Будьте справжнім супергероєм
Просуватися вперед—це не пасивно спостерігати. Устаньте і починайте діяти!
Подумайте про свого улюбленого супергероя. Готові? Вперед! Чи подумали ви про якогось відчайдушного сміливця, який б’ється з непереборними обставинами? Або, можливо, про чемного шукача пригод з ідеальною зачіскою? Чи подумали ви про когось з Писань?
Як щодо Нефія, Ноя, Авіш або Петра? Вони не долали армії самими лише кулаками і дотепними гаслами, але вони є тими, кого ви можете назвати справжніми супергероями. Вони виявляли віру, довіряли Богу і йшли вперед. Вони діяли.
Чи відкладали ви коли-небудь початок якоїсь справи через те, що не отримали чітких, покрокових вказівок? Можливо у вашому класі чи кворумі є хтось, хто довго не ходив до Церкви. Чи вагаєтеся ви простягнути їм руку допомоги через те, що ви не цілком впевнені, як це зробити? Натхнення є важливим, і ми завжди маємо прагнути його. Але це не означає, що ми маємо сидіти й чекати на текстове повідомлення від ангела до того, як підемо чинити добро. Небесний Батько хотів би, щоб ви потоваришували з цією особою. Він хоче, щоб ми встали і діяли!
Що було б, якби Нефій, Ной, Авіш і Петро чекали? Кожен з них мав зробити щось нелегке. Припустимо, що вони вирішили б сісти й зачекати з напоєм і печивом в руках, поки не отримають подальших настанов. Результат був би абсолютно інший …
Чекати і дивитися?
“Я почекаю перед тим, як зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, тож я не робитиму нічого, поки точно не знатиму, що то за шлях” (неіснуюча версія 1 Нефій 3:7).
Невдовзі після того, як сім’я Легія залишила свій дім в Єрусалимі, Господь наказав синам Легія повернутися й узяти у Лавана пластини. Але, наскільки ми знаємо, Він не дав їм жодних підказок щодо того, як це зробити. Все, що знали Нефій і його брати, так це те, що Господь наказав їм здобути пластини. Чи відчували ви коли-небудь, що абсолютно не знаєте, як зробити те, що ви маєте зробити? (Можливо це одна з причин, чому Ламан і Лемуїл скаржилися!) Нефій сам мав скористатися своїм мозком, виявити віру і піти й діяти. Але що сталося б, якби він залишився і марно гаяв час? Що якби Нефій відмовився діяти до того, як Бог дав би йому план? Отримати пластини було важко! Він і його брати двічі намагалися зробити це, і у них не вийшло! Що якби Нефій сів біля стін Єрусалима і чекав, поки Бог не скаже йому, що робити?
Пластини, можливо, все ще були б у скарбниці Лавана. Добре, що Нефій не чекав.
Натомість він йшов за Духом, і “не знав я наперед, що маю робити. Однак я йшов уперед” (1 Нефій 4:6–7; курсив додано). Він не чекав; він не дозволив тому, чого він не знав, зупинити його. Він знав, що Бог приготує шлях, і був правий. Коли Нефій рухався, діяв і просувався вперед, Господь скеровував його і допомагав йому.
Але чому?
“І Ной ставив під сумнів усе, що звелів був Господь” (неіснуюча версія Буття 7:5).
Іноді Бог дійсно дає точні вказівки. Взяти, наприклад, Ноя. Наказавши Ною побудувати ковчег, Бог надав йому розміри, пояснив, які матеріали використати, і навіть дав Ною список пасажирів. Можливо ви отримували подібні конкретні підказки, і всі ми отримали конкретні заповіді, як-от принципи в брошурі Заради зміцнення молоді. Але, навіть коли ви точно знаєте, що маєте робити, чи буває так, що ви продовжуєте вагатися? Чи спокушалися ви коли-небудь поставити під сумнів слова Господа замість того, щоб послухатися Його?
Що як Ной послухав би Господа, а потім сказав: “Але навіщо? Я не розумію”. Що як він розтягнувся б на дивані і відмовився б щось робити, доки не зрозумів би чітко, чому Господь послав потоп, весь час міркуючи, чи дійсно ті настанови були від Бога?
Настав би час потопу, але чи був би готовий ковчег? А що сталося б з людським родом? Дуже добре, що Ной не сидів і не сумнівався ні в чому.
Натомість “зробив Ной усе, як звелів був Господь” (Буття 7:5). Він не сумнівався, а діяв з вірою. Якщо питати у правильному дусі, то запитання—це хороша річ. Вони можуть допомогти нам зростати і приведуть до пізнання додаткових істин. Але, коли ми відмовляємося щось робити, доки не отримаємо відповідей, яких хочемо, запитання можуть стримувати нас. Можливо у Ноя були запитання, але він не дозволяв їм зупинити його. Навіть якщо це і здавалося дивним, він побудував корабель на суходолі, зібрав усіх тварин і закрився з сім’єю в ковчезі. І коли почався дощ, мабуть він був дуже радий, що зробив це. Ной діяв з вірою і Бог благословив його і його сім’ю.
Стояти осторонь і спостерігати?
“Коли вона побачила, що всі слуги Ламонія впали на землю, … вона знала, що то була сила Бога; і, вважаючи, що … бачення цієї картини зробить так, що вони повірять у силу Бога, тому вона стала осторонь, сподіваючись, що хтось збере людей” (неіснуюча версія Алма 19:17).
Авіш була ламанійкою. Вона була навернена до Господа протягом багатьох років, але, оскільки вона жила серед невіруючих ламанійців, то не розкривала своєї віри. Коли Аммон навчав царя Ламонія євангелії, цар і його домочадці були знесилені силою Господа. Авіш побачила цю можливість для своїх друзів і близьких, щоб вони нарешті побачили і повірили в силу Бога. Саме вона мала вирішити зібрати людей, щоб побачити чудо.
Але, що було б якби вона не зробила цього? Після того, як вона роками приховувала свою віру, бігати від дому до дому, щоб скликати всіх, можливо було трохи страшно! Чи мали ви колись спонукання заговорити з людьми, але потім боялися зробити це? Ділитися вашими віруваннями може бути нелегкою справою! Що, як Авіш стала б осторонь, сподіваючись, що люди самі прийдуть туди? Або, що хтось інший скаже щось?
Тоді, мабуть, ніхто не прийшов би, щоб побачити, як цар Ламоній і його домочадці лежать немов мертві, або їхнього дивовижного пробудження. Їх би там не було, і вони б не чули, як цар Ламоній, цариця і Аммон навчають євангелії.
Добре, що вона не просто стояла осторонь. Натомість вона “побігла від хати до хати, сповіщаючи людям про це” (Алма 19:17; курсив додано). Вона мала свідчення про Господа і не дозволила страхові зупинити себе. Вона не чекала, поки хтось інший розповість про це. Коли вона отримала шанс, то не вагалася, а побігла! Авіш діяла, і Господь благословив її тим, що вона побачила, як багато її земляків навернулися до євангелії (див. Алма 19).
Прислухатися до світу?
“А [Ісус] відказав йому: “Іди”. І коли Петро сидів у човні, то не пішов по воді до Ісуса” (неіснуюча версія Матвій 14:29).
Як рибалка Петро багато знав про човни. Наприклад, Петро знав, що коли на морі вирує буря, то треба залишатися у човні. Він знав, що люди, які виходять з човна, відразу ж починають тонути. Чи уявляєте ви, про що він, можливо, думав, коли побачив, що Христос іде по воді?
А що було б, якби він залишився у човні? Усім відомо, що люди не можуть ходити по воді. Що, як Петро зосередився б лише на тому, про що “знав” світ? Іноді вчення Христа і Його пророків, здається, суперечать тому, що каже світ. А світ—переконливий, і до нього легко дослухатися. Що, якби Петро сказав Христу, що ходити по воді—це ненауково чи нелогічно? Якби Петро був занадто наляканий, щоб вилізти з човна і піти до Христа?
Він би не отримав неймовірний досвід, пов’язаний з Господарем. Він би не здобув шанс зміцнити свою віру і не знав би, на що здатна його віра в майбутньому, коли йому була потрібна рішучість. Добре, що Петро не залишився у човні. Незважаючи на хвилі, бурю та його досвід на морі, Петро хотів вибратися з човна і піти до Христа. Попри все, про що “знав” світ, Петро пішов по воді. Навіть коли він почав вагатися, Христос був поруч, щоб схопити його (див. Матвій 14:28–31).
Я? Супергерой?
Вас було послано сюди бути супергероєм у вашому, сповненому пригод житті! Це не означає, що вам потрібно вистрибувати з будинків, які вибухають, або щодня брати участь в погонях на машинах. Це означає робити вибір, діяти і просуватися вперед.
Господь навчає, що ми маємо “завзято займатися добрими справами”. Він не каже, якими саме мають бути ті добрі справи, але хоче, щоб ми “роби[л]и багато чого за [нашою] власною вільною волею, і верши[л]и багато праведності” (УЗ 58:27). Це означає, що Він довіряє вам, що ви самостійно вирішуватимете, як ви вершитимете праведність. Часто допомога приходить після того, як ми виявили віру і зробили ті перші кроки.
Господь завжди готовий скеровувати нас, коли нам це потрібно, але, якщо ви відмовитеся діяти і просуватися вперед самостійно, і очікуєте, що Бог казатиме вам в усіх дрібницях, що робити, ви будете “лінивим і немудрим слугою” (див. УЗ 58:26). А хто хоче бути лінивим слугою, коли ви можете бути супергероєм?