Ключеві моменти 187-ї піврічної генеральної конференції
Дай, Боже, сил йому,
Пророку нашому,
В святих ділах.
Він щирим свідченням,
Неначе полум’ям,
Серця зігріє нам
І вкаже шлях.
(“Дай, Боже, сил пророку”, Гімни, с. 9, співався під час Недільної ранкової сесії)
Більше ніж 50 років особисті зворушливі розповіді й могутні свідчення про Ісуса Христа Президента Томаса С. Монсона були складовою частиною генеральної конференції. Але, через погіршення стану здоров’я, Президент Монсон і старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, були відсутні на конференції.
Відсутні, але не забуті.
Хоча Президент Монсон дивився конференцію вдома, а старійшина Хейлз мирно помер у лікарні перед початком останньої сесії, обидва були не тільки в наших думках, а й у наших молитвах, і їхній вплив сильно відчувався у виступах.
Президента Монсона цитували більше десяти промовців, включаючи президента Рассела М. Нельсона (дивись сторінку 60), який особливо наголосив на запрошенні Президента Монсона на останній конференції “вивчати з молитвою Книгу Мормона і обмірковувати її вчення щодня”1.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, заключний промовець (дивись сторінку 122), поділився цитатою з виступу старійшині Хейлза, який той підготував для конференції, але не зміг його виголосити: “Коли ми вирішуємо мати віру, ми готові стояти в присутності Бога”,—написав старійшина Хейлз. Немає сумнівів, що старійшина Хейлз обрав віру.
Відсутні на сцені, але присутні у наших серцях, Президент Монсон і старійшина Хейлз відіграли велику роль у тому, щоб зробити конференцію дуже значною для багатьох.
В серці і в молитвах з нами пророк,
Сил і бадьорості дасть йому Бог.
Роки позначились вже на чолі,
Та не розтрачено світло душі,
Та не розтрачено світло душі.
(“Молитва за пророка”, Гімни, с. 13, співався під час загальної сесії священства)