Паростки свідчення
Що означає мати свідчення?
Еліза зайшла в Початкове товариство і сіла біля свого друга Армандо.
“Ласкаво просимо!— сказала сестра Руссо.— Почнемо з пісні”.
Еліза співала разом з класом. “Віра, як зерно мале, ділами проросте” (Збірник дитячих пісень, с. 50).
Сестра Руссо роздала аркуші й олівці. “Подумайте про те, про що ви співали,—сказала вона.— Коли ви садите своє зернятко віри, вона переростає у свідчення. А зараз намалюйте, як би виглядало ваше свідчення, якби воно було рослиною”.
Еліза почала малювати на своєму аркуші паперу. Всі також почали малювати. Еліза краєм ока поглянула на малюнок Армандо. Його рослина мала пряме стебло і багато листя. Вона була схожа на базилік, який ріс у неї на балконі. Можливо, і її свідчення так виглядає! Вона взяла олівець і також намалювала таку рослину.
“Будь ласка, відкрийте свої Писання на книзі Aлма 32”,—сказала сестра Руссо.
Вони прочитали про те, як у серці треба посадити насінинку і відчувати, як вона зростає. Еліза поглянула на рослину, яка символізувала її свідчення. Чи дійсно вона мала свідчення? І що це взагалі означає? Вона хотіла запитати, але соромилася.
Коли урок закінчився, сестра Руссо підійшла до Елізи.
“У тебе розгублений вигляд. Щось сталося?”— запитала сестра Руссо.
Еліза поглянула на свій малюнок знову. “Я не впевнена, що маю свідчення? Я насправді не знаю, що це означає”.
Сестра Руссо лагідно усміхнулася до Елізи. “Все гаразд. Чи ти пам’ятаєш, що таке віра?”
Еліза кивнула. “Це вірити в те, чого ми не бачимо?”
“Саме так!— сказала сестра Руссо.— А у що ми віримо?”
То було легке запитання. “Я вірю в Небесного Батька та Ісуса Христа. Я знаю, що Вони мене люблять”.
Сестра Руссо посміхнулася. “Ти щойно поділилася своїм свідченням! Свідчення—це те, у що ти віриш, коли йдеться про євангелію”.
Еліза замислилася. “То у мене вже є свідчення?”
“Так!” Сестра Руссо взяла свої Писання. “І пам’ятаєш, що ми сьогодні читали? Ти підживлюєш свою насінинку тим, що, наприклад, ходиш до церкви. Тоді твоє свідчення зміцнюється”.
Еліза відчувала, що вона зрозуміла. “Це тому ми намалювали свої свідчення у вигляді рослин?”
“Саме так. Тому що рослини ростуть поступово,—сказала сестра Руссо.— Свідчення також. Воно зазвичай не з’являється раптово. Воно зростає потроху”.
Елізі вже стало легше, коли вона думала про рослину, яку намалювала. Коли вона прийшла додому, то написала під малюнком: “Рослина мого свідчення”. Вона повісила його біля ліжка. Еліза знала, що її свідчення вже зростає. І вона хотіла йти за Ісусом, щоб воно стало ще більшим.