Адріана Гонcалеc

Центральне управління, Парагвай

Зображення

Adriana Gonzalez

Коли я запитав про яскраво-блакитний стіл посеред кухні Адріани, я дізнався, що був час, коли у неї взагалі не було стола. Ледве зводячи кінці з кінцями, вона вирішила пройти один з курсів Церкви з самозабезпечення, і тоді зрозуміла, що могла б пекти та продавати хліб, якщо у неї був би стіл. Вона молилася про допомогу і збудувала стіл з дерев’яних дощок.

КОУДІ Белл, фотограф

Те, чого я потребувала найбільше тоді, так це стола. Стіл, який у мене був, розвалився на шматки. Хтось дав мені трохи дощок, бо вони знали, що у мене немає грошей, але є декілька маленьких курчат, і я б могла використати ці дошки, щоб побудувати курятник. Я молилася, щоб дізнатися, що робити. Я відчула, що мені треба зателефонувати моєму другові тесляреві, аби він подивився, що ми могли би зробити з цього дерева. Він сказав: “Зробимо тобі стіл”. Саме це мені було й потрібно.

Все, що я просила в моєму серці, Він почув мене. Він почув мене, тому що Він знав, що це було добрим для мене. Зараз у нас є два столи. Цей стіл є центральним місцем для нашої родини. Ми сідаємо за нього, щоб ділитися одне з одним. Ми працюємо за ним. За ним ми навчаємо одне одного того, що ми навчилися. Завдяки самозабезпеченню я навчилася цінувати себе. Я відкрила в собі таланти, які Бог дав мені, щоб допомогти мені та моїй сім’ї. Я намагаюся поділитися з сестрами у Товаристві допомоги тим, чого я навчилася, щоб допомогти їм цінувати себе, як дочок Бога. Я вдячна, що можу благословляти тих, хто навколо мене.

Ти відчуваєш себе чудово, коли усвідомлюєш все, що дав тобі Бог, ти можеш обернути так, щоб використовувати це для допомоги іншим. Нам необхідно розвивати кожен талант, який ми маємо, щоб ми могли ділитися ним з іншими.