Сім’я: джерело щастя
Старійшина Еріх В. Копічке
Сімдесятник
З виступу “Яким ви бачите наперед своє життя?”, виголошеного на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 2 травня 2014 року. Повну версію виступу англійською мовою можна знайти на сайті speeches.byu.edu.
Замисліться над доктриною про вічні сім’ї і відкрийте для себе, що насправді є найважливішим.
Протягом останніх десятиліть роль сім’ї та сімейного життя, як справжнього джерела щастя, була жахливо послаблена. Традиційна сім’я піддається нападкам з багатьох різних джерел по всьому світу. (На 18-й сторінці цього номера старійшина Квентін Л. Кук розповідає про деякі з цих нападок). Але існують й інші небезпеки та ризики, які стосуються навіть декого з нас, хто знає про важливість, божественність і вічну долю сім’ї.
Під впливом світу і його принад, зростаючого бажання егоцентрично реалізувати себе в житті та схильності до комфорту або полегшення собі життя, ми ставимо під загрозу сім’ю та наше щастя. Дедалі частіше щастя у нашому житті визначається якістю нашого “всеохоплюючого пакета безтурботності”, який ми сподіваємося отримати і користуватися ним в режимі “незначні інвестиції, значний прибуток”.
Але в житті все не так. Воно ніколи не призначалось бути легким. Господь сказав через пророка Джозефа Сміта: “Бо за великою знегодою приходять благословення. Отже, приходить день, коли вас буде увінчано великою славою” (УЗ 58:4).
Встановлено Богом
Господь ясно відкрив, як створювати міцні сім’ї та утримувати їх такими. Нас закликають вивчати і застосовувати принципи, викладені в документі “Сім’я: Проголошення світові”. Крім того, нам слід розуміти, що особисте зміцнення і щастя, яке приносить сімейне життя, вимагають жертвування і віри.
У Проголошенні про сім’ю сказано, “що шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”. Далі зазначено, “що Божа заповідь Його дітям розмножуватися і наповнювати землю залишається в силі”1.
У багатьох людей розуміння того, що таке сім’я і яка її мета, значно змінилося. В суспільстві стає все більш прийнятною так звана модель шлюбу “споріднених душ”, зосереджена на потребах і почуттях дорослих, а не дітей. Внаслідок цього багато людей укладають шлюб після тривалого співжиття, замість того, щоб зробити це після належного залицяння. Пошук досконалого партнера, випробування стосунків співжиттям, на яке не поширюються благословення шлюбу, або убезпечення марнотратного способу життя, докладно виписаним шлюбним контрактом, стали поширеною практикою серед багатьох людей, які зрештою вирішили одружитися.
Писання і сучасні пророки навчають нас протилежному. Ми розбудовуємо наші шлюби на фундаменті цнотливості й вірності, прагнучи створити і виплекати сім’ю. Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав: “Є багато людей, які в усній і письмовій формі висловлюються проти шлюбу. Навіть дехто з наших членів Церкви відкладає шлюб на потім і наводить аргументи проти нього. … Ми закликаємо всіх людей прийняти [традиційний] шлюб за основу справжнього щастя. … По суті, під шлюбом мається на увазі сім’я”2.
Такими були слова нашого сучасного пророка, коли ми з моєю дружиною, Крістен, були молодими. Ми довірилися його пораді й дослухалися до неї. У віці лише, відповідно, 20 років і 22 роки, ми стали навколішки одне навпроти одного біля олтаря у Бернському храмі в Швейцарії. Ми були гідні завіту, ми не мали й жодної гадки про те, що чекає на нас, у нас не було досвіду роботи чи завершеної освіти, і ми були доволі бідними.
Все, чого у нас було вдосталь, так це нашої любові одне до одного і багато наївного ентузіазму. Але ми почали розбудовувати наш світ разом. Ми не відкладали на потім появу дітей і нам була потрібна підтримка одне одного для здобуття освіти. Ми дуже вірили в обіцяння Господа, що “якщо ви будете виконувати Його заповіді, Він благословить вас і надасть вам процвітання” (Мосія 2:22).
І Він це зробив. Коли ми одружилися, Крістен навчалася у медичному коледжі. Ми планували, що вона завершить навчання і отримає диплом, але водночас ми також прийняли свідоме рішення почати здійснювати нашу мрію—мати дітей. Внаслідок цього наша перша дитина народилася приблизно за два тижні до того, як Крістен склала останній іспит і стала дипломованою медсестрою.
Зараз, майже 40 років по тому, ми вдячні, що могли разом розбудовувати нашу сім’ю. Наша віра в Бога і наші стосунки одне з одним стали непорушними, оскільки ми бачили як рука Господа скеровувала нас в процесі розбудови нашого царства у смертному житті. Це царство продовжуватиме зростати вічно.
Будьте готові жертвувати
Заради нашого бачення щастя ми обоє були готові та згодні жертвувати. Ми прийняли божественно призначені ролі батька “головувати” та “забезпечувати” і матері “виховувати їхніх дітей”3. Джулі Б. Бек, колишній генеральний президент Товариства допомоги, сказала: “Роль батьків у священстві полягає в тому, щоб головувати і передати обряди священства наступному поколінню. Роль матерів у священстві полягає в тому, щоб здійснювати вплив. Ці обов’язки є найголовнішими. Вони доповнюють один одного і залежать один від одного”4.
Допомагати одне одному в шлюбі та сім’ї, як рівні партнери, не означає, що ми завжди робимо одне і те ж або робимо все разом чи однаковою мірою. Ми усвідомлюємо і приймаємо відмінні ролі, дані нам за божественним задумом, які описані у Проголошенні про сім’ю. Ми не наслідуємо світ у тому, що описується словом “емансипація”, коли обоє, чоловік і дружина, живуть лише для того, щоб задовольняти свої власні егоїстичні інтереси. Ми живемо за принципами євангелії; чоловіки і дружини доповнюють одне одного, а сім’ї прагнуть єдності та самовідданості.
Дехто з вас може сказати: “Наша ситуація не така. Сьогоднішній світ не ідеальний. В ньому має бути місце для винятків”. Це так, але я намагаюсь навчити правилу чи божественному ідеалу і залишаю вам можливість мати справу з винятками, коли ви просуваєтеся курсом вашого життя.
Наше бачнння сім’ї було таким: Крістен залишалась вдома виховувати дітей. Це означало жертву. Невдовзі після того, як ми дізналися, що у нас буде дитя, Крістіен нагадала мені про спільне рішення, яке ми прийняли ще до дня нашого весілля, що вона негайно припинить працювати поза межами дому, як тільки народиться немовля. Я намагався уникнути того, що, як я знав, буде додатковим обов’язком, нагадавши, що вона приносить в дім одну третину нашого сімейного доходу. Вона просто відповіла: “Я буду піклуватися про дітей, а ти про те, щоб на столі була їжа”.
Я знав, що вона була права; ми обговорювали це ще задовго до того. Це відповідало нашому баченню сімейного життя, це було в гармонії зі словами сучасних пророків, і відчувалося, що це правильно. Тож вона залишила свою добре оплачувану кар’єру медсестри, щоб бути ближче до дітей і задовольняти їхні щоденні потреби, а мені довелося робити все можливе, щоб забезпечити їх їжею і дахом над головою. Господь благословив нас тим, що ми змогли втілити цей аспект нашого бачення.
Інші важливі справи, такі, як батьківство, навчання, наставництво, прибирання і навіть заміна підгузків, ми виконували разом настільки часто, як це дозволяли обставини. Це розділення праці сталося тому, що воно завжди було частиною бачення нами нашого сімейного життя.
Ми з Крістен відкрили для себе, що якщо ми діяли з вірою і довіряли Господу, Він допомагав нам чинити Його волю в Його спосіб і відповідно до Його розкладу. Втім маю сказати, що Його спосіб не означає, що все складалося відразу саме так, як ми розраховували. Іноді нам доводилося бути терпеливими, іноді ми мали докладати більше зусиль, а іноді навіть здавалося, що Господь випробовує нашу серйозність. Однак наше бачення завжди надихало нас і було основою наших найважливіших рішень.
Одним з того, що ми завжди планували з Крістіен—це побувати з нашими дітьми в целестіальній кімнаті храму, в якості прелюдії до тих вічної радості та слави, які ми одного дня сподівались отримати. Протягом останніх кількох років ми приводили одну дитину за одною в храм для отримання обрядів, тим самим символічно повертаючи їх до нашого Небесного Батька після того, як навчили їх принципам праведності. Ми супроводжували трьох наших дітей до храмових олтарів, коли вони одружувалися зі своїми коханими, і ми з нетерпінням чекаємо на решту храмових шлюбів.
Ніщо не приносило стільки щастя і задоволення у нашому житті, як радість, яку ми знайшли одне в одному і в наших нащадках. Зрозумівши, що це лише початок нашого вічного розвитку, а отже лише перші рівні нашої радості та щастя, ми були—і є—готовими жертвувати всім, що маємо, аби жити за вченням про сім’ю і бачити повне здійснення нашого плану.
Я закликаю вас замислитися над цим вченням і відкрити для себе, що дійсно має найбільше значення. Цей вид щастя є суттю нашого досвіду. І щастя, джерелом якого є близькі стосунки між чоловіком, дружиною і дітьми, завжди стає більшим.
Втілення вашого бачення
Після того, як ви вивчили вчення про сім’ю і набули бачення вашого щастя, вам слід серйозно поставитися до втілення вашого бачення.
Відмови, які я отримав на початку мого залицяння до Крістен, дещо розчарували мене. Я, неодружений юнак у Церкві, вже майже вирішив почати плідну кар’єру, але одного дня отримав особливе духовне враження. Я брав участь в одному з обрядів у храмі в Швейцарії, коли почув голос у моєму серці, який промовляв щось приблизно таке: “Еріху, якщо ти серйозно не намагатимешся одружитися й увійти в новий і вічний завіт, всі ці вчення і обіцяні благословення для тебе насправді нічого не змінять”. Це був сигнал пробудитися, який я почув у юному віці, в 21 рік, і відтоді я щосили намагався бути гідним того благословення.
Я закликаю вас встановлювати особисті цілі щодо вашого бачення. У путівнику Проповідуйте Мою євангелію ми читаємо: “Цілі відображають бажання нашого серця і наше бачення того, чого ми можемо досягти. Завдяки цілям і планам наші сподівання переходять у дію. Постановка цілей і планування є проявами віри”5.
Не ставтеся легковажно до священного. Як тільки ви досягли шлюбного віку, ходіть на побачення не тільки для того, щоб весело провести час. Ніколи не ставте під загрозу ваше вічне первородство, чинячи щось, що завадить вам укласти найважливіші завіти у храмі. Ставлячись до кожної людини, з якою йдете на побачення, як до потенційного вічного подружжя, ви ніколи не скоїте чогось непристойного, що нанесе фізичну або духовну шкоду цій людині чи скомпрометує вашу особисту гідність та затьмарить ваше бачення. Якщо ви залишаєтеся гідними, ваше духовне сприйняття ніколи не послабиться і ви завжди будете мати право чути підказки Духа. Святий Дух підбадьорюватиме вас і підтвердить правильність цих найважливіших рішень у вашому житті, навіть якщо іноді ви налякані до смерті.
Будьте відповідальні перед Господом в тому, що стосується вашого бачення і цілей у житті. Якщо є щось, у чому вам слід покаятися, не зволікайте й секунди, щоб це зробити. Як це життя, так і вічне життя, надто важливі, щоб “не відкладати день вашого покаяння” (див. Алма 13:27; 34:33). Дослухайтеся до заклику Божого пророка, який спонукав нас: “Просіть Батька в імʼя Ісуса все те, в чому ви матимете нужду. Не сумнівайтеся, але вірте, і почніть як у давнину, і прийдіть до Господа всім серцем вашим, домагайтеся свого власного спасіння з страхом і тремтінням перед ним” (Мормон 9:27).
Я усвідомлюю, що декому з вас, за ваших обставин, можливо, буде потрібно адаптувати ідеальне бачення сім’ї, щоб воно відповідало вашій особистій ситуації. Але я зрозумів, що Господь допоможе нам, якщо ми діємо з вірою і якомога ретельніше намагаємося досягнути ідеалу.
Принцип виконання
В євангелії Ісуса Христа є складова, яка приносить найбільшу втіху. Це виконавчий або завершальний аспект нашої віри в Господа Ісуса Христа. Мороній закликав нас завжди йти правильним шляхом, “покладаючись тільки на заслуги Христа, Який є творцем і виконавцем нашої віри” (див. Мороній 6:4).
Завдяки нашій вірі в Ісуса Христа, ми можемо слідувати потрібному нам курсу в житті. Але якщо ми спотикаємося через слабкість чи втрачені нагоди, Він прийде нам на допомогу, заповнить прогалину і стане виконавцем нашої віри. Він сказав: “Бо Я, Господь, судитиму всіх людей згідно з їхніми діяннями, згідно з бажанням їхніх сердець” (УЗ 137:9).
У Довіднику 2 ми читаємо: “Вірні члени Церкви, чиї обставини не дозволяють їм отримати благословення вічного шлюбу й можливості бути батьками в цьому житті, отримають усі обіцяні благословення у вічностях, за умови, що вони дотримуватимуться завітів, які уклали з Богом”6.
Я свідчу: Господь мав на увазі саме те, що Він сказав, говорячи “не добре, щоб бути чоловіку самотнім” (Буття 2:18) і що Його найбільше бажання для всіх Його дітей полягає в тому, щоб вони отримали “повноту радості” (Мойсей 7:67). Тому ніколи не полишайте вашого бачення і “прагніть ідеалу—жити у вічній сім’ї. Це означає—готуватися, щоб стати гідними подружжями та люблячими батьками або матерями. У деяких випадках ці благословення здійсняться тільки в наступному житті, але кінцева мета є однаковою для всіх”7.
Я знаю, що життєвих обставин є настільки ж багато, як і людей у світі. Я знаю, що є різні культури, традиції і очікування. Однак ці вчення і принципи є вічними й істинними, і вони діють незалежно від обставин нашого особистого життя. Я глибоко переконаний, що якщо ви щиро і з молитвою обмірковуєте ці вчення та принципи, ви зможете розвинути особисте бачення вашого життя, яке буде приємним Господу і вестиме вас до більшого щастя.