Шанувати Бога, шануючи свої завіти
Старійшина Джозеф В. Сітаті
Сімдесятник
Найбільші благословення нашої віри в Бога приходять тоді, коли ми шануємо Його, дотримуючись своїх завітів.
У 1985 році в Найробі, Кенія, ми з сестрою Сітаті познайомилися з чоловіком на ім’я Роджер Говард. Зі своєю дружиною Айлін вони служили на місії як літня подружня пара. Вони запросили нас приєднатися до невеликої групи людей, які збиралися кожної неділі у них вдома. Тоді ми вперше побували на зборах членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми відчули Духа на тих перших зборах і з того часу відвідували Церкву кожної неділі.
Через кілька місяців Роджер христив нас і нашого дев’ятирічного сина. Невдовзі Роджер та Айлін повернулися додому після закінчення своєї місії. Ми раз на кілька років отримували від них звісточку.
На початку 2010 року ми з сестрою Сітаті нарешті знову побачили Роджера. Тепер йому було майже 90. Виснажений довгими роками життя і хворобами, він важко спирався на ходунок. Але коли ми стояли, вперше через стільки років, дивлячись один одному в обличчя, то відчували взаємну радість у своїх серцях, яку важко описати. Ми не стримували сльози, ніжно обіймаючись. Нас сповнювала глибока вдячність один за одного і за надзвичайний дар євангелії. Ми були об’єднані вірою як співгорожани в Божому царстві.
Коли я насолоджувався тим моментом, пригадався вірш з Писань: “Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога; …
І якщо буде так, що вам доведеться трудитися всі ваші дні, сповіщаючи покаяння цьому народові, і ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька!” (УЗ 18:10, 15).
Бог обіцяє найвеличніші благословення тим, хто приводить душі в Його царство. “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє” (Іван 15:16).
Пізніше того ж року Роджер помер. У мене було виразне відчуття того, що він був у мирі з Богом. Він залишив глибокий слід у нашому житті, поділившись євангелією. Його приклад відданого служіння своїм ближнім, а також приклад величезної армії молодих і літніх місіонерів Церкви, які служать в Церкві, показують ще один спосіб, як ми шануємо Бога.
Наші завітні стосунки з Богом
Завдяки нашому членству у відновленій Церкві Ісуса Христа, кожен з нас може мати близькі особисті стосунки з Небесним Батьком, уклавши з Ним завіти. Кожен завіт підтверджується обрядом, під час якого ми добровільно укладаємо цей завіт і беремо зобов’язання виконувати його. Завдяки Спокуті Ісус Христос робить нас спроможними дотримуватися своїх зобов’язань у кожному завіті, якщо ми виявляємо віру в Нього.
Ми шануємо Небесного Батька, коли поглиблюємо стосунки з Ним, укладаючи всі спасительні завіти, виконуючи всі обряди та дотримуючись цих завітів. Тих, хто дотримується завітів, Він благословляє Своїм Духом, Який спрямовує їх і зміцнює. Далі наведено найважливіші завітні стосунки, які ми можемо встановлювати з Небесним Батьком.
Завіт хрищення
Хрищення є початком укладання наших завітів з Богом. Ми стаємо гідними цього обряду, коли “упокор[юємося] перед Богом, … приход[имо] зі скрушеним серцем і впокореним духом, і свідч[имо] перед Церквою, що [ми] істинно покаялися в усіх своїх гріхах, … і істинно явля[ємо] своїми діяннями, що [ми] отримали від Духа Христа на прощення [наших] гріхів” (УЗ 20:37).
Коли своїми вчинками ми показуємо, що дійсно “баж[аємо] узяти на себе ім’я Ісуса Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця” (УЗ 20:37), “нести тягарі одне одного, так, щоб вони були легшими; сумувати з тими, хто сумує; … і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де [ми] може[мо] бути, аж до самої смерті” (Мосія 18:8–9), ми дотримуємося завіту.
У Свою чергу Бог вшановує нас даром Святого Духа, завдяки Якому ми маємо постійний супровід Святого Духа, Який дає нам скерування і спрямування в усіх наших справах, ведучи до вічного життя (див. Мосія 18:9–10).
Я відчував величезну радість, коли сповнився Духом після хрищення, і я продовжую відчувати його завжди, коли дійсно наближаюся до Бога.
Клятва і завіт священства
Чоловіки, які дотримуються завіту хрищення, мають право прийняти клятву і завіт священства. Ми отримуємо цей обряд покладанням рук. Завіт священства—це завіт служити заради спасіння Божих дітей. Ми шануємо Бога, коли звеличуємо своє покликання (див. УЗ 84:33) і “служ[имо] Йому всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою” (УЗ 4:2) та з вірою, надією, милосердям і любов’ю, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога” (див. УЗ 4:5).
Благословення Господа, які отримують вірні носії священства, включають освячення “Духом на оновлення їхніх тіл” (УЗ 84:33). Вони стають спадкоємцями благословень Мойсея і Авраама (див. УЗ 84:34). Пророки і апостоли останніх днів є хорошим прикладом чоловіків, які звеличують своє священство. Їхнє життя є свідченням, що Господь шанує їх.
Храмові обряди і завіти
Чоловіки, які мають і шанують вище священство, і жінки, які є гідними, можуть отримати священні обряди і укласти священні завіти в храмі. Шляхом храмових обрядів і завітів ми навчаємося розуміти мету цього життя і готуємося до вічного життя. Ми отримуємо обряди і входимо у завіт вічного шлюбу та запечатування своїх сімей. Ми беремо зобов’язання присвятити своє життя Богові і роботі спасіння заради всіх Його дітей. Вірне дотримання тих завітів робить нас достойними отримання духовного скерування і сили подолати випробування смертного життя та сягнути піднесення—найбільшого благословення, яке Бог може дати Своїм дітям (див. УЗ 14:7). Піднесення, або вічне життя,—це означає жити сім’ями у присутності Небесного Батька таким життям, яким живе Він.
Причастя
Найвеличніший з усіх, художник Дел Парсон
Для членів Церкви гідне причащання кожної неділі є важливим. Цим обрядом ми підтверджуємо свою неперервну готовність взяти на себе ім’я Ісуса Христа і оновити всі завіті, які ми уклали. Ми прикликаємо силу Спокути Ісуса Христа, яка допомагає нам вистояти до кінця у праведності. Коли ми так робимо, то стаємо гідними всіх благословень та усіх укладених нами завітів.
Праведні бажання
Порушення завітів ображає Бога і скасовує обіцяні благословення (див. УЗ 82:10).
З книги 1 Самуїлова 2:12–17, 22–34 ми дізнаємося про зло, яке чинили сини священика Ілія. Вони скористалися становищем свого батька і порушили завіт священства. Вони потурали своїм хтивим бажанням, вдаючись до аморальної поведінки з жінками, які приходили на поклоніння, і незаконно брали собі м’ясо, принесене в жертву народом Ізраїля. Господь проголосив суворі покарання синам Ілія та самому Ілію за те, що він не зупиняв їх.
Такі плотські пожадання можна подолати, прийнявши рішення дотримуватися завітів з Богом, як це показав Йосип з Єгипту, коли протистояв хтивій невіруючій господині (див. Буття 39:9, 12). Бог вшанував Йосипа і допоміг йому подолати всі злі замисли, які були спрямовані проти нього. Він досягнув того, що став другою найбільш можновладною людиною в Єгипті та знаряддям у руках Бога для спасіння сім’ї Ізраїля (див. Буття 45:7–8).
Якщо ми піддалися спокусі, то бажання відновити наші стосунки з Небесним Батьком вестиме до щирого покаяння. Спокута Спасителя Ісуса Христа тоді допоможе нам знову стати гідними.
Слідувати за пророками
Коли Христос встановив Свою Церкву, Він обрав апостолів, пророків, євангелістів, пасторів і вчителів “для збудування тіла Христового:
аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” (Ефесянам 4:12–13).
Наші сучасні пророки й апостоли навчають, що “щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа. Щасливі шлюби й сім’ї засновуються й зберігаються на принципах віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також здорового відпочинку” (“Сім’я: Проголошення світові” Ліягона, лист. 2010, третя сторінка обкладинки).
Наші домівки і наші сім’ї забезпечують фундамент для розбудови міцних стосунків з Богом, основаних на завітах. Якщо ми діємо відповідно до натхненного навчання наших сучасних пророків, це допоможе нам мати міцні сім’ї, дасть силу дотримуватися своїх завітів і забезпечить доступ до найбільших благословень нашої віри.