З трибуни

Бог відкрив це мені

Рейчел Х. Літем

Ця нова серія висвітлює життя відданих жінок та містить їхні послання. Їх узято з книги At the Pulpit: 185 Years of Discourses by Latter-day Saint Women (2017). Вибрані розділи можна знайти на сайті churchhistorianspress.org/at-the-pulpit.

Rachel Leatham

Фотографію Рейчел Літем люб’язно надано Бібліотекою історії Церкви; рамка від Getty Images

ПРО СЕСТРУ ЛІТЕМ

Рейчел Ханна Літем (1884–1979) стала другою жінкою, яку було включено до офіційного звіту Церкви про конференції, коли вона промовляла просто неба на зборах, що проводилися під час Генеральної конференції 5 квітня 1908 р.

Вона належала до першого покоління незаміжніх жінок, які служили для Церкви місію з проповідування. У вересні 1906 року, коли їй було 22 роки, їй доручили служити на місії у штаті Колорадо.

Після повернення до Солт-Лейк-Сіті в 1908 році сестра Літем служила гідом-волонтером в Інформаційному бюро на Храмовій площі. Бюро відкрили в 1902 році з метою надання точної інформації та поширення церковної літератури тим, хто відвідував Храмову площу.

У цей період генеральні конференції проводилися в Скинії на Храмовій площі. Коли в Скинії більше не було місць, відвідувачів направляли до Залу Асамблей, що знаходився поруч, і там проводили збори. Коли наповнювався Зал Асамблей, люди збиралися на галявині біля будівлі Інформаційного бюро, де одночасно з генеральною конференцією проводилися збори.

Це послання є уривком з виступу сестри Літем, з яким вона звернулася під час тих зборів, що проводилися одночасно з генеральною конференцією 5 квітня 1908 р. Розділові знаки та вживання великої літери узгоджено із сучасним правописом.

historical photograph of general conference overflow

Я думаю, що належу до найщасливіших дівчат в усьому світі, і саме євангелія наповнює мене таким відчуттям, бо я дійсно знаю, що євангелія істинна. Я дійсно знаю, що Бог—наш Батько, і Його Син, Ісус Христос, зійшли на землю і принесли євангелію, встановили її і говорили з пророком Джозефом Смітом. …

Я відчуваю, що якби жила вічно, я б ніколи повністю не змогла віддячити Небесному Батькові за благословення, які приходять у моє життя, за привілей прийти у світ і складати свідчення, розповідати про те, що євангелію було відновлено, про повноваження, які Христос надав Своїм служителям, і про благословення, які ще чекають попереду на тих, хто слухає і виконує слова істини, життя і спасіння. …

Іноді я думаю, що ми, молоді люди, вдома не завжди усвідомлюємо відповідальність, яку на нас покладено. Ми не завжди пам’ятаємо, що ті, хто стоять біля нашого керма, вже немолоді люди, і що, коли наші батьки та матері підуть з цього життя, нам доведеться виконувати їхню роботу; ми—ті люди, які в майбутньому будуть нести відповідальність за Сіон. Чи ми виконуємо свою частину і готуємо себе, щоб бути спроможними виконувати роботу, яку виконували наші батьки?

… Чи здатні ми сказати, які обіцяння дав нам Бог за вірне дотримання Його заповідей? Чи знаємо ми стародавній літопис, у якому ідеться про мешканців цього континенту—Книгу Мормона? І чи знаємо ми величні істини, викладені в ній, і ті книги, що навчають нас красі роботи, до якої ми залучені в наш час? Боюся, що ми недостатньо глибоко знаємо принципи євангелії і що ми не настільки старанні, як маємо бути¹.

Кому багато дано, від того багато і вимагається; і ви знаєте, кожен з вас, як багато нам було дано, і скільки від нас буде вимагатися [див. Лука 12:48; УЗ 82:3]. Чи готуємо ми себе до того, щоб не зазнати невдачі? Давайте ж жити кожним словом, що виходить з вуст Божих [див. Повторення закону 8:3; Maтвій 4:4; УЗ 84:44]. Давайте ж жити так, щоб Він завжди пишався нами, благословляв і любив нас.

… Я хочу сказати ще раз: я знаю, що євангелія істинна. Не тому, що мій батько це знає, не тому, що моя мати завжди навчала мене цьому, але тому, що я знаю, що євангелія істинна, бо Бог відкрив це мені. Його Дух приніс свідчення моєму духові [див. Римлянам 8:16], і те свідчення є найбільшим Божим даром для мене.

Нехай Бог благословляє всіх нас. Про це я прошу в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

1. Щомісячні листи сестри Літем до її президента місії виявляють її старанність. 25 лютого 1907 року вона писала: “Я занурилися у виконання свого обов’язку і отримую величезне задоволення від своїх трудів” (Colorado Denver South Mission General Minutes, 166).