Покликання перших апостолів доби Відновлення

8 лютого 1835 року Джозеф Сміт попросив братів Бригама і Джозефа Янгів заспівати йому. Потім пророк отримав одкровення, що настав час покликати Дванадцятьох Апостолів¹.

Джозеф попросив Бригама розіслати повідомлення, що наступної суботи буде проводитися конференція. Він сказав Бригаму, що той буде одним з Дванадцятьох².

Через шість днів святі зібралися разом. Джозеф Сміт сказав, що одна з головних цілей тих зборів полягала в тому, щоб Троє свідків Книги Мормона—Олівер Каудері, Девід Уітмер і Мартін Гарріс—“вибрали дванадцятьох чоловіків з Церкви бути Апостолами”³. Олівер і Девід уже раніше отримали це призначення у червні 1829 року, але хоча вони “зверталися до Господа в пості та молитві”, щоб визначити Дванадцятьох, час ще не прийшов⁴. Тепер, як сказав Джозеф, час настав.

Дванадцятьма (у тому порядку, як їх було представлено на зборах) стали Лайман Джонсон, 23 роки; Бригам Янг, 33 роки; Гебер Ч. Кімбол, 33 роки; Орсон Гайд, 30 років; Девід У. Петтен, 35 років; Люк Джонсон, 27 років; Вільям Е. Мак-Леллін, 29 років; Джон Ф. Бойнтон, 23 роки; Орсон Пратт, 23 роки; Вільям Сміт, 23 роки; Томас Б. Марш, 34 роки і Парлі П. Пратт, 27 років. Усі вони раніше служили на місії. Восьмеро були з Джозефом Смітом минулого літа у поході Табором Сіону⁵.

Після того як їх було призначено, кожного апостола було рукопокладено⁶. В їхніх благословеннях під час висвячення було багато обіцянь про успіх у місіонерській роботі. Гебер Ч. Кімбол пізніше згадував про благословення “пророкувати про багато подій, які стануться в майбутньому, що ми будемо мати силу зцілювати хворих, виганяти дияволів, піднімати з мертвих, давати зір сліпим, … пересувати гори і все має бути підвладним нам через ім’я Ісуса Христа”⁷.

Олівер Каудері також звертав увагу на труднощі, які постануть перед ними: “Будьте готові в будь-який час пожертвувати своїм життям, якщо Бог вимагатиме його заради просування і розбудови Своєї справи”. Олівер заохочував апостолів прагнути особисто пізнавати Ісуса Христа, аби вони могли свідчити про Його існування з усією впевненістю: “Ніколи не переставайте прагнути цього, аж поки не побачите Бога лицем до лиця”⁸.

Починаючи з травня 1835 року, апостоли служили Церкві на кількох місіях з проповідування євангелії, а їхнє служіння в якості керівників Церкви також благословило багатьох людей.

Посилання

1. Див. History, 1838–1856 (Manuscript History of the Church), volume B-1 [1 September 1834–2 November 1838]”, addenda, note A, page 1, josephsmithpapers.org.

2. Див. Joseph Young, History of the Organization of the Seventies (1878), 1.

3. “Minutes, Discourses, and Blessings, 14–15 February 1835”, у Joseph Smith Papers, Documents, Volume 4: April 1834–September 1835, 224–228.

4. “Minutes and Blessings, 21 February 1835”, у Joseph Smith Papers, Documents, Volume 4: April 1834–September 1835, 242, 243.

5. Четверо, які не брали участі у поході табору: Девід У. Петтен, Томас Б. Марш, Вільям Е. Мак-Леллін і Джон Ф. Бойнтон.

6. Лише дев’ятеро з Дванадцятьох були присутні на зборах 14 лютого 1835 року. Парлі П. Пратта було рукопокладено 21 лютого 1835 року, а Томаса Б. Марша і Орсона Пратта було рукопокладено 26 квітня 1835 року.

7. “Extracts from H. C. Kimball’s Journal”, Times and Seasons, Apr. 15, 1845, 868.

8. “Minutes and Blessings, 21 February 1835”, у Joseph Smith Papers, Documents, Volume 4: April 1834–September 1835, 244.