Підготувати місце для Господа
Єпископ Джеральд Коссе
Верховний єпископ
Щоразу, коли я чую історію про народження і земне священнослужіння Спасителя, то думаю про наш особистий обов’язок готувати приємні місця для Нього на той день, коли Він повернеться.
Зображення вогників © iStock/Thinkstock
Минулого року, саме перед Різдвом, я був на обіді, влаштованому на честь високопосадового французького чиновника, який не є членом Церкви. Обід проходив у Меморіальному будинку Джозефа Сміта в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.
Перед тим як сісти за стіл, ми провели нашого гостя до оглядового вікна на 10-му поверсі, з якого для відвідувачів відкривається прекрасний вид на Храмову площу. Вид був чарівним. Cолт-Лейкський храм височів серед міріад яскравих вогників. Ми безмовно стояли там кілька хвилин.
Повернувшись у бенкетний зал, чиновник поставив нам неочікуване запитання: “Чи вірите ви в кінець світу?” Це запитання привело до натхненної бесіди про Друге пришестя Господа і важливість для всіх нас бути готовими прийняти Його в той день, коли Він повернеться.
Коли я думав про храм, яким ми щойно милувалися, до мене прийшла чудова думка: “Коли Ісус повернеться, у Нього нарешті буде прекрасне місце, де Він зможе жити!”
У Путівнику по Писаннях зазначено, що храм це “у буквальному значенні—дім Господа”1. Іншими словами, це не просто певне символічне місце. Храми нашого розподілу—це підготовлені і посвячені будинки, куди Він може прийти фізично. Господь сказав, що Його Церква повинна бути встановлена, “щоб Мій завітний народ могло бути зібрано в одне, у той день, коли Я прийду у Свій храм” (УЗ 42:36; курсив додано).
Який вражаючий контраст порівняно зі смиренним початком смертного життя Спасителя. Він, Цар над царями і Господь над панами, народився у простій стайні і Його поклали в ясла, “бо в заїзді місця не стало” (Лука 2:7). У дитинстві Ісус не завжди насолоджувався комфортом постійної домівки, наприклад тоді, коли Його сім’я втекла в Єгипет, щоб врятуватися від жорстокості тирана (див. Матвій 2:13–14).
Ми не знаємо подробиць тимчасового перебування Його сім’ї в Єгипті, але, ймовірно, Він і Його батьки жили важким життям біженців—життям, яке можна порівняти з життям багатьох переселенців у наш час, які втекли від війн та громадянських конфліктів в Африці та на Близькому Сході.
Навіть у Своєму дорослому житті Ісус сказав, що у Нього не було звичайної домівки. Одного дня, до Нього підійшов чоловік і сказав: “Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов”. Спаситель відповів: “Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,—Син же Людський не має ніде й голови прихилити!” (Лука 9:57, 58).
Мої брати і сестри, щоразу, коли я чую історію про народження і земне священнослужіння Спасителя, то думаю про наш особистий обов’язок готувати гостинні місця для Нього на той день, коли Він повернеться. Що ми можемо робити?
Ідіть до храму
По-перше, давайте будемо готові прийняти Його в Його власному домі—в храмі. Хто з нас не мріяв відвідати місця, де народився, жив і виконував своє земне священнослужіння Спаситель? Багато хто подорожував до Святої землі ціною великих жертв. Але, наскільки важливо, щоб ми відвідували місця, в які одного дня Він може повернутися. Один з найкращих способів, в який ми, як Його учні, можемо приготуватися до Його Другого пришестя,—це регулярно ходити в Його святий дім і поєднатися з Ним через священні завіти.
Підготуйте свій дім
По-друге, ми можемо зробити наші домівки місцями, де Господь хотів би залишитися. У Писаннях ми читаємо багато розповідей про добрих людей, які вітали й приймали у своїх домівках Спасителя. Тож давайте поставимо собі ці запитання: Чи прийнятний мій дім для Господа? Чи є він безпечним, мирним і сповненим Духа місцем, де Він відчував би себе комфортно? Нашим домівкам не потрібно бути просторими й розкішними. Смиренне помешкання, зосереджене на євангелії, в якій перебувають турботлива сім’я і друзі, зробила б Його щасливим.
Збирайте вибраних
По-третє, ми можемо допомагати збирати Його вибраних з усього світу—навіть, якщо це означає залишити наші домівки на певний час, щоб допомогти будувати Його царство на землі. Історія Божого народу—це історія святих, які завжди були готові й бажали йти туди, куди Господь хотів, щоб вони йшли. Я думаю про пророків давнини, таких як Авраам, Ісак, Яків, Йосип, Мойсей, Легій та багато інших. Я думаю про апостолів Господа у середині часів, які невтомно поширювали євангелію по всьому Середземномор’ю.
Пророки і апостоли останніх днів, разом з тисячами місіонерів, несли й продовжують нести послання Христа до чотирьох кінців землі. Вони готові залишити комфорт їхніх домівок, щоб запропонувати своє служіння у винограднику Господа.
Допомагайте тим, хто в нужді
І нарешті, чудовий спосіб підготувати місце для Господа—це допомагати нашим ближнім, які не мають домівки. На зорі Відновлення були часи, коли у святих не було притулку. Коли вони шукали Сіон, нетерпимість і злочестивість їхніх ворогів часто змушували їх залишати свої домівки.
Президент Бригам Янг (1801–1877) використав такі зворушливі слова, щоб описати їхній стан: “Нас знову і знову виганяли з наших мирних домівок, а нашим жінкам і дітям доводилося жити в преріях, у лісах, на дорогах і в наметах посеред зими, страждаючи від усіляких труднощів навіть до смерті”2.
В одному з найбільш зворушливих епізодів цієї доби висвітлюється маленьке селище Квінсі, штат Іллінойс, взимку 1839 року. У той час ця громада поселенців і фермерів, розташована на березі річки Міссісіпі, налічувала близько 1500 душ, які жили у важких умовах. Посеред суворої зими до них несподівано прибуло приблизно 5000 членів Церкви, які рятувалися втечею через наказ про знищення, виданий губернатором Міссурі. Ці святі перебували у стані крайньої бідності й горя, перетнувши вкриті кригою води ріки Міссісіпі пішки. Виявляючи неймовірну великодушність, жителі Квінсі прийняли їх з розпростертими обіймами, відкриваючи їм свої домівки і ділячись своїми мізерними запасами харчів.
Один з жителів Квінсі описав прибуття цих біженців так: “Багато святих були раді знайти притулок від бурі в моєму домі, поки не знайшли собі місце для проживання. Дуже багато ночей підлога обох поверхів була застелена постілями так щільно, що було неможливо ступити ногою, не наступивши на постіль”3.
Для тих з нас, хто має благословення жити в більш спокійних і заможних умовах, ці розповіді мають велике значення. Вони навчають нас бути народом, який завжди готовий простягти руку допомоги безпритульним і бідним. Незалежно від того, де ми живемо,—в місцях з великим напливом біженців чи в маленьких, віддалених громадах, існує багато способів служити тим, кому важко забезпечити себе речами першої потреби, які необхідні для життя. Ми можемо робити внески в Гуманітарний фонд Церкви. Ми можемо працювати з іншими людьми в наших громадах, які з любов’ю служать тим, хто перебуває в нужді. Ми можемо стати друзями переселенцям, коли вони приїжджають в наші громади. Ми можемо щиро вітати незнайомих людей, які відвідують наші приходи і філії.
В одному з наших найпрекрасніших гімнів розповідається історія про незнайомця, який знайшов притулок у чоловіка з великим милосердям.
Коли дерева вітер гнув
І сніг у вікна порошив,
Знайомий голос я почув
І швидко двері відчинив.
Його я щиро привітав
І на печі йому послав.
Я ж на підлозі спати ліг—
Неначе біля Божих ніг. …
“Дивись на Мене”,—Він сказав,
І я крізь сльози на очах
Узрів, що мій Знайомець мав
Сліди Голгофи на руках.
І Він ім’я моє назвав,
За плечі взяв і обійняв.
І тихо мовив Цар царів:
“Ти все для Господа зробив”4.
Я пишаюся тим, що належу до Церкви, яка ніколи не припиняє допомагати бідним і нужденним землі. Я відчуваю смирення завдяки численним вчинкам любові і милосердя, малим і великим, які щодня здійснюються Церквою та її членами. Ці вчинки завжди будуть важливою частиною місії Церкви, оскільки це—Церква Ісуса Христа і ми прагнемо наслідувати Його приклад.
Ісус є нашим Спасителем і Викупителем. Я свідчу, що Він народився в середині часів, що Він живе і що одного дня Він повернеться у славі, щоб правити й царювати над Своїм земним царством.
Щоб приготуватися, я запрошую вас частіше ходити в Його святий дім; створити у своєму домі атмосферу безпеки, любові й миру; і брати участь у збиранні Його вибраних з чотирьох кінців землі. Я також молюсь, щоб ви відчували особливе бажання з любов’ю простягати руку допомоги тим людям серед нас, які не мають дому й потерпають від бідності. Чинячи так, ви підготуєте місце у своєму серці й домівку, які будуть приємні для Спасителя, і Його повернення дійсно буде чудовим і дивовижним днем.