Служіння в Церкві
Набагато більший дар
Автор живе в шт. Каліфорнія, США.
Брат Рейнольдс не лише навчав нас—він нас любив.
Ілюстрація Дженіс Кун
Під час мого останнього року в Початковому товаристві нам призначили нового вчителя—брата Рейнольдса. У нього було сиве волосся та зморшки, і він розповідав історії про Велику депресію й про те, як він служив у Збройних силах США під час Другої світової війни. Спочатку мені ті історії не дуже подобалися. Вони були нудними й про такі давні часи.
Одного разу ми з друзями погано поводилися на уроці. Брат Рейнольдс відвів мене вбік і щиро зі мною поговорив. Він просто попросив мене краще поводитися і сказав, що бажає для мене найкращого. До того ми з друзями не були дуже уважними. Але невдовзі ми дізналися щось особливе про брата Рейнольдса—він дуже опікувався нами, і єдиним його бажанням було любити нас.
Брат Рейнольдс постійно ділився своїм свідченням про Спасителя Ісуса Христа. У нього сяяли очі, коли він навчав нас про силу, яку має життя, зосереджене на Христі. Його історії стали справжніми пригодами, що оживали в нашій уяві і викликали бажання служити Господу.
Я й досі пам’ятаю урок про пророка Джозефа Сміта і про те, як він свідчив, що Джозеф колись був таким самим хлопчиком, як і ми. Зі сльозами на очах він розповідав нам, що у Господа на нас високі сподівання, саме такі, які були в Нього до Джозефа. Брат Рейнольдс сказав, що кожен з нас звершить щось величне в житті, навіть змінить світ, якщо ми будемо подібними до Джозефа і триматимемося Спасителя.
Через кілька років, коли ми з друзями майже закінчували школу, то дізналися, що брату Рейнольдсу треба допомогти обрізати абрикосові дерева. Ми з радістю обрізали дерева: кілька годин лазили на драбинах і спилювали гілки. То була важка робота, але ми знали, що вона важлива для брата Рейнольдса.
Того року ми також дізналися, що брату Рейнольдсу потрібні нові Писання. Ті, що в нього були, вже потерлися, а сторінки не трималися разом. Ми склали гроші й купили йому красиву книгу Писань у шкіряній палітурці, на якій було вигравіюване його ім’я. Ми подарували йому Писання під час Різдвяного вечора приходу. Я ніколи не забуду, як сяяло його обличчя і блищали очі від сліз, як він радів, побачивши, що ми, хлопці, робимо те, що для нього є таким важливим.
Після того як через кілька років я поїхав до коледжу, то дізнався, що брат Рейнольдс помер. Я пішов провідати його дружину і сім’ю, щоб засвідчити свою глибоку повагу і вдячність своєму вчителю. Коли я побачив усіх його щасливих дітей і онуків, то зрозумів, яким благословенням для мене було знати того чоловіка.
“Він любив вас, хлопці,—сказала крізь сльози сестра Рейнольдс з усмішкою.—Він дійсно любив вас”.
У світі, де важко зосередитися на правильних речах, брат Рейнольдс показав нам, що наші стосунки з Небесним Батьком і Його Сином є найважливішими. Ми допомогли брату Рейнольдсу обрізати дерева і подарували нову книгу Писань, але він дав нам набагато більший дар: сильну любов до Спасителя Ісуса Христа.