Служіть
Старійшина Карл Б. Кук
Сімдесятник
Потрібен кожний член Церкви, і кожному члену Церкви потрібна можливість служити.
У дитинстві я із задоволенням працював з моїми дядьком Лайманом і тітонькою Дороті на їхній фермі. Зазвичай дядько Лайман керував нашою роботою, а тітонька Дороті часто допомагала й водила стареньку вантажівку марки Dodge. Я памʼятаю, як відчував приплив адреналіну, коли ми загрузали у багнюці або намагалися виїхати на крутий пагорб: дядько Лайман кричав: “Вмикай понижену, Дороті!” Ось тоді-то я й починав молитися. Якимось чином, з Господньою допомогою та після скреготу в коробці передач, тітоньці Дороті вдавалося знайти понижену передачу. Вантажівка, побуксувавши всіма колесами, рвучко вискакувала вперед, і наша робота продовжувалась.
“Вмикати понижену передачу” означає увімкнути спеціальну передачу, в якій декілька шестерень призначені працювати разом, щоб досягнути більшого обертового моменту1. Понижена передача разом з приводом на всі чотири колеса дозволяє перемкнутися на нижчий привід, збільшити потужність і рухатися.
Мені подобається думати про кожного з нас як про складову цього механізму, коли ми разом служимо у Церкві—у приходах і філіях, у кворумах і допоміжних організаціях. Так само як шестерні з’єднуються, щоб дати більшу тягу, так і ми маємо більшу силу, коли обʼєднані разом. Коли ми обʼєднуємося, щоб служити одне одному, нам вдається досягти набагато більшого, ніж ми досягнули б самотужки. Це так захоплююче—бути залученими і обʼєднаними, коли ми служимо й допомагаємо в Господній роботі.
Служіння—це благословення
Можливість служити—це одне з чудових благословень, що приходить завдяки членству в Церкві2. Господь сказав: “Якщо ти любиш Мене, ти будеш служити Мені”3, і ми служимо Йому, служачи іншим4.
Коли ми служимо, то наближаємося до Бога5. Ми пізнаємо Його так, як інакше не змогли б. Наша віра в Нього зростає. Наші проблеми віддаляються. Приходить більше задоволення від життя. Наша любов до інших збільшується, так само як і наше бажання служити. Завдяки цьому благословенному процесу ми стаємо більш подібними до Бога і краще готуємося, щоб повернутися до Нього6.
Як навчав президент Меріон Дж. Ромні: “Служіння—це не те, що нам доводиться витерпіти на цій землі, аби заслужити право жити в целестіальному царстві. Служіння є самою суттю піднесеного життя у целестіальному царстві”7.
Служіння може бути непростою справою
Проте служіння в Церкві може бути й непростою справою, якщо нас просять зробити щось, що лякає нас, якщо ми вже втомилися від служіння або якщо ми покликаємося зробити те, що спочатку нас не приваблює.
Нещодавно я отримав нове призначення. Я служив у Південно-Східній Африканській території. Захопленням було служити там, де Церква відносно молода й встановлюється, і любити тамтешніх святих. Потім мене було покликано повернутися в Головне управління Церкви, і я, скажу чесно, не був від цього в захваті. Зміна у призначенні вела мене до багато чого невідомого.
Одного разу вночі, розмірковуючи над майбутніми змінами, я подумав про свого прапрадіда Джозефа Скіна. Я знав з його щоденника, що коли він зі своєю дружиною, Марією, перебрався в Наву, то він дуже хотів служити, тому розшукав пророка Джозефа Сміта і спитав, чим може допомогти. Пророк послав його працювати у прерії і сказав йому зробити там усе, що можливо, тож він так і зробив. Він працював на фермі Смітів8.
Я розмірковував над тим, яким це було привілеєм, що Джозеф Скін саме так отримав своє завдання. І раптом я усвідомив, що і в мене є такий же привілей, так само як і у всіх нас. Усі церковні покликання приходять від Бога—через Його призначених слуг9.
Я відчув виразне духовне підтвердження, що моє нове призначення було дано через натхнення. Важливо, щоб ми це усвідомлювали: наші покликання в буквальному розумінні приходять до нас від Бога через наших провідників священства. Після цього випадку моє ставлення до нового призначення змінилося, і я сповнився бажанням служити. Я вдячний за благословення покаятися і за своє серце, що змінилося. Я люблю моє нове призначення.
Навіть якщо ми думаємо, що наше церковне покликання було просто ідеєю нашого провідника священства, що воно прийшло до нас тільки тому, що хтось інший не прийняв його, ми все одно будемо благословенні, якщо будемо служити. Але коли ми розпізнаємо Божу руку в нашому покликанні й служимо всім своїм серцем, то наше служіння отримує додаткову силу і ми стаємо справжніми слугами Ісуса Христа.
Служіння вимагає віри
Служіння у покликанні вимагає віри. Невдовзі після того як Джозеф почав працювати на фермі, він і Марія тяжко захворіли. У них не було грошей, і вони опинились серед незнайомих людей. Для них то був важкий час. У своєму щоденнику Джозеф написав: “Ми продовжуємо працювати [і] тримаємося що є сили Церкви з тією невеликою вірою, яку маємо, хоч диявол і намагається знищити нас та повернути назад”10.
Я, як і сотні інших нащадків, буду вічно вдячний за те, що Джозеф і Марія не повернули назад. Благословення приходять, коли ми наполегливо продовжуємо служити у своїх покликаннях та виконуємо свої обовʼязки, виявляючи при цьому всю свою віру.
Я знаю одну чудову вчительку в класі “Євангельського вчення”, яка надихає членів цього класу, коли навчає, але так було не завжди. Після приєднання до Церкви вона була покликана навчати у Початковому товаристві. Вона відчувала, що не мала навичок навчати, але, знаючи про важливість служіння, прийняла це покликання. Швидко нею опанував страх, і вона перестала приходити до церкви, щоб не навчати. На щастя, її домашній вчитель, помітивши, що вона не приходить, відвідав її та запросив повернутися. Єпископ і члени приходу допомагали їй. Зрештою, зміцнившись у вірі, вона почала навчати дітей. Коли вона застосувала принципи, викладені у посібнику Навчати, як навчав Спаситель, Господь благословив її старання і вона стала талановитою вчителькою11.
Тілесна людина, яка є в кожному з нас, схильна дозволяти нам виправдовувати себе у відмові служити, наприклад, такими причинами: “Я не готовий служити, мені ще треба підучитися”, “Я втомився, і мені треба перепочити”, “Я вже надто старий, тепер нехай послужить ще хтось” або “Я просто дуже зайнятий”.
Брати і сестри, прийняти покликання і служити в ньому—це вияв віри. Ми можемо довіряти тому, чого нас неодноразово навчав Президент Томас С. Монсон: “Кого Господь покликає, того Господь і підготовляє” і “Коли ми виконуємо Господню роботу, то маємо право на Господню допомогу”12. Приголомшені ми чи не в захваті, налякані до смерті чи нам надоїло до смерті, Господь хоче, щоб ми перейшли на понижену передачу, додали потужності й служили.
Я не бачу жодних ознак того, що Президент Монсон та його товариші у Першому Президентстві та Кворумі Дванадцятьох Апостолів надто зайняті чи надто втомлені. Своїм життям вони натхненно показують, яка сила приходить в наше життя, коли ми виявляємо віру, приймаємо доручення і виконуємо їх з відданістю й вірністю. Вони “ста[ли] до праці без вагань”13 багато років тому і продовжують рухати справу вперед, далі й вище.
Так, вони служать у важливих покликаннях, але ж кожне покликання чи завдання є важливим. Президент Гордон Б. Хінклі, попередній пророк і Президент Церкви, сказав: “Ми всі разом залучені до цієї великої справи. … Ваш обовʼязок настільки ж важливий у вашій сфері відповідальності, як мій у моїй. Жодне покликання в цій Церкві не є незначним чи неважливим за наслідками”14. Кожне покликання є важливим15.
Давайте ж служити
Зміцнімося у вірі, “ставай[мо] до праці без вагань” і рухаймо цю прекрасну роботу вперед”16. Давайте вправлятися зі своєю справою, як віддана тітонька Дороті. Служімо, як брати і сестри.
Якщо ви хочете ощасливити свого єпископа чи президента філії, запитайте його: “Як я можу допомогти?” “Де Господь хоче, щоб я служив?” Помолившись та обміркувавши ваші особисті, сімейні обставини та зайнятість на роботі, він отримає натхнення запропонувати вам відповідне покликання. Коли вас рукопокладають, ви отримуєте благословення священства, що допоможе вам успішно служити. Ви будете благословенні! Потрібен кожний член Церкви, і кожному члену Церкви потрібна можливість служити17.
Ісус Христос є нашим Прикладом
Ісус Христос, наш великий Приклад, віддав Своє життя за роботу Свого Батька. На Великій нараді, ще до того, як цей світ було організовано, Ісус, вибраний і висвячений від початку, запропонував Свою допомогу: “Ось Я, пошли Мене”18. Зробивши це, Він у буквальному розумінні став слугою всіх нас. Завдяки Ісусу Христу і силі, яку ми отримуємо через Його Спокуту, ми також можемо служити. Він допомагатиме нам19.
Я висловлюю свою сердечну любов тим з вас, хто на даний час, можливо, не має можливості служити в Церкві в традиційний спосіб через особисті обставини, але хто живе в дусі служіння. Я молюся, щоб ви були благословенні за ваші старання. Я також висловлюю вдячність тим, хто звеличує свої покликання з тижня в тиждень, а також тим, хто невдовзі прийме покликання служити. Кожний внесок і кожна жертва цінуються, особливо Тим, Кому ми служимо. Усі, хто служить, отримає Божу благодать20.
Скільки б не було нам років або якими б не були наші обставини, нехай нашим девізом буде служіння21. Служіть у своїх покликаннях. Служіть на місії. Служіть своїй матері. Служіть незнайомцю. Служіть своєму ближньому. Просто служіть.
Нехай Господь благословить кожного з нас у наших стараннях служити і ставати справжніми послідовниками Ісуса Христа22. Я свідчу, що Він живе й направляє цю роботу. В імʼя Ісуса Христа, амінь.