З трибуни
Візитні вчительки—Божі посланниці
Фотографія сестри Сміт любʼязно надана її сімʼєю; рамка від Getty Images
Коли Ісус піднімався на сухі пагорби Галілеї або ходив курними дорогами Юдеї, Він бачив бідність, хвороби й усі можливі негаразди. Він знаходив грішників, які каялися і які не каялися. Він бачив страждання. Завдяки цьому досвіду та Його глибокому розумінню й прийшло Його співчутливе запрошення: “Прийдіть до Мене”.
У 1830 р. пророк Джозеф Сміт проголосив, що Бог—“Той Самий незмінний Бог” [УЗ 20:17]. Тож не дивно, що 28 липня 1843 р. 16 жінок було призначено “знаходити бідних і стражденних, … щоб зцілити їм всім рани”1. Шістнадцять у світі, де живуть мільйони людей. Але то мав бути лише початок. У 1843 р.—16 візитних вчительок; сьогодні [в 1969 р.]—більше 100 тис., завтра буде 200 тис.; а післязавтра—два мільйони.
Кілька тижнів тому я зустріла одну свою чудову подругу. Упродовж багатьох років вона була активною в Товаристві допомоги. … Я спитала її, чим вона займається в Церкві тепер. Настала тривала пауза. Потім вона відповіла: “О, я просто візитна вчителька”. Просто візитна вчителька! Коли ми розійшлися, я подумала, що б вона відчула, якби Спаситель … сказав їй: “Я хочу, щоб ти була моєю посланницею. Я хочу, щоб ти говорила жінкам, [яких відвідуєш, щоб навчати], що Я люблю їх, що Я турбуюся про те, що відбувається з ними та їхніми сімʼями. Я хочу, щоб ти була Моєю помічницею, наглядала за цими сестрами, піклувалася про них так, щоб все було гаразд у Моєму царстві”. Якби ми зустрілися після такої зустрічі, чи відповіла б вона мені інакше? Хіба ж Він вже не покликав її через Своє священство так само, неначе Він стояв біля неї?
Скільки наших візитних вчительок вважають себе “просто візитними вчительками”?
На візитну вчительку покладено велику відповідальність знаходити тих, хто в нужді. Більш того, своїм відвідуванням вона каже всім сестрам, що хтось піклується про них і що Бог піклується про них.
… Вона не повинна бути тією особою, яка прибігає в останній день місяця й каже: “Я лише на кілька хвилин—знаю, ви прочитали послання і знаєте його краще за мене, і ви ні в чому не маєте потреби. Як ваші справи? Я побачуся з вами в Товаристві допомоги наступного тижня”. Візитна вчителька має залишати по собі любов, яка благословляє і сестру, яку вона відвідує, і її дім.
… З кожним роком, оскільки Церква зростає, потреба у візитних вчительках буде збільшуватися. … Вони допомагатимуть боротися із самотністю, яка заполоняє наш світ, і байдужістю, що панує у великих містах. Вони будуть дбати про чужинців, удів, сиріт, поранених і занепалих духом, про всіх сестер, турботливо виявляючи любов. … Вони допомагатимуть полегшити фізичні, емоційні та психічні страждання. Вони будуть допомогою грішним і втішенням для тих, хто у скорботі. Вони будуть нести євангельське послання любові до всіх наших сестер про всьому світу. …
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” [Матвій 11:28–30].
Нехай же Бог благословить візитних вчительок. Бо коли всі працюють разом, ярмо—любе і тягар—легкий.
… Я молюся, щоб так було завжди. Амінь.