Місіонерське служіння, якого я потребувала
Автор живе в Сан-Паулу, Бразилія.
Я---член Церкви, але мені також потрібні були місіонери.
Коли мені виповнилося 17 років, усі мої друзі роз’їхалися. Вони переїхали далеко, служили на місії, а хтось просто перестав зі мною дружити. І хоча в мене була сім’я, все ж я почувалася самотньою. Я не відчувала підтримки поза домом, і я не могла знайти спільну мову з іншими, хоча й намагалася.
Одного дня до нас прийшли нові місіонери, яких було призначено в наш приход, просто щоб познайомитися. Вони запитали, як можуть нам допомогти. Я не прислухалася до того, що вони казали, бо думала лише про те, як мені сумно і самотньо. Тоді місіонери сказали, що хотіли б, аби я іноді допомагала їм навчати людей. Я була здивована! Чому вони просили про допомогу в людини, яка вочевидь була не в найкращому психологічному стані.
Однак я погодилася й ходила з ними на деякі уроки. Місіонери не лише допомагали людям, яких навчали, але також мали хороший вплив на мене.
Коли одного з місіонерів перевели в інше місце, я зрозуміла, як покращилося моє життя з того часу, як я почала проводити час з місіонерами. У мене було багато спільного з наступним старійшиною, який прибув у наш район, і я продовжувала проводити час з місіонерами. Вони підбадьорювали, навчали і підтримували мене. Вони допомагали мені почуватися краще у важкі дні. Незважаючи на мовний бар’єр і їхній напружений графік, місіонери докладали зусиль, щоб допомогти мені. Місіонери допомогли мені зрозуміти, що я не самотня. Небесний Батько і Його Син Ісус Христос спостерігали за мною і допомагали через інших людей.
Коли той новий старійшина поїхав, я подякувала, що він був знаряддям у руках Господа для мого врятування. Я вдячна, що він приїхав саме в ту місію, бо він став благословенням для мене.
До того часу в мене майже не було бажання служити на місії, але коли я спостерігала за тими місіонерами, моє бажання служити зросло. Невдовзі я поїду на місію і сподіваюся віддати всю себе Господу, як це робили ті місіонери.
До появи першої пари місіонерів у нашому домі я пам’ятаю, як одного вечора відчувала самотність і молилася. Я всім серцем просила Бога послати хоча б одного друга, щоб допомогти мені й підтримати. Господь відповів на мою молитву несподіваним чином—пославши місіонерів. Я знаю, що Ісус Христос живий і що місіонери—Його служителі.