозволило Отто Хелеку охриститися і бути конфірмованим трохи більше року потому. Ще через рік сім’я Хелек була запечатана на вічність у храмі14.

Зображення
Сім’я Хелек після запечатування в храмі

У цій дивовижній історії мого серця найбільше торкнулися величезна турбота і любов, виявлені президентом Вейном Шуте до свого колишнього місіонера, старійшини Вінсента Хелека, та його бажання бачити всю сім’ю Хелек об’єднаними у вічну сім’ю15.

Коли справа йде про збирання Ізраїля, нам потрібно налаштувати свої серця на таку любов і відійти від самого лише почуття обов’язку16 або провини---до почуття любові та залучення до божественної справи, мета якої---ділитися зі світом посланням про Спасителя, Його священнослужіння та місію17.

Як члени Церкви ми можемо виявляти свою любов до Спасителя, а також наших братів і сестер по всьому світу через просте запрошення. Новий розклад недільних зборів сприяє винятковій можливості для членів Церкви успішно й з любов’ю запрошувати друзів і знайомих прийти, побачити і відчути, що таке Церква18. Після духовних причасних зборів, які, сподіваємося, будуть такими священними, як описував учора старійшина Джеффрі Р. Холланд; відбуватимуться 50-хвилинні збори, зосереджені на Новому Завіті та Спасителі або ж на відповідних виступах з генеральної конференції, які також стосуються Спасителя і Його вчення.

Дехто з сестер Товариства допомоги здивувалися, чому вони отримали “завдання зі збирання Ізраїля” разом з членами кворумів священства. Для цього є причини, і більшість з них Президент Нельсон назвав на минулій генеральній конференції. А завершив він такими словами: “Ми просто не зможемо зібрати Ізраїль без вас”19. У наш час ми благословенні тим, що приблизно 30 відсотків наших місіонерів повного дня є сестрами. Це дає сестрам Товариства допомоги додатковий стимул з любов’ю ділитися євангелією. Що потрібно, так це сповнене любові і співчуття духовне зобов’язання кожного з нас---чоловіків, жінок і дітей---ділитися євангелією Ісуса Христа. Якщо ми будемо виявляти любов, доброту і смирення, багато хто прийме наше запрошення. Ті, хто зробить вибір не приймати наше запрошення, все одно залишаться нашими друзями.

Збирання Ізраїля за допомогою храмової роботи та сімейної історії

На любові зосереджені також наші зусилля з храмової роботи та сімейної історії для того, щоб збирати Ізраїль по інший бік завіси. Коли ми дізнаємося про випробування та труднощі, яких зазнали наші предки, наша любов до них і вдячність зростають. Значною мірою наші зусилля з храмової роботи та сімейної історії були зміцнені завдяки новим коригуванням як у розкладі недільних зборів, так і в можливості для молоді раніше переходити з класу в клас і з кворуму в кворум. Ці зміни спрямовані на збільшення уваги в ранньому віці до знання про наших предків та збирання Ізраїля з іншого боку завіси. Відбулося значне пожвавлення як у храмовій роботі, так і в роботі з сімейної історії.

Інтернет---це могутнє знаряддя; домівка зараз стала нашим головним центром з сімейної історії. Наші юні члени Церкви винятково здібні в дослідженні сімейної історії та мають духовну мотивацію виконувати хрищення за своїх предків, яких вони навчилися любити й цінувати. З часу введення змін, відповідно до яких 11-річним дітям дозволяється виконувати хрищення за померлих, президенти храмів по всьому світу звітують про значне зростання відвідуваності. Один з президентів храму повідомляє нас про те, що “відбулося дивовижне збільшення кількості відвідувачів для виконання хрищення … і поповнення у вигляді 11-річних дітей сприяє приходу більшої кількості сімей. … Навіть у своєму [юному] віці вони виявляють здатність відчувати благоговіння та мету обряду, який виконують. Дивовижно це бачити!”20

Я знаю, що наші провідники Початкового товариства та молоді спрямовують і далі будуть спрямовувати основні зусилля на сімейну історію та храмову роботу. Сестри Товариства допомоги та брати у священстві можуть з любов’ю особисто допомагати у виконанні своєї храмової роботи та сімейної історії, а також допомагати дітям і молоді, надихаючи їх збирати Ізраїль з іншого боку завіси. Це особливо важливо робити вдома і в Суботній день. Я обіцяю, що сповнене любові виконання обрядів для предків сприятиме зміцненню й захисту нашої молоді та сімей у світі, який стає все більш злочестивим. Також я особисто свідчу, що Президент Рассел М. Нельсон отримав надзвичайно важливі одкровення стосовно храмів та храмової роботи.

Підготовка вічних сімей та окремих осіб до життя з Богом

Новий наголос на зосередженому на домівці навчанні євангелії та життю за нею, а також матеріали, надані Церквою, є прекрасною можливістю для підготовки вічних сімей та окремих осіб у дусі любові до зустрічі та життя з Богом21.

Коли чоловік і жінка запечатуються в храмі, вони входять у святий чин шлюбу в новому і вічному завіті, який є чином священства22. Разом вони здобувають і отримують благословення священства й владу керувати справами своєї сім’ї. Жінки й чоловіки мають унікальні ролі, як зазначено в документі “Сім’я: Проголошення світові”23, але сфери їхнього управительства рівні за своєю цінністю та важливістю24. Вони мають однакову владу отримувати одкровення для своєї сім’ї. Коли вони працюють разом в любові та праведності, їхні рішення благословляються небесами.

Ті, хто бажає дізнатися волю Господа для себе або для своєї сім’ї повинні прагнути бути праведними, лагідними, добрими та люблячими. Смирення та любов є визначальними рисами тих, хто прагне пізнати Господню волю, особливо щодо своїх сімей.

Самовдосконалення, особиста гідність для отримання благословень завітів, а також підготовка до зустрічі з Богом є відповідальністю кожної окремої людини. Нам потрібно бути самодостатніми та старанно прагнути зробити наші домівки прихистком від сум’яття, яке вируватиме навколо нас25, а також святилищем віри26. Батьки мають відповідальність з любов’ю навчати своїх дітей. Домівки, сповнені любові, є радістю, насолодою та в буквальному розумінні небесами на землі27.

Улюбленим гімном моєї матері був гімн “В сім’ї любов”28. Завжди, коли вона чула перше речення “Глянь, яка краса навкруг, бо в сім’ї любов”, було помітно її зворушення та сльози. Як діти ми розуміли, що живемо саме в такій домівці; це було одним з її найвищих пріоритетів29.

Заохочуючи до створення в домівці атмосфери любові, Президент Нельсон також наголосив на обмеженні використання засобів масової інформації, які руйнують наші першочергові цілі30. Одне з коригувань, яке принесе користь ледь не кожній сім’ї---це зробити Інтернет, соціальні медіа та телебачення своїми слугами, а не засобами відволікання або, що ще гірше, господарями. Війна за душі всіх нас, а особливо дітей, часто ведеться в домівці. Як батькам нам слід докладати зусиль, аби бути певними, що вміст медіа є як корисним, відповідним до віку, так і узгодженим з атмосферою любові, яку ми намагаємося створити.

Навчання в наших домівках має бути ясним і мотивуючим31, а також духовним, радісним і сповненим любові.

Я обіцяю: якщо ми зосередимося на нашій любові до Спасителя та Його Спокуті, зробимо Його головною рушійною силою наших зусиль зі збирання Ізраїля по обидва боки завіси, будемо служити іншим та самостійно готуватися до зустрічі з Богом, вплив ворога буде зменшено, і радість, насолода та мир євангелії сповнять наші домівки любов’ю, схожою на Христову32. Я свідчу про ці доктринальні обіцяння й даю впевнене свідчення про Ісуса Христа і Його спокутну жертву заради нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Учення і Завіти 4:1, 5.

  2. Мороній 7:47.

  3. Див. “Милосердя і любов”, Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння, (2005), с. 124.

  4. Див. Повторення Закону 6:5; Матвій 22:36–40.

  5. Див. повідомлення “Обов’язки президентств кворуму старійшин і Товариства допомоги щодо місіонерської роботи членів Церкви і храмової та сімейно-історичної роботи”, 6 жовт. 2018 р.

  6. Мій дідусь мав повноваження давати патріарші благословення своїм онукам, які жили в різних штатах. Моє благословення було дано мені у віці 11 років, тому що дідусь хворів і були опасіння, що він може померти.

  7. Патріарше благословення, дане Квентіну Л. Куку патріархом Кроузером Кімболом, 13 жовт. 1951 р., Дрейпер, шт. Юта.

  8. Президент Р. Вейн Шуте разом зі своєю дружиною Лорною також служили на інших місіях в Шанхаї, Китай; Вірменії; Сінгапурі та Греції. Після смерті Лорни він одружився з Реа Мае Росвалл, і вони служили в місії Брісбейн, Австралія. Семеро з його дев’яти дітей служили на місії повного дня. Протягом двох років під час його служіння президентом місії в Самоа, старійшина Джон Х. Гроберг служив президентом місії в Тонга. Обидва вони здобули легендарний досвід.

  9. Отто Хелек був священиком-мирянином Християнської Церкви Самоа, яка походила з Лондонського місіонерського товариства. Його батько мав німецьке походження, був родом з Дессау, Німеччина.

  10. Президент Дон Х. Стейлі на даний момент служить президентом храму в Баунтифул, шт. Юта.

  11. Увесь список присутніх: Президент і сестра Хінклі та їхня дочка Джейн Хінклі Дадлі, старійшина Джеффрі Р. Холланд та сестра Патріція Т. Холланд, старійшина Квентін Л. Кук і сестра Мері Г. Кук, а також брат Дон Х. Стейлі.

  12. Старійшина О. Вінсент Хелек розповів мені, що його батько запросив Вінсента та його брата Девіда приїхати з-за кордону, щоб перевірити стан будинку й побути там під час зупинки Президента Хінклі. Старійшина Хелек передав сказане батьком: “Вони можуть бути ангелами, розумієте”. Він сказав своїм синам: якщо вони збираються приймати пророка, їм треба зробити дім досконалим.

  13. Президента Хінклі на футбольному стадіоні вітали місцеві керівники Американського Самоа та багато тисяч самоанців.

  14. Поєднання сімей завдяки старанній місіонерській роботі було визначальною рисою як народу Самоа, так і полінезійців.

  15. Президента Шуте настільки любили і шанували, що його запросили виступити на поховальній службі Отто Хелека в 2006 році.

  16. “Іноді спочатку ми можемо служити з почуттям обов’язку чи зобов’язання, але навіть таке служіння може підняти нас на вищий внутрішній рівень, скеровуючи служити “іще краще” [1 Коринтянам 12:31]” (Джой Д. Джоунс, “Для Нього”, Ліягона, лист. 2018, с. 50).

  17. Див. Tad R. Callister, The Infinite Atonement (2000), 5--8.

  18. Члени Церкви повинні координувати свою діяльність з місіонерами, коли запрошують [до Церкви інших людей].

  19. Рассел М. Нельсон, “Участь сестер у збиранні Ізраїля”, Ліягона, лист. 2018, с. 70.

  20. Президент Б. Джексон Віксом та сестра Розмарі М. Віксом, президент і матрона Солт-Лейкського храму, звітують Генеральному президентству Початкового товариства, бер. 2019 р. Віксоми зазначили, що “аби задовольнити потреби, вони замовляють більше одягу для хрищення розмірів XXXS!”

  21. Див. Рассел М. Нельсон, “Вступне слово”, Ліягона, лист. 2018, сс. 6–8.

  22. Див. Учення і Завіти 131:1--4.

  23. Див. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, трав. 2017, с. 145.

  24. “Кожен батько є патріархом у своїй сім’ї, і кожна мати є матріархом, і вони є рівноправними, виконуючи свої різні ролі у батьківстві” (Джеймс Е. Фауст, “The Prophetic Voice”, Ensign, May 1996, 6).

  25. Див. Учення і Завіти 45:26--27; 88:91.

  26. Рассел М. Нельсон, “Стати взірцевими святими останніх днів”, Ліягона, лист. 2018, с. 113.

  27. Див. “Небесами стане дім”, Гімни, №182.

  28. “В сім’ї любов”, Гімни, №183.

  29. Якщо ми прагнемо досягти такої любові, то слід поставити за мету настанову з Учення і Завіти 121:41--42:

    “Жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну;

    добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності”.

    Слід уникати надмірної критики на адресу дітей. Виправлення помилок і нестача мудрості вимагають настанови, а не критики. Гріх вимагає докору (див. Учення і Завіти 1:25–27).

  30. Див. Рассел М. Нельсон, “Участь сестер у збиранні Ізраїля”, Ліягона, с. 69; див. також Рассел М. Нельсон, “Надія Ізраїля” (всесвітній духовний вечір для молоді, 3 червня 2018), HopeofIsrael.ChurchofJesusChrist.org.

  31. Певним чином домівка подібна до школи з одним класом для навчання дітей будь-якого віку. Навчаючи 11-річних дітей, ми не можемо ігнорувати трирічних.

  32. Див. Іван 17:3; 2 Нефій 31:20; Мороній 7:47.