Моя місія в колі сім’ї
Автор мешкає в Чиуауа, Мексика.
Питання, поставлене моїм президентом місії, не давало мені спокою—чому Господь дозволив мені залишитися і закінчити місію?
Коли я відкрила своє покликання на місію, то була здивована тим, що мене призначили до Мексиканської місії Веракрус. Моя сім’я жила у Веракрусі, коли я народилася, і більшість моїх родичів живе там. Ми—єдині члени Церкви у своїй сім’ї, тож я раділа від думки, що зможу ділитися євангелією зі своїми родичами.
Однак, коли я приїхала туди, то ніколи не служила в районі, де живуть родичі. Я давала їхні адреси своїм напарницям, аби вони могли приходити до них.
Через 15 місяців служіння на місії у мене виникла проблема з коліном. Коліно сильно боліло, іноді біль був нестерпним. Коли я пішла до лікаря, він сказав, що єдиний спосіб вирішити проблему—зробити операцію. Це означало, що я раніше повернуся додому. Я не могла повірити в це; до кінця місії залишалося лише три місяці.
Я вирішила звернутися до Господа і просити втішення, а якщо можливо—то і дива. У відповідь на молитву я відчула глибоке полегшення в серці. Дружина президента місії заохочувала мене, виявляючи щиру материнську любов, повернутися додому для одужання, тож я написала сім’ї, повідомляючи, що буду дома через два тижні.
Після цього я була на співбесіді з президентом місії. Він сказав, що моя мама зв’язалася з ним і запропонувала такий варіант: вона може приїхати до Веракруса, щоб піклуватися про мене в домі тітки і дядька під час одужання, оскільки на певний час мені доведеться зробити перерву в місіонерському служінні. Президент сказав мені, що такий варіант можливий, але йому треба отримати дозвіл.
Коли я пізніше дізналася, що такий дозвіл було надано, я відчула, як серце калатало від радості—я могла залишитися і закінчити місію! Я промовила молитву вдячності.
У день операції президент місії сказав мені: “Сестро Гомес, вам треба зрозуміти, чому Господь дав вам можливість залишитися у Веракрусі”. З тієї миті й надалі я поставила собі за мету дізнатися про це.
Того ж дня моя мама, яка приїхала у Веракрус, сказала мені: “Твоя бабуся Літа (бабуся по батьку) приїде в лікарню провідати тебе. То буде хороша нагода запитати у неї про твоїх предків”.
“Яка чудова ідея!”— подумала я. Я не могла дочекатися, щоб розпитати моїх родичів про своїх предків. Бабуся Літа запитала мене, що означає бути місіонером. Я навчала її про Відновлення, а потім поговорила з нею про план спасіння, оскільки мій дідусь—її чоловік—помер кілька років тому. Тоді виникло запитання, яке, як я сподівалася, вона поставить: “Чи побачу я знову свого коханого чоловіка?”
Її запитання сповнило мене радістю, і я відповіла: “Звичайно!” Бабусині очі засяяли. Було так чудово розповідати їй про вічну істину. Виникало більше запитань, і всі вони стосувалися плану спасіння. У свою чергу я ставила їй запитання про сім’ю, щоб мати змогу заповнити сімейне дерево. Я відчувала, як Дух дав їй можливість зрозуміти план спасіння.
Пізніше, коли я відвідувала своїх інших родичів, я поговорила з бабусею по маминій лінії, яка допомогла мені знайти ще більше імен. Я також могла розповісти всім, кого відвідувала, про євангелію.
Я зрозуміла, чому Бог дозволив мені спочатку поїхати до Веракруса на місію, а потім залишитися там на операцію. Я повернулася до місіонерської роботи, маючи глибоку любов до сімейної історії. Дякуючи ніжній турботі моєї матусі, я змогла закінчити місію.
Бабуся по батьковій лінії померла через рік, що дуже засмутило мене. З іншого боку, я відчувала вдячність і радість за можливість виконати за неї храмову роботу через рік. Коли я христилася за неї, я не могла стримати сльози радості. Нарешті вона зможе бути зі своїм коханим чоловіком, з яким була у шлюбі понад 60 років.
Я не сумніваюся, що Господь знає наші серця. Він дозволив мені залишитися у Веракрусі, щоб навчати мою сім’ю і проголошувати хорошу новину, принесену нашими Викупителем Ісусом Христом. Я знаю, що одного дня зможу знову побачити своїх дідусів і бабусь. Наша відповідальність—виконувати роботу за родичів, щоб одного дня Бог сказав нам: “Прийди до Мене, благословенний ти, в оселях Батька Мого приготоване місце для тебе” (Eнош 1:27).