Як я ледь не пропустила нагоду виконувати місіонерську роботу
Автор живе в Сергіпе, Бразилія.
Я хотіла ділитися євангелією, але кому з моїх друзів це може бути цікаво?
Ілюстрація Майкла Муллана
Щоб досягнути мети, яку я поставила за програмою “Особистий розвиток”, я почала молитися про те, щоб мати нагоду виконувати місіонерську роботу. Я намагалася вирішити, хто з моїх друзів буде найбільш охочим приєднатися до Церкви.
Минали місяці, і я думала, що у мене вже нічого не вийде, поки я не зустріла Бренду. То був її перший рік у нашій школі.
З часом ми стали близькими подругами в школі, але мені навіть не спадало на думку запросити її до церкви, поки одна наша подруга не запросила її до своєї церкви. Я подумала: “Неймовірно! Як я не подумала про це раніше!”
Наступного тижня Бренда сказала, що їй сподобалося в тій церкві, де вона була, і що вона хоче піти туди знову. Я подумала: “Я втратила шанс”. Це не було змагання, але я хотіла нести євангелію до дітей Небесного Батька.
На той час наш дім зборів був на ремонті, і за планом його мали переосвятити через кілька місяців. Єпископ роздавав запрошення на дні відкритих дверей і на освячення. Я запросила всіх своїх друзів, які жили поблизу дому зборів. Єдиною, хто прийняв запрошення, була Бренда. Я так зраділа.
За кілька днів до дня відкритих дверей Бренда сказала, що, можливо, вона не зможе прийти, бо її мама цього не хотіла. Я засмутилася, але поставилася з розумінням і сказала, що буде інша нагода дізнатися про Церкву.
Однак на дні відкритих дверей поява Бренди стала для мене сюрпризом. Вона поговорила зі своєю мамою, яка зрештою дозволили їй піти. Я познайомила дівчину з місіонерами. Ми обійшли всі кімнати дому зборів і отримали коротку інформацію про кожну церковну організацію. У кінці ми прийшли до спортзалу і взяли кілька брошур про Відновлення, сімейну історію, вічний шлюб та на інші євангельські теми. Бренда сказала: “Я вірю в це!”
У неділю вона прийшла до церкви. У понеділок вона брала участь у проекті служіння “Руки допомоги мормонів”.
Те зернятко, яке було посіяне в серці Бренди, росло кожного дня. Вона почала змінювати свої звички, аби узгодити їх із заповідями, і невдовзі охристилася.
Тепер, коли минуло вже кілька років, Бренда постійно розповідає мені, яку велику радість відчуває завдяки тому, що знайшла істинну євангелію, і яка вона вдячна, що я допомогла знайти її.
Часто буває так, що важко заговорити з людьми про євангелію, але якщо ми молимося, вивчаємо Писання, дослухаємося до Святого Духа і маємо бажання з кимось поговорити, Господь допоможе.