Думати про Ісуса
Автор живе в шт. Каліфорнія, США.
Мія так раділа. Вона вперше прийшла до церкви! Місіонерки розповіли її сім’ї про цю церкву. Вони вирішили прийти.
Мія озирнулася навколо. Вона помітила на столі білу скатертину. Під нею щось було.
“А що під скатертиною?”— запитала Мія одну з місіонерок.
Сестра Хансон посміхнулася. “Це причастя”.
Причастя. То було довге слово. Мія чула, як місіонерки розповідали про це мамі й тату. Але вона не знала точно, що це таке.
Усі заспівали пісню. Двоє чоловіків підняли білу скатертину. Під нею були таці з хлібом! Мія дивилася, як вони розламували хліб на шматочки.
Після пісні чоловік промовив молитву. Інші чоловіки рознесли причастя кожній людині.
“Хліб допомагає нам пам’ятати тіло Ісуса”,—прошепотіла сестра Гарсія.
Мія взяла шматочок хліба. Вона уявила, що перед нею стоїть Ісус.
Потім була ще одна молитва. Чоловіки розносили таці з маленькими стаканчиками води.
“Вода допомагає нам пам’ятати про кров Ісуса,—прошепотіла сестра Гарсія.— Він помер за нас, бо любить нас”.
Мія взяла стаканчик з водою. Вона подумала, як сильно Ісус любить її. Їй здавалося, що Він сильно її обнімає.
Пізніше сестра Хансон дала Мії маленьке зображення Ісуса. “Ми їмо хліб і п’ємо воду, щоб пам’ятати Ісуса і обіцяємо іти за Ним”. Вона усміхнулася. “Як тобі сподобалося причастя?”
Мія поглянула на зображення Ісуса. Вона згадала теплі почуття, які її огорнули. Вона усміхнулася. “Все було прекрасно! Я люблю Ісуса”.