2017
Боже переконливе свідчення про Книгу Мормона
November 2017


Боже переконливе свідчення про Книгу Мормона

Книга Мормона—переконливе Боже свідчення про божественність Ісуса Христа, пророче покликання Джозефа Сміта і про абсолютну істинність цієї Церкви.

Книга Мормона—це не лише ключовий камінь нашої релігії; вона також може стати ключовим каменем нашого свідчення й зробити його непохитним, коли ми стикаємося з випробуваннями чи не знаходимо відповіді на запитання. Ця книга є вагою на терезах істини, яка переважує сукупну вагу всіх аргументів критиків. Чому? Тому що коли вона істинна, тоді Джозеф Сміт був пророком і ця Церква є відновленою Церквою Ісуса Христа, незважаючи на будь-які історичні або інші доводи, що суперечать цьому. З цієї причини критики намагаються спростовувати Книгу Мормона, але перепони, з якими вони стикаються, є нездоланними, оскільки книга є істинною.

По-перше, критики повинні пояснити, як Джозеф Сміт, 23-річний сільський юнак з обмеженою освітою, створив книгу з сотнями унікальних імен і місць, а також докладний опис історій та подій. Відповідно до цього багато критиків висувають припущення, що він був творчим генієм, який покладався на численні книги та інші місцеві ресурси, аби створити історичну канву Книги Мормона. Але всупереч їхнім твердженням не існує жодного свідка, який би заявив, що бачив у Джозефа хоча б один з цих імовірних матеріалів до того, як він почав переклад.

Навіть якби цей аргумент був достовірним, його, на жаль, недостатньо, щоб пояснити існування Книги Мормона. Також необхідно знайти відповідь на запитання: як Джозеф читав усі ці імовірні матеріали, уникаючи всіх невідповідностей, зберігаючи послідовність заплутаних фактів щодо того, хто був на якому місці і коли, а потім диктував усе це, покладаючись на досконалу пам’ять? Бо коли Джозеф Сміт перекладав, у нього не було жодних записів. Справді, його дружина Емма пригадувала: “У нього не було ні рукопису, ні книги, з якої можна було б читати. … Він не міг мати щось таке, що міг би приховати від мене”1.

То як же Джозеф виконав цей надзвичайний подвиг, надиктувавши більше 500 сторінок без жодних записів? Аби це зробити, йому треба було не лише бути творчим генієм, але й мати дивовижну фотографічну пам’ять. А якщо це вірно, то чому його критики не привертають увагу до цього видатного таланту?

Але є щось більше. Ці аргументи стосуються лише історичного аспекту книги. Найголовніше питання залишається без відповіді: як Джозеф створив книгу, яка випромінює Дух, і де він знайшов таке глибоке вчення, більша частина якого або пояснювала християнські вірування того часу, або суперечила їм?

Наприклад, Книга Мормона навчає, всупереч більшості християнських вірувань, що Падіння Адама було позитивним кроком вперед. В ній описуються завіти, які ми укладаємо під час хрищення, про що не згадується в Біблії.

Крім того, хтось може запитати: де Джозеф узяв таку потужну ідею щодо Христової Спокути—Ісус може не лише очищати нас, але і вдосконалювати? Де він знайшов надзвичайну проповідь про віру в книзі Алми 32? Або проповідь царя Веніямина про Спасителеву Спокуту—мабуть, найвидатнішу проповідь на цю тему в усіх Писаннях? Або алегорію про оливне дерево з усіма її складнощами та доктринальним багатством? Коли я читав цю алегорію, то мав робити схему, аби запам’ятати всі подробиці сюжету. Чи можемо ми тепер повірити в те, що Джозеф Сміт просто надиктував ці проповіді з голови, не маючи жодних нотаток?

Всупереч такому висновку Божа рука помітна на всіх сторінках Книги Мормона, про що свідчать її величні доктринальні істини, зокрема видатні проповіді про Спокуту Ісуса Христа.

Якби Джозеф Сміт не був пророком, тоді, беручи до уваги ці та багато інших визначних доктринальних положень, критикам доведеться погодитися з тим, що він був також теологічним генієм. Але якщо це так, тоді виникає запитання: чому Джозеф був єдиним за 1800 років після служіння Христа, хто створив таку велику кількість унікальних пояснювальних доктрин? Відповідь така: саме одкровення, а не геніальність були джерелом створення цієї книги.

Але якщо ми навіть уявимо, що Джозеф був творчим і теологічним генієм, який мав фотографічну пам’ять,—самі по собі ці таланти не робили з нього вправного письменника. Тоді, щоб пояснити існування Книги Мормона, критики повинні також визнати, що Джозеф був від природи обдарованим письменником у віці 23 років. Інакше, як він поєднав величезну кількість імен, місць і подій, створивши гармонійну цілісність, не припустившись жодних розбіжностей? Як він в подробицях описав військові стратегії, створив красномовні проповіді та придумав фрази, які підкреслюють, завчають напам’ять, цитують і поміщають на двері холодильників мільйони людей, наприклад: “Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Moсія 2:17) або “Люди є, щоб мати радість.” (2 Нефій 2:25). Ці послання—справжні. Вони живуть, дихають і надихають. Припустити, що Джозеф Сміт у віці 23 років володів навичками, необхідними для написання такої монументальної праці в одному рукописному екземплярі приблизно за 65 робочих днів—це просто суперечить реаліям життя.

Президент Рассел М. Нельсон, досвідчений і вмілий письменник, розповідав, що йому доводилося 40 разів переписувати свій виступ на останній генеральній конференції. Чи можемо ми після всього цього повірити, що Джозеф Сміт від себе надиктував усю Книгу Мормона без переписувань, з усього кількома незначними граматичними змінами, які було внесено пізніше?

Дружина Джозефа, Емма, підтверджувала неможливість такого задуму: “Джозеф Сміт [у юності] не вмів ні написати, ні продиктувати зрозумілий, добре складений лист, не кажучи вже про те, щоб надиктувати таку книгу, як Книга Мормона”2.

І, під кінець, навіть якщо людина приймає всі попередні аргументи, незважаючи на їхню сумнівність, критики стикнуться зі ще однією великою перешкодою. Джозеф заявляв, що Книга Мормона була написана на золотих пластинах. Ця заява гостро критикувалася у його дні—бо “кожен” знав, що стародавню історію записували на папірусі чи на пергаменті, поки через багато років не було знайдено стародавню історію, записану на металевих пластинах. Крім того, критики стверджували, що використання цементу, як це описано в Книзі Мормона, було неможливим для стародавніх мешканців Америки з технічних причин, доки цементні споруди не були знайдені в стародавній Америці. Як критики зараз враховують ці та подібні небажані відкриття? Як бачите, Джозеф також, мабуть, мав неабиякий хист у передбаченні подій. Певним чином, незважаючи на те, що всі факти були проти нього, незважаючи на всі існуючі наукові та академічні знання, його здогади були правильними, в той час як усі помилялися.

Зрештою, можна дивуватися, як хтось може повірити, що всі ці безпідставні фактори та сили, запропоновані критиками, випадково об’єдналися таким чином, що дозволили Джозефу написати Книгу Мормона, а отже сприяти сатанинській містифікації. Але чи матиме це якийсь сенс? Всупереч цим твердженням ця книга надихнула мільйони людей відкинути Сатану і більше наслідувати Христа.

В той час як хтось може прийняти рішення вірити розмірковуванням критиків, як на мене, це інтелектуальний і духовний глухий кут. Щоб повірити цьому, мені довелося б прийняти одне недоведене твердження за одним. Крім того, мені довелося б відкинути свідчення кожного з одинадцяти свідків3, хоча кожен залишився вірним своєму свідченню до самого кінця; я повинен був би відхилити божественне вчення, яке своїми високими істинами сповнює цю священну книгу сторінку за сторінкою; я повинен би був ігнорувати той факт, що безліч людей, включаючи мене, наблизились до Бога, читаючи цю книгу, а не будь-яку іншу, і, понад усе, мені доведеться зректися підтвердження, яке приносить Святий Дух. Це суперечило б усьому, про істинність чого я знаю.

Один з моїх хороших і яскравих друзів на певний час відійшов від Церкви. Нещодавно він написав мені про своє повернення: “Спочатку мені хотілося, щоб я отримав підтвердження Книги Мормона з точки зору історії, географії, лінгвістики та культури. Але коли замість цього я зосередився на тому, чого вона навчає про євангелію Ісуса Христа і Його спасительну місію, я почав здобувати свідчення про її істинність. … Одного разу, коли я читав у своїй кімнаті Книгу Мормона, я зупинився, став на коліна і гаряче помолився та чітко відчув, як Небесний Батько прошепотів моєму духові, що Церква і Книга Мормона безсумнівно істинні. За три з половиною роки, поки я по-новому досліджував Церкву, я щиро і повністю переконався в її істинності”.

Якщо хтось приділить час і смиренно прочитає Книгу Мормона та поміркує над нею, як це зробив мій друг, і дослухається до лагідних плодів Духа, тоді та людина зрештою отримає бажане свідчення.

Книга Мормона—це один із безцінних дарів Бога для нас. Вона є мечем і щитом одночасно—вона посилає слово Боже на битву за серця праведних і служить найбільшим захисником істини. Ми, святі, не лише маємо обов’язок і привілей захищати Книгу Мормона, але і можливість активно нею користуватися—проповідувати із силою її божественне вчення та підтверджувати, що вона дійсно є вінцевим свідченням про Ісуса Христа і Його божественність.

Я складаю урочисте свідчення, що Книга Мормона була перекладена даром і силою Бога. Ця книга—переконливе Боже свідчення про божественність Ісуса Христа, пророче покликання Джозефа Сміта і про абсолютну істинність цієї Церкви. То нехай же вона стане ключовим каменем нашого свідчення, аби про нас могли сказати, як про тих навернених ламанійців, що вони “ніколи не відпали” (Aлма 23:6). В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Eмма Сміт, у “Last Testimony of Sister Emma”, Saints’ Herald, Oct. 1, 1879, 289, 290.

  2. Eмма Сміт, у “Last Testimony of Sister Emma”, 290.

  3. Див. “Свідчення трьох свідків” і “Свідчення восьми свідків” у вступі до Книги Мормона.