Цукерка
Автор живе в штаті Юта, США.
Поділитися цукеркою було легко, а як поділитися євангелією?
“Служити хочу як місіонер”, (Збірник дитячих пісень, с. 90).
“Хочеш цукерку?” Хосе простягнув коричневу цукерку своєму другові Педро, коли вони їхали додому зі школи у міському автобусі.
“Звичайно”,—сказав Педро. Він узяв цукерку й поклав собі в рот.
Хосе вийняв жовту цукерку з маленького пакетика. Хлопці їхали мовчки, поки автобус їхав далі. Місто, в якому вони живуть в Аргентині,—велике. Їм треба щодня довго їхати автобусом до школи. Мама Хосе завжди дає йому гроші на маленький пакетик цукерок, щоб час тягнувся не так довго.
“Хочеш ще цукерок?” Хосе простягнув жменю коричневих цукерок.
“Так, дякую!— сказав Педро.— Чому вони тобі не подобаються? Вони дуже смачні”.
Хосе помовчав хвильку, щоб подумати, і облизав губи. “Мабуть тому, що вони мають присмак кави”.
“Чому тобі не подобається присмак кави? Він приємний”.
“Знаєш, я—мормон, і ми не вживаємо каву, тож думаю, що я не звик до цього присмаку”.
Педро був спантеличений. “А що означає “мормон”? І чому ти не п’єш каву?”
“Мормон—це людина, яка є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми віримо, що Бог хоче, аби ми піклувалися про свої тіла, тож ми не вживаємо кави, чаю або алкоголю. І ми не куримо”.
“Але ж це—лише цукерка,—сказав Педро.— Це не справжня кава”.
“Я знаю,—сказав Хосе.—Але все ж я не хочу її їсти”.
Педро кивнув. “Що ж, можеш віддати мені всі коричневі. Чого ще твоя Церква навчає тебе?”
“Кожної неділі ми йдемо до церкви і більше дізнаємося про Ісуса та Небесного Батька. Ми також вивчаємо багато веселих пісень. Знаєш, всі діти будуть співати і виступати цієї неділі на церковних зборах. Чому б тобі не попросити дозволу у мами і не піти до церкви зі мною? Ти також зможеш познайомитися з місіонерами”.
“Добре,—сказав Педро.— А чи буде у них цукерка з присмаком кави, яку вони також захочуть комусь віддати?”
Хосе засміявся. “Ні, але у них є щось навіть краще, чим вони зможуть поділитися!”