Скеровані Господом: батьки-одинаки
У мене не було в планах виконувати свій обов’язок з батьківства самотужки. Я мала чотирьох дітей, мені було трохи більше 20 і я була абсолютно приголомшена. У мене був скромний будиночок, про який треба було дбати, четверо малих дітей і лише середня освіта. Я не знала, як я буду фінансово забезпечувати свою молоду сім’ю. Відповіді надходили не через кілька днів чи місяців, але роками, після того як я діяла згідно з тими спонуканнями, які отримувала.
На щастя, я звикла звертатися до Господа у важкі часи. Одного вечора відповідь була чіткою: “Іди навчатися”. Я не знала, як це можливо з огляду на фінансові зобов’язання, які я мала, тож я поговорила з батьками та єпископом. Вони погодилися, що іти навчатися—це правильний напрямок, тож через кілька тижнів я подала документи до місцевого університету, де здобула освіту вчителя початкової школи з правом навчати дітей з особливими потребами.
Працюючи вчителькою, я все ж не заробляла достатньо грошей, аби задовольняти фінансові потреби моїх підростаючих дітей. Я продовжувала звертатися до Господа, розповідаючи Йому про брак коштів. Під час зустрічі з єпископом він порекомендував мені продовжити навчання і здобути ступінь магістра. Я повернулася додому, помолилася про це і знову подала документи до університету на наступний семестр.
Минуло кілька років, і я знову відчула спонукання повернутися до навчання. Я запланувала здати необхідні тести, пройшла співбесіди для навчання за програмою з освітнього адміністрування і знову почала здобувати ступінь магістра в іншому місцевому університеті. По завершенні з’явилися можливості отримати іншу роботу, яка збагатила моє життя новими стосунками, спонукала до особистого зростання і допомогла відкрити в собі нові таланти.
Одного вечора я була в храмі й ділилася з Господом, що попри всі мої зусилля я все ще не завжди зводжу кінці з кінцями. Я відчула тепло завдяки цьому небесному спілкуванню, яке нагадало мені, що всі мої сімейні потреби було вирішено чи то завдяки моїй роботі, чи щедрості інших людей, і що за умови мого послуху, про нас подбають. І як мені було нагадано в книзі Алми 20:4: “Я знаю, у силі Господа [я] мож[у] зробити все”.
Я така вдячна Небесному Батькові за спонукання здобути освіту й подальші можливості знайти роботу. Я також вдячна за всіх людей у своєму житті, які були такими дбайливими упродовж усіх цих років. Я зрозуміла, що за допомогою Небесного Батька можу робити більше, ніж думала. І, що не менш важливо, я навчилася з вдячністю приймати і щедро вділяти.