2018
Відкликання---це початок, а не кінець
February 2018


Служіння в Церкві

Відкликання—це початок, а не кінець

Ми не отримуємо в Церкві підвищення або пониження. Ми йдемо вперед усі разом.

Зображення
Jesus walking

Фрагмент картини Шукаючи одного, художник Ліз Лемон Свіндл, копіювання заборонено

Одного мого друга нещодавно звільнили від покликання єпископа у його приході. Через кілька днів, знаючи, що я також служив єпископом, він захотів поговорити зі мною.

“Чи правильними є мої почуття?”—запитав він.

“А що ти відчуваєш?”

“Мабуть, відірваність. Я мав відношення до такої кількості людських життів, а зараз раптом усе скінчилося. Чи буду я колись настільки завантажений знову?”

Його питання повернуло мене в ті часи, коли я був відкликаний. Я пам’ятаю, що мав подібні почуття. Я звик присвячувати багато часу тому, щоб допомагати людям наближатися до Спасителя і до Небесного Батька. Я звик заохочувати їх шукати натхнення від Святого Духа і діяти за Його настановами. Служіння єпископом було чудовим благословенням, і тепер його не стало.

Але чи дійсно так? Коли минуло трохи часу, я зрозумів, що благословення, яким є служіння, ніколи не зникає. Це постійна можливість. Як учні Ісуса Христа, чи не повинні ми завжди пам’ятати Його? (Див. УЗ 20:77, 79). Чи не повинні ми завжди допомагати іншим наближатися до Спасителя і до Небесного Батька? Чи не повинні ми завжди допомагати іншим, особливо своєму подружжю і сім’ям, та прагнути натхнення від Святого Духа і діяти відповідно?

Мені спали на думку ці слова старійшини Далліна Х. Оукса, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Нас не “понижують”, коли звільняють, і не “підвищують”, коли покликають. Не існує поняття “вверх або вниз” у служінні Господу. Є лише “вперед або назад”, і ця різниця визначається тим, як ми сприймаємо наше звільнення і наше покликання, та що у зв’язку з цим робимо. Одного разу я головував під час звільнення молодого президента колу, який 9 років віддав прекрасному служінню і тепер радів своєму звільненню та новому покликанню, яке щойно отримав разом з дружиною. Їх було покликано провідниками ясельної групи в їхньому приході. Тільки в цій Церкві такі зміни вважатимуться однаково почесними!”1

Коли ми розмовляли зі своїм другом, ми удвох зрозуміли, що служіння не закінчується з нашим звільненням від покликання, яким би воно не було. Для послідовників Христа служіння ніколи не закінчується. Невдовзі ми отримуємо нове покликання, і ми починаємо знову, коли разом рухаємося вперед.

Посилання

  1. Даллін Х. Оукс, “Ключі і повноваження священства”, Ліягона, трав. 2014, с. 49.