Наші моління з серця йдуть
Керол Ф. Мак-Конкі
Перший радник у генеральному президентстві Товариства молодих жінок
Кожна мить безцінної молитви може бути священним часом, проведеним з Батьком, в імʼя Сина, силою Святого Духа.
У боротьбі смертного життя ми ніколи не залишаємося самі, щоб виконати свою роботу, вести наші битви, зустрічати нещастя чи знаходити відповідь на запитання. Ісус Христос навчав притчею про те, що “треба молитися завжди, і не занепадати духом”. Він розказав про одного суддю, який не шанував Бога і зовсім не зважав на людей. Неодноразово приходила до нього одна вдова, благаючи оборонити її від супротивника. Однак довгий час суддя не хотів їй допомогти. Але через те, що ця вдова так невтомно, наполегливо просила, суддя врешті-решт подумав: “Через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені”.
А далі Ісус пояснив:
“Чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч …?
Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону”.
А потім Господь запитує: “Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?”1
Молитва необхідна для розвитку віри. Коли Господь прийде знову, то чи знайде Він людей, які знають, як молитися з вірою, і які завдяки цьому підготувалися, щоб отримати спасіння? “Бо кожен, хто покличе Господнє Імʼя, буде спасений”2. Ми—діти люблячого Небесного Батька і можемо особисто спілкуватися з Ним, коли молимося “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа”3, а потім діємо відповідно до відповідей, які отримуємо через підказки Святого Духа. Ми молимося, ми чуємо і слухаємося з вірою, щоб навчитися, як стати одним з Батьком і Його Сином4.
Молитва з вірою відкриває шлях для славетних благословень, які посилаються з небес. Спаситель навчав:
“Просіть—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам;
Бо кожен, хто просить—одержує, хто шукає—знаходить, а хто стукає—відчинять йому”5.
Якщо ми сподіваємося отримати, то повинні питати, шукати і стукати. Шукаючи істину, Джозеф Сміт прочитав у Писаннях: “А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,—і буде вона йому дана”6. У відповідь на його молитву віри були розкриті небеса. Бог Батько і Його Син, Ісус Христос, зійшли у славі та говорили з Джозефом Смітом, цим розпочався розподіл повноти часів. Для нас дивовижні зцілення, могутній захист, божественне знання, звільняюче прощення і безцінний мир—ось деякі з відповідей, які приходять, коли ми молимося зі щирим бажанням душі7 та з вірою.
Ми молимося нашому Батьку в імʼя Ісуса Христа, силою Святого Духа, тим самим залучаючи всіх трьох членів Божества до своїх молитов.
Ми молимося нашому Небесному Батькові і тільки Йому, бо Він є “Бог у небесах, Який є нескінченним і вічним … , споруджувач небес і землі, і всього, що в них є”. Як наш Творець, Він дав заповіді, щоб ми “любили Його і служили Йому, єдиному живому й істинному Богові, і щоб Він був єдиною істотою, Кому б [ми] поклонялися”8.
Коли ви молитеся до Небесного Батька з вірою, “Він заспокоїть вас у ваших стражданнях, … [і ви можете] бенкету[вати] Його любовʼю”9. Президент Генрі Б. Айрінг розказав, як молитви його батька, що безуспішно боровся зі своїм захворюванням на рак, навчили його про тісні особисті стосунки між Богом та Його дітьми:
“Коли біль посилювався, ми знаходили його вранці на колінах біля ліжка. Він був надто слабким, щоб повернутися у ліжко. І він сказав нам, що молився, щоб спитати свого Небесного Батька, чому йому доводиться так сильно страждати, адже він завжди намагався чинити добро. Він сказав, що отримав лагідну відповідь: “Богові потрібні мужні сини”.
Тож він мужньо тримався до кінця, вірячи, що Бог любить його, прислухається до нього і що Він підтримає його. Він був благословенний ще з малих літ знати і ніколи не забувати, що люблячий Бог знаходиться близько—на відстані молитви”10.
Ми молимося в імʼя Ісуса Христа, тому що наше спасіння—у Христі, і “немає іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”11. Ми звертаємося до Батька у священне імʼя Ісуса Христа12, бо Він є нашим заступником перед Батьком і Він захищає нашу справу13. Він страждав, пролив Свою кров і помер, щоб прославити Свого Батька, і Його милосердне благання за нас відкриває шлях для кожного з нас, щоб отримати мир в цьому житті й безкінечне життя у світі прийдешньому. Він не хоче, щоб ми страждали довше або проходили більше тяжких випробувань, ніж це потрібно. Він хоче, щоб ми повернулися до Нього, дозволили Йому полегшити наші тягарі, зцілити наше серце й очистити нашу душу Його очищуючою силою. Нам ніколи не слід звертатися в Його імʼя завченими і повторюваними словами. Щирі молитви, що здіймаються у священне імʼя Ісуса Христа, є вираженням нашої відданої любові, нашої вічної вдячності і нашого незмінного бажання молитися, як молився Він, чинити, як чинив Він, і ставати такими, як Він.
Ми молимося силою Святого Духа, бо “той, хто просить у Дусі, просить згідно з волею Бога”14. Коли ми молимося з вірою, Святий Дух може направляти наші думки так, щоб наші слова відповідали волі Бога. “Не просіть, щоб ви могли вжити це для своєї похоті, але просіть з твердістю непохитною, щоб ви не піддалися ніякій спокусі, але щоб ви служили істинному і живому Богові”15.
“Нам важливо не тільки знати, як молитися, але також важливо знати, як отримати відповідь на нашу молитву, вміти розпізнати, бути уважними, бути здатними чітко побачити і ясно зрозуміти Божу волю і Його мету стосовно нас”16.
Президент Айрінг поділився наступним: “Я отримував відповіді на свої молитви. Ті відповіді були найбільш зрозумілими, коли те, чого я бажав, відступало перед поглинаючою потребою пізнати, чого хотів Бог. Саме тоді відповідь від люблячого Небесного Батька промовлялася у мій розум тихим лагідним голосом і могла бути записана у серці”17.
Коли Спаситель увійшов у Гефсиманський сад, Його душа була охоплена сумом смертельним. У невимовних Своїх стражданнях єдиним, до Кого Він міг би звернутися, був Його Батько. Він благав: “Коли можна, нехай обмине ця чаша Мене”. Але додав: “Та проте,—не як Я хочу, а як Ти”18. Спаситель, хоч і був безгрішний, мав “знос[ити] муки, і страждання, і спокуси всякого роду”, в т.ч. й хвороби та недуги Свого народу. “[Він] страждатиме в плоті, щоб Він міг узяти на Себе гріхи Свого народу, щоб Він міг викреслити їхні провини згідно з силою Його визволення”19. Тричі Він молився: “Нехай станеться воля Твоя”20. Чаша Його не обминула. Він був зміцнений у смиренній молитві віри, щоб йти вперед і виконати Свою божественну місію задля нашого спасіння, щоб ми могли каятися, вірити, слухатися й отримати благословення вічності.
Відповіді, які ми отримуємо в молитві, можуть і не бути тими, яких би нам хотілось. Але у важкі часи наші молитви стають рятувальним кругом любові й лагідної милості. Коли ми благаємо, то можемо бути зміцнені й рухатися вперед та виконати все, на що ми були висвячені. Своїм святим, що живуть у важкі часи, Господь каже: “Нехай ваші серця буде втішено; бо всяка плоть у Моїх руках; будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”21.
Коли ми молимося особисто, із сімʼєю, у церкві чи у храмі, чи будь-де, коли ми молимося зі скрушеним серцем і упокореним духом, щоб знайти прощення, божественну мудрість або просто силу, щоб витерпіти до кінця, ми завжди молимось всім серцем, постійно благаючи Бога про свій добробут та добробут тих, хто навколо нас. Щирі бажання, висловлювані в дусі вдячності за рясні благословення, та вдячність за уроки життя поступово вселяють в наше серце непохитну віру в Христа, “яскравість надії” і “любов до Бога та всіх людей22.
Молитва—це дар від Бога. Нам ніколи не слід відчувати себе загубленими чи самотніми. Я свідчу, що кожна мить безцінної молитви може бути священним часом, проведеним з нашим Батьком, в імʼя Сина, силою Святого Духа. Нехай же наші молитви справді будуть щирим бажанням душі і підносяться у вірі, щоб ми могли спілкуватися з Богом і одного дня стати готовими отримати спасіння. У священне імʼя Ісуса Христа, амінь.