Сімейна історія і храмові благословення
З презентації, яка відбулася 6 лютого 2016 року на конференції з сімейної історії RootsTech 2016 в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта. Аби переглянути запис презентації англійською, португальською або іспанською мовами, зайдіть на сайт lds.org/go/217Renlund.
Під час своєї презентації на 2016 RootsTech старійшина Дейл Г. Ренлунд, його дружина Рут та дочка Ешлі нагадали святим останніх днів, що справжня сила приходить завдяки поєднанню сімейної історії та храмових благословень.
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: У грудні 1963 року моя сім’я подолала шестигодинний переїзд автомобілем від Гельсінкі до острова Ларсмо на західному узбережжі Фінляндії. Саме там виріс мій батько, і там жила моя бабуся—Лєна-Софія.
Задовго до того, у 1912 році, Лєна-Софія і мій дідусь Ліндер почули, як місіонери зі Швеції проповідують відновлену євангелію. На той час по всьому світу було менше 800 місіонерів.
Ті місіонери навчали посланню відновленої євангелії, і Лєна-Софія та Ліндер наступного дня охристилися. Вони стали членами малесенької філії, першої у Фінляндії.
Лише за кілька років мати Ліндера, яка жила з ними, померла від туберкульозу. У 1917 році Ліндер також помер від туберкульозу, залишивши Лєну-Софію вдовою, до того ж вагітною їхньою 10-ю дитиною. Та дитина—мій батько—народилася через два місяці після смерті Ліндера. Лєна-Софія згодом поховала 7 з 10 своїх дітей. Їй, збіднілій селянці, було дуже важко зберегти цілим те, що залишилося від сім’ї.
Майже два десятки років вона не висипалася вночі. Вона знаходила випадковий заробіток вдень, аби назбирати достатньо їжі. Вночі вона доглядала свою вимираючу сім’ю. Смерть у буквальному розумінні висіла у них над головами. У ті часи дерева розпилювали на дошки і часто клали їх на крокви даху для висихання. Ті дошки потім використовували для виготовлення труни для померлих. Важко уявити, що відчувала Лєна-Софія.
Того дня, коли я зустрів її в 1963 році, мені щойно виповнилося 11 років, а їй—87. Вона згорбилася від важкої праці, яку виконувала все життя. Вона була настільки зігнутою, що коли вставала зі стільця, її зріст не мінявся. Шкіра на її обличчі й на руках обвітрилася і була тверда й шорстка, як старий ремінь.
Вона якнайрівніше стала, показала на фото Ліндера на стіні і сказала мені шведською: “Det här är min gubbe” (Це є мій любий чоловік).
На початку тієї осені я пішов до шведськомовної школи і лише почав згадувати шведську. Я думав, що моя бабуся неправильно вжила теперішній час дієслова, коли сказала: “Це є мій любий чоловік”, бо Ліндер помер уже 46 років тому. Я звернув увагу своєї мами на те, що Лєна-Софія мала б сказати “Це був мій любий чоловік”. Мама просто сказала мені: “Ти не розумієш”.
І вона була права. Я не розумів—не так, як я це розумію зараз. З того часу я часто розмірковував над значенням того епізоду і чого навчила мене бабуся.
Подумайте про силу і втішення, яке вона здобувала завдяки знанню про силу запечатування! Та сила отримує напрямок, коли ми досліджуємо історію своїх предків і дізнаємося про них. Як сімейна історія, так і храмові благословення можуть набирати великого значення у нашому житті, але справжня сила приходить завдяки їхньому поєднанню. Це не означає, що вони поєднуються випадковим чином; натомість одна робота допомагає скеровувати іншу. Знання про те, що ці обряди колись будуть виконані для неї та Ліндера, приносило втішення і мир Лєні-Софії упродовж довгих років її удівства.
Справжня цінність сімейної історії
ЕШЛІ: Без сімейної історії влада запечатування не може поширюватися туди, де її необхідно використовувати. І справжню цінність сімейної історії можна усвідомити лише завдяки владі запечатування. Справжня влада досягається завдяки поєднанню обох складових.
СЕСТРА РЕНЛУНД: Мені подобається цей підхід. Ми дізнаємося про обидва ці благословення по всіх Писаннях. Їхнє поєднання приносить більше благословень і сили в наше життя. Розгляньмо кілька прикладів.
В Ученні і Завітах Господь каже нам, що послав Іллю, аби “посадит[и] у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей повернуться до їхніх батьків”. І завдяки цьому серця дітей повернуться до батьків. Я думаю, Дейле, що це та частина, яку твоя бабуся посадила в тобі. Потім Господь каже нам, що “всю землю було б повністю спустошено при [Спасителевому Другому] пришесті”, якщо серця не повернуться (див. УЗ 2:2–3). Це дуже сильне послання.
Навіть якщо б у нас були всі сімейно-історичні записи, які тільки можна знайти у світі, та все, що ми лишень могли б зібрати, без влади запечатування, відновленої пророком Іллєю, мета Сотворіння була б зруйнована і “змарнована”. Це одне з перших послань, які Господь відкрив пророкові Джозефу Сміту у нашому розподілі.
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Ти маєш рацію, Рут. Навіть не знаючи цього, я все життя відчував міць і силу історій та прикладів моєї бабусі й інших предків.
У 128 розділі Учення і Завітів, де Джозеф Сміт цитує Малахію 4:5–6, міститься пророцтво: Він пояснює фразу “приверне … серце синівське до їхніх батьків” у контексті сили запечатування і хрищення за померлих. Потім він каже: “І не тільки це, але й те, що ніколи не відкривалося від заснування світу, але приховувалося від премудрих і розумних, буде відкрито немовлятам і грудним дітям у цьому розподілі—розподілі повноти часів” (див. УЗ 128:17–18).
Лише подумайте про це! Джозеф Сміт передбачав, що навіть діти зрозуміють і знатимуть те, що вчені чоловіки та жінки світу не могли пояснити. Діти й молодь по всьому світу беруть участь у цих благословеннях кожного дня, так само, як і я, коли мені було 11 років, дізнавшись про ці поняття від своєї бабусі та мами. Люди, які ніколи не чули про Спасителя, поки жили на землі, можуть здобути такі ж благословення, як і ті, хто має можливість отримати їх у цьому житті. Ця можливість отримання благословень поширюється на всіх.
Храмові обряди й особиста сила
СЕСТРА РЕНЛУНД: А на храмових обрядах основується сила кожної людини. В дійсності, Господь дав нам приклади цієї особистої сили. Перших святих навчали про необхідність отримання їхнього ендаументу до того, як вони зможуть просувати роботу зі спасіння:
“Мені доцільно, щоб Мої старійшини почекали викуплення Сіону короткий час—
Щоб вони самі були підготовлені, і щоб Мій народ навчили більш досконало, і щоб він здобув досвід і знав більш досконало про свій обов’язок і про те, що Я вимагаю з їхніх рук.
І цього не може статися, доки Моїх старійшин не буде обдаровано силою згори” (УЗ 105:9–11).
Тож Господь навчав про важливість підготовки до отримання храмового ендаументу, аби старійшини могли бути благословенні силою згори. Ці благословення давали святим можливість продовжувати отримувати більш досконале навчання щодо належного використання тієї сили.
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Ви можете поглибити це розуміння якщо перейдете до розділу 109, молитви освячення Кертлендського храму. Джозеф Сміт молився: “І щоб усі люди, які входитимуть на поріг Господнього дому, могли відчувати Твою силу, і змушені були визнати, що Ти освятив його і що це Твій дім, місце Твоєї святості” (УЗ 109:13).
ЕШЛІ: Так, храмові обряди є чистими й потужними. Але я бачу, яким чином, якщо ви додаєте храмову роботу до вивчення життя своїх предків, сила збільшується і переносить наші благословення на вищий рівень.
СЕСТРА РЕНЛУНД: Дейле, чи вважаєш ти, що Лєна-Софія розуміла це, коли казала тобі про Ліндера? Чи було її розуміння більш глибоким завдяки тому, що вона визнавала силу храму разом зі своєю любов’ю до чоловіка і своєї сім’ї?
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Так, саме цього вона й навчала. Лєна-Софія знала, що її чоловік, який давно помер, залишався і залишатиметься з нею упродовж вічностей. Завдяки вченню про вічні сім’ї Ліндер залишався присутнім у її житті і в її великій надії на майбутнє. Лєна була подібна до інших, які “повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки” (Євреям 11:13).
Яскравим виявом її віри у запечатувальну силу було те, що 1938 році Лєна-Софія подала сімейну інформацію про всіх померлих дітей, яким було більше 8 років, коли вони померли. Таким чином за них могла бути виконана храмова робота, хоча за життя вона сама не поїхала до храму. Ці записи були серед перших даних, поданих з Фінляндії для виконання храмових обрядів.
Чи пам’ятаєте ви заклик старійшини Ніла Л. Андерсена, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, з яким він звернувся на конференції RootsTech у 2014 році?
ЕШЛІ: Він сказав: “Підгот[уйте] так[у] ж кільк[ість] імен для храму, скільки хрищень ви виконаєте у храмі.”1.
СЕСТРА РЕНЛУНД: А у 2015 році він додав такі слова: “І допоможіть комусь іще зробити це саме”2.
Збільшення духовної сили
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Саме так. Я думав про цей апостольський заклик і про те, як він може набирати більшого розмаху. З огляду на все сказане під час нашої розмови, я впевнений, що ми можемо додати до цього обіцяння елемент духовної сили. Давайте прочитаємо в Єзекіїлі розділ 47:
“І він [ангел] вернув мене [Єзекіїля] до дверей храму, аж ось виходить вода з-під порога храму на схід, бо перед того храму на схід. А вода сходила здолу, з правого боку храму, з півдня від жертівника.
І він випровадив мене в напрямі брами на північ, і провів мене навколо зовнішньою дорогою до зовнішньої брами, дорогою, зверненою на схід; і ось вода виприскувала з правого боку.
І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відміряв тисячу ліктів, і перепровадив мене водою, водою по кістки.
І відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по стегна.
І відміряв він ще тисячу, і був потік, якого я не міг перейти, бо стала великою та вода на пливання, потік, що був неперехідний. …
І сказав він до мене: “Ця вода виходить до східньої округи, і сходить на степ, і сходить до моря, до води солоної,—і вздоровиться вода.
І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди приходить той потік, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла туди та вода, і буде вздоровлена, і буде жити все, куди пройде той потік” (Єзекіїль 47:1–5, 8–9).
Єзекіїль бачить ріку, яка стає все більшою після витоку з дому. Вода, яка тече з храму, символізує благословення, що йдуть від храмів, аби зцілювати сім’ї та давати їм життя.
ЕШЛІ: Але вода стає глибшою, чим далі вона тече. Мені це незрозуміло.
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Давай візьмемо мене (одна людина), моїх батьків (двоє людей), моїх дідусів та бабусь (четверо людей)—і так вглиб поколінь, а також вперед. Збільшення ріки подібне до експоненціального зростання нашої сім’ї упродовж поколінь.
Храмові благословення доступні всьому і кожному. І які це благословення! “Буде жити все, куди пройде той потік”.
“Вона достатньо довго чекала”
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Господь має план подолання особистого горя Лєни-Софії, наших втрат, вашої трагедії—а в дійсності бід кожної людини. Він відновив на землі Своє священство і Свою владу запечатування. Лєна-Софія знала про це, і також моя мама Маріана.
СЕСТРА РЕНЛУНД: Ти маєш на увазі, як вона подала ім’я Лєни-Софії для виконання храмової роботи?
ЕШЛІ: Я люблю цю історію. Невдовзі після того як Лєна-Софія померла у 1966 році, бабуся Маріана особисто подала її ім’я до Відділу генеалогії3. Чоловік за стійкою сказав їй, що храмова робота не може виконуватися за людину, якщо з дня смерті не минуло щонайменше року. Бабуся Маріана відповіла: “Мені не подобається така відповідь. Я хочу поговорити з людиною, яка відповість щось інше. Вона достатньо довго чекала”.
Дідусь Аке сказав, що він намагався переконати її, але вона кинула на нього погляд, який він знав дуже добре—іншими словами, обговорювати питання більше не було сенсу. Дідусь зробив запис у щоденнику: “Мабуть, мені треба було поспівчувати чоловікові, який сказав, що нічого неможливо зробити, принаймні упродовж року. Той чоловік просто не знав, кому він суперечив. Я б йому сказав, але він не запитав”4.
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Менше ніж через два місяці з дозволу Президента Церкви було зроблено храмову роботу за Лєну-Софію і Ліндера. Бабуся Маріана і дідусь Аке були повірниками за Лєну-Софію і Ліндера, які були запечатані на час й на всю вічність у Солт-Лейкському храмі. А чи знаєте ви, що відповідно до політики Церкви людина, яка не могла отримати храмові благословення через відстань до храму, не повинна чекати цілий рік? Таким чином, інші люди, як і Лєна-Софія, можуть отримувати ті благословення якомога швидше. Як сказала бабуся Маріана чоловікові у Відділі генеалогії: “Вони чекали достатньо довго”.
СЕСТРА РЕНЛУНД: Який то був великий день для нашої сім’ї! Уявіть радість, яку відчували Ліндер і Лєна-Софія, вже не кажучи про радість їхніх дітей. Ці благословення є кульмінацією поєднання сімейної історії та храмової роботи, активізуючи силу, про яку ми сьогодні говорили.
Нещодавно мені нагадали, що старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про цю силу. Багато років тому він пробував заохочувати людей зрозуміти благословення, які приносять два божественні аспекти храму та сімейної історії.
Старійшина Беднар сказав: “Сімейна історія—це не окрема програма, яку ми відокремлюємо від храмового поклоніння. Усе це поєднано в одне у Христі. І в тому, що ви знаходите [своїх] предків і приносите імена членів своєї сім’ї до дому Господа, є сила. Я це зробив. Я працював і розмовляв із сотнями і тисячами людей, які виконали цю роботу. І як би добре ми не почувалися в храмі, ми почуваємося ще краще, коли нами виконано роботу, завдяки якій ми зможемо виконувати ті храмові обряди для наших власних померлих родичів”5.
ЕШЛІ: Президент Рассел М. Нельсон, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також обіцяв, що ми можемо бачити цю силу в нашому житті. Він сказав: “Храмова і сімейно-історична робота має силу однаковою мірою благословляти і тих, хто пішов за завісу, і тих, хто ще живий. Вона облагороджує всіх залучених до неї. Вони в буквальному розумінні допомагають своїм сім’ям здобути піднесення”6.
Обіцяння захисту
СТАРІЙШИНА РЕНЛУНД: Я вдячний за можливість додати своє свідчення до їхніх свідчень—бути ще одним апостольським голосом на підтримку цього храмового заклику. І даю обіцяння захисту, яке було дано в минулому. Брати і сестри, я обіцяю, що вас і ваші сім’ї буде захищено, якщо ви відгукнетеся на цей заклик знайти стільки імен, щоб подати до храму, скільки обрядів ви виконуєте у храмі, та навчати інших робити так само.
Якщо ви відгукнетеся на цей заклик, благословення почнуть проливатися на вас і на вашу сім’ю, як і сила ріки, про яку казав Єзекіїль. І ріка ставатиме більшою завдяки тому, що ви будете продовжувати виконувати цю роботу і навчатимете інших робити так само. Ви знайдете не лише захист від спокуси та хвороб світу, але ви також знайдете особисту силу—силу змінюватися, силу каятися, силу навчатися, силу освятитися і силу повертати серця членів вашої сім’ї одне до одного і зцілювати те, що потребує зцілення.