2016
Віра, свобода і релігійна свобода

Віра, неупередженість і свобода віросповідання

З виступу “Свобода віросповідання і неупередженість по відношенню до всіх”, що прозвучав на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 15 вересня 2015 р. Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті speeches.byu.edu.

Якщо ви приймаєте запрошення простягнути руку іншим в дусі неупередженості, то ви сильніше відчуєте любов Спасителя до вас і до всіх дітей Небесного Батька.

Faith, Fairness, and Religious Freedom

Фотоілюстрації Девіда Стокера, ВИКОРИСТАНО ФОТОГРАФІЇ THINKSTOCK З DIGITALVISION, ISTOCK, MONKEY BUSINESS, PHOTOS.COM, STOCKBYTE ТА TOP PHOTO GROUP

Я припускаю, що дехто з вас слова “свобода віросповідання” сприймає більше як “свобода дискримінувати”. Я хочу поговорити з вами про цей погляд та допомогти вам зрозуміти, що має на увазі Церква, коли говорить про свободу віросповідання і чому вона є настільки важливою для вашого майбутнього та для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я також планую поговорити про побоювання та непорозуміння, які можуть виникати в декого з вас, коли мова заходить про свободу віросповідання.

Декому з вас важко зрозуміти, яку роль відіграє релігія в суспільстві, політиці та громадських питаннях. Дехто з вас не розуміє, чому релігійні групи взагалі долучаються до політики, і часто ви можете скептично ставитися до того, що керує релігійними людьми, коли вони так чинять. Колективний голос груп людей, які вважають, що релігії не слід брати участь в політичних обговореннях, стає все гучнішим в останні роки.

Можливість бути долученими до політичного процесу—це привілей, даний людям в більшості країн. Закони і законодавство відіграють важливу роль у формуванні соціальної та моральної культури. Нам потрібно, щоб кожна людина в суспільстві відігравала активну роль, залучаючись до соціального діалогу, який допомагає створювати закони й законодавство, що є справедливими для кожного.

Свобода для всіх

Що ми маємо на увазі, говорячи про свободу віросповідання? Я хочу розказати вам історії двох людей. Я хотів би, аби під час моєї розповіді ви подумали про те, що відчували б ви на місці когось із них.

Перша історія про людину, яку я назву Ітаном. Він недавно почав працювати, прагнучи зробити карʼєру, про яку мріяв, і йому хотілося справити хороше враження. На роботу він приходив рано і залишався на робочому місці допізна. Він працював над додатковими проектами й прекрасно виконував свою роботу. Багатьом колегам він дуже подобався, і він насолоджувався своєю роботою. Одного дня за обідом у товаристві двох колег він відчув, що може сказати їм, що він гей. Настало незручне мовчання, бо ніхто не знав, як на це відреагувати. Ітан був розчарований холодною реакцією своїх колег, він відчув себе ображеним і відкинутим.

Після того спільного обіду Ітан відчував на роботі все більшу ніяковість. Йому здавалося, що він беззахисний і його менше цінують. Він виявив, що його виключили з великих проектів, що його вже не запрошували на розваги після роботи і що продуктивність його праці почала знижуватися, бо він відчував, що вже не належить до колективу і він тут не є бажаним. Через кілька місяців його звільнили, бо його начальник відчував, що він їм не підходить. Як би там не заперечували, Ітан знав: звільнили його через те, що він гей.

А тепер я хочу розказати про Саманту. Саманта тільки-но почала працювати в канцелярії місцевого університету. Вона була в захваті від того, що могла працювати в атмосфері, сповненій різних думок, ідей і ситуацій, які стимулювали її до праці. Одного дня до Саманти підійшла її колега і сказала, що вона чула, ніби Саманта—мормонка, і спитала, чи це правда. Саманта радісно відповіла, що так воно і є, однак запитання, яке прозвучало потім, здивувало її.

“Так чому ж ви ненавидите геїв?”—спитала її колега. Саманту це питання здивувало, але вона спробувала пояснити свої вірування в Бога та Божий план для Його дітей, який, як вона сказала, містить настанови стосовно моральної та сексуальної поведінки. Її колега не погодилась, сказавши їй, що решта суспільства давно вже прогресувала за межі цих переконань. “А до того ж,—сказала вона,—в історії повно людей, які використовують релігійні вчення, щоб вести війни та ізолювати соціально вразливі групи”.

Саманта знову сказала про свої переконання та її розуміння Божої любові до всіх людей, а потім попросила свою колегу поважати її право на вірування. Ця колега відчула, що має розказати іншим співробітникам про їхню розмову, і в наступні кілька тижнів Саманта відчувала себе все більш ізольованою, оскільки все більше й більше колег виявляли їй невдоволення своїми запитаннями та нападками.

Начальник Саманти, помітивши, що на робочому місці дедалі більше ведеться розмов на релігійні теми, попередив її, що проповідування на роботі загрожує тим, що вона може втратити свою роботу. Як і у випадку з Ітаном, працювалося їй все гірше. Не чекаючи на звільнення, Саманта почала шукати іншу роботу.

Ось такі гіпотетичні історії, і все ж вони не гіпотетичні. Є багато Самант та Ітанів. Проте ми вибираємо жити, і яким би не був наш вибір, усі ми маємо загальнолюдську природу і прагнення до справедливості й доброти. Ітана не слід було звільняти з роботи через те, що він гей, а Саманту не слід було утискувати за її релігійні переконання. Обох критикували, засуджували і звинувачували несправедливо.

У сьогоднішньому суспільстві це політкоректно—співчувати Ітану в його ситуації, але менш політкоректно співчувати Саманті в її ситуації. Справу Ітана може підхопити якась група захисників як ще один приклад дискримінації геїв. І справді, він заслуговує захисту.

А як же у випадку із Самантою? Хто буде захищати її право на релігійне переконання? Як же бути з її правом жити відповідно до того, як має жити віруюча людина, яка зобовʼязалась любити кожного і служити кожному, але яка також має право вибирати, що є правильним, а що неправильним, і жити за своїми переконаннями?

Справедливість для всіх

Faith, Fairness, and Religious Freedom

Наше суспільство стало настільки засліпленим у своєму прагненні якось загладити неправомірну дискримінацію якогось одного класу людей, що тепер воно опинилося в небезпеці створення ще одного класу постраждалих—віруючих людей, таких як ви і я.

Уже стосовно деяких релігійних шкіл виникають сумніви, оскільки вони вимагають, щоб студенти й викладачі дотримувалися кодексу честі, який вимагає вірності й цнотливості. Керівники великих компаній були усунуті чи були змушені звільнитися, оскільки їхні релігійні погляди вже більше не вважаються політично прийнятними. А деякі підприємці змушені були закрити свій бізнес через те, що проголошували свої переконання.

Попри все те, що ви могли чути або читати протягом років, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів послідовно виступала за свободу вибору і свободу совісті. Багато років тому пророк Джозеф Сміт (1805–1844) написав: “Ми вважаємо, … що всі люди створені рівними і що всі мають привілей самостійно обдумувати все те, що має відношення до совісті”1.

Пізніше він написав: “Якщо … я готовий померти за “мормона”, то я … так само готовий померти, захищаючи права пресвітеріанина, баптиста або хорошої людини будь-якої іншої деномінації; бо той самий принцип, який може порушувати права святих останніх днів, може порушувати права католиків або представників будь-якої іншої деномінації, які можуть бути непопулярними і надто слабкими, щоби захищати себе”2.

То якою ж є позиція Церкви стосовно свободи віросповідання? Я можу запевнити вас, що апостоли і пророки, відчуваючи натхнення з небес, приділили велику увагу цьому питанню. Ми вважаємо, що необхідно виконувати заповіді Бога, які було дано для того, щоб ми отримали своє вічне щастя. Однак Бог не буде “тягти насильно до небес”3. Ми віримо у створення простору для кожного, щоб людям жити за їхніми переконаннями, але при цьому не порушувати права і безпеку інших. Коли права однієї групи суперечать правам іншої, то ми повинні дотримуватися принципу—бути справедливими й чутливими до якомога більшої кількості людей. Церква вірить в “справедливість для всіх” і навчає цьому4.

Захист свободи совісті має на меті збереження за людиною її способу мислення й почуттів і збереження права цієї людини діяти за тими переконаннями. Я говорю про тих, хто каже вам, що думки, почуття та переконання, які ви маєте, є недопустимими, нічого невартими або неприйнятними через те, що ваші погляди непопулярні. Війна на небесах велася за свободу вибору, і це є грубим порушенням тієї свободи вибору—змушувати вас зрадити своїй совісті через те, що ваші погляди не збігаються з поглядами натовпу.

Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно. Коли я говорю про те, що слід бути справжніми, я не маю на увазі, що Господь дає нам зелене світло, щоб жити так, як ми вибираємо, і при цьому не мати наслідків. Ми й далі є відповідальними перед Ним за свій вибір. Він сказав: “Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Матвій 5:48). Заповідь прагнути досконалості означає, що ми починаємо там, де є, і прагнемо Господньої допомоги, щоб піднятися туди, куди Він хоче, щоб ми рухалися. Аби залишатися вірними своїй автентичності, нам потрібно докладати зусилля й збільшувати своє світло, знання та розуміння.

В історії молодше покоління є найбільш “просунутим”. Вони завжди підключені до нового. І ви знаєте, що все в Інтернеті завжди на 100 відсотків точно, чи не так? Звичайно ж, ні. Тому й не вірте всьому, що бачите в Інтернеті стосовно Церкви та її позиції щодо прав геїв.

Нещодавній приклад підходу Церкви стосовно “справедливості для всіх” був показаний у січні 2015 року, коли Церква провела прес-конференцію з трьома апостолами і членом генерального президентства Товариства молодих жінок, щоб нагадати нашим членам Церкви, громаді та законодавчим органам штату Юта про те, що Церква виступає за збалансований підхід, який зберігає права всіх людей.

На тій конференції старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав наступне: “Ми закликаємо органи місцевого, державного та федерального управління служити усім своїм людям, запроваджуючи закони, які захищають важливі релігійні свободи осіб, сімей, церков та інших груп віруючих, у той же час захищаючи права наших ЛГБТ громадян [лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерних людей] у таких сферах, як право на житло, працевлаштування та публічний доступ до готелів, ресторанів і транспорту, оскільки вони не можуть користуватися такими правами у багатьох частинах країни”5.

Після того як через шість тижнів було прийнято рішення про захист як ЛГБТ, так і віруючих людей, наші провідники Церкви та інші привітали ЛГБТ-спільноту. Обнадійливо було бачити їх захищеними від виселення, дискримінації у питаннях житла або звільнення з роботи через їхню сексуальну орієнтацію. Ми також привітали наших релігійних друзів з інших деномінацій, бачачи їх так само захищеними на робочих місцях та в публічній сфері.

Юта—і Церква—мали загальнонаціональне висвітлення в новинах й отримали похвалу за такий історичний компроміс. А тепер зверніть увагу на те, що не було пожертвувано ніякими доктринальними чи релігійними принципами. Не було внесено жодних змін ні в моральний закон Бога, ні в наше переконання в тому, що сексуальні стосунки повинні існувати тільки в шлюбі між чоловіком і жінкою. Наслідок був справедливий для всіх, і в ньому відобразилася незмінність у дотриманні моральних норм та вчень і в повазі до інших.

Послання про справедливість

Мало хто з нас буде відігравати помітну роль в державі і правотворчості, тому ви можете дивуватися, як ця тема стосується вас особисто у вашому щоденному житті. Я хотів би поговорити про три речі, які ви можете робити, аби підтримувати й поширювати послання про справедливість.

Faith, Fairness, and Religious Freedom

По-перше, намагайтеся дивитися на інших через призму справедливості. Для цього ви спершу маєте визнати, що Небесний Батько любить всіх Своїх дітей однаково. Він сказав: “Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Іван 13:34). Не існує жодного вибору, гріха чи проступку, які можете зробити ви чи хтось інший і які б змінили Його любов до вас чи до тих людей. Це не означає, що Він виправдовує грішну поведінку або заплющує на неї очі, так само, як і ми—стосовно себе чи інших. Але це означає, що ми з любовʼю простягаємо руку, щоб переконати, допомогти і врятувати.

Коли ви відчуваєте, що вас люблять—цілковито й абсолютно,—тоді вам легше любити інших і дивитися на них так, як дивиться на них Спаситель. Будь ласка, звертайтеся у молитві до нашого Спасителя і просіть, щоб отримати Його чисту любов—як до самих себе, так і до інших людей. Він пообіцяв, що ви відчуєте Його любов, якщо попросите про неї з вірою (див. Мороній 7:48).

Якщо ви будете сповнені цієї чистої любові, вона буде направляти ваші думки й дії, особливо в питаннях політики, які часом можуть викликати суперечки. Напруженість може легко виникати, коли ми обговорюємо питання політики, а особливо, коли ми обговорюємо питання свободи віросповідання. Якщо ми не контролюємо себе в таких ситуаціях, то будемо виглядати не по-християнськи перед своєю сімʼєю, друзями, сусідами та знайомими.

Згадайте, як поводився Спаситель, коли ставилися непрості запитання і коли було важко погодитися з чиєюсь точкою зору. Він залишався спокійним, Він виявляв повагу, і Він навчав істині, але Він ніколи не змушував нікого жити так, як Він навчав.

По-друге, нехай справедливість направляє вас у ставленні до інших. Ісус не брав до уваги етнічне походження людей, їхнє соціальне становище та їхні обставини, щоб навчати їх простій істині. Згадайте жінку-самарянку біля криниці (див. Іван 4:5–30), римського сотника (див. Матвій 8:5–13; Лука 7:1–10) і митника, який не викликав симпатії (див. Лука 18:9–14). Господь наказав нам наслідувати Його приклад, сказавши: “Слідуйте за Мною, і робіть те, що, як ви бачили, Я робив” (2 Нефій 31:12). Не засуджуйте людей або не ставтеся до них несправедливо через те, що вони грішать або роблять не так, як ви чи ми.

Можливо, коли прагнеш справедливо ставитися до інших, найважче знайти баланс, необхідний для підтримки свободи віросповідання, коли у вас є друзі або члени сімʼї, які мають потяг до осіб своєї статі або які твердо виступають на підтримку прав ЛГБТ. Декого з вас непокоїть, що ви будете здаватися нетолерантними чи байдужими, якщо будете прагнути захисту, щоб виявляти свою віру прилюдно й вільно.

Знову ж таки, вивчайте життя нашого Спасителя і шукайте Його настанов. Спаситель показував досконалим чином, як простягати руку допомоги з любовʼю та підбадьорити, і одночасно дотримуватися того, що, як ми знаємо, є істинним. Згадайте про випадок з жінкою, схопленою у перелюбі: Господь попросив, щоб той, хто не має гріха, виступив уперед і першим кинув в неї камінь. І коли таких не виявилось, наш Спаситель, Який був безгрішний, сказав: “Не засуджую і Я тебе. Іди собі, але більш не гріши! (Іван 8:11). Прощення й доброта, які Він виявив до неї, не суперечили Його вченням про те, що статеві стосунки призначені для чоловіка і дружини, які офіційно й законно одружені. Ви також можете бути непохитними в тому, що є правильним, та в істині, і все ж ставитися до людей з добротою.

Коли друзі й послідовники Христа припинили стосунки з Ним, Йому це було сумно й боляче. Але коли стосунки припинилися, то це сталося тому, що іншим було незручно з Його вченнями, а не тому, що Йому було незручно з цими людьми.

Якщо ми прагнемо справедливо ставитися до інших людей, то ми повинні памʼятати про принцип свободи вибору. Ми повинні завжди поважати здатність інших людей робити вибір і просити, щоб і вони ставилися до нас з такою ж любʼязністю. Говорячи з іншими про свободу віросповідання, ми повинні завжди памʼятати, що ми можемо не погоджуватися, але при цьому не викликати неприємних почуттів до себе. Будь ласка, не ухиляйтеся від діалогу на важливі теми тільки через свої побоювання, що це може бути для вас важко або незручно. Ми можемо молитися про допомогу, і ми можемо очікувати, що Спаситель допоможе нам говорити й діяти так, як це Йому приємно.

По-третє, відстоюйте справедливість, якщо бачите, що чиїсь права утискуються. Старійшина Л. Том Перрі (1922–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, був прекрасним прикладом людини, яка вірила в шлюб між чоловіком і жінкою, і все ж він з готовністю відстоював права інших. Він залишив приклад гарантії того, що права інших людей захищалися, коли він був свідком несправедливого ставлення або незбалансованості в законі.

З часів Джозефа Сміта і до наших днів наш спадок—простягати руку допомоги тим, хто потерпає від порушення законів і образ, але при цьому не йти на компроміс стосовно доктрини, змінювати яку ми не в праві.

Будьте активними

Faith, Fairness, and Religious Freedom

І ось я переходжу до останнього пункту: необхідно, щоб ви були активними в цьому питанні. Я стою пліч-о-пліч з провідниками нашої Господньої Церкви, коли кажу: нам потрібно, щоб ваше покоління мало природне розуміння того, що таке співчуття, повага і справедливість. Нам потрібен ваш оптимізм і ваша рішучість долати ці складні соціальні проблеми.

У нас є віра, що ви будете звертатися до Спасителя, щоб зрозуміти, як жити життям, подібним до Христового, і в той же час виявляти справедливість та любов до тих, хто не поділяє ваших переконань. Ми знаємо, що ви хочете бути частиною чогось значущого, і ми знаємо, що ви непохитні і здатні до співпраці.

Але найважливіше—нам потрібно залучати вас до діалогу стосовного складнощів цього питання та знайти найкращий спосіб поширити справедливість на кожного, в т.ч. й на віруючих. Ці бесіди мають відбуватися в наших школах, у нас вдома та під час нашого спілкування з друзями й колегами.

Ведучи такі бесіди, будь ласка, памʼятайте про ці три принципи: дивитися на інших крізь призму справедливості; ставитися до них з повагою й любовʼю; і очікувати такого ж ставлення до себе.

Більше любові

І нарешті, я хочу залишити вам своє свідчення і засвідчити вам: якщо ви дослухаєтеся до запрошення простягнути руку іншим в дусі справедливості, то відчуєте більше любові Спасителя до себе й усіх дітей Небесного Батька. Ваш приклад виявлення поваги і справедливого ставлення відчинить двері і приведе до дружби, якою ви будете дорожити все ваше життя.

Я свідчу вам, що наш Небесний Батько живе, що Він знає вас і що Він любить вас особисто. Він поряд, щоб допомогти вам. Він відкрив Свій план для нас не тільки для того, щоб ми могли повернутися й жити з Ним вічно, але й для того, щоб ми могли бути благословенними й щасливими в цьому житті. Якщо ви дотримуєтеся Його вчень і якщо ви простягаєте руку допомоги іншим з любовʼю та увагою, то відчуєте навіть ще більше Його силу й любов.

Посилання:

  1. Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 348.

  2. Учення: Джозеф Сміт [2007], с. 348.

  3. “Свободу волі мають всі”, Гімни, № 140.

  4. “Transcript of News Conference on Religious Freedom and Nondiscrimination”, Jan. 27, 2015, mormonnewsroom.org.

  5. Dallin H. Oaks, in “Transcript of News Conference on Religious Freedom and Nondiscrimination”.