Явлені через одкровення реалії смертного життя
Старійшина Пол Б. Пайпер
Сімдесятник
З виступу “Реалії смертного життя”, виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга--Айдахо 19 лютого 2013 року. Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті web.byui.edu/devotionalsandspeeches.
Давайте уникати ілюзій людських повчань і зосереджуватися на явлених через одкровення реаліях, даних Богом, щоб наша подорож смертним життям могла бути насиченою, повноцінною і справжньою.
Кожну людину поміщено на землю в унікальні обставини. Незважаючи на нашу унікальність, Господь явив через одкровення істини стосовно мети смертного життя, які стосуються всіх нас. Він навчав цим істинам наших перших батьків, Адама і Єву, та знов підтвердив їх у наш час.
Я називаю ці істини “реаліями смертного життя”. Якщо ми хочемо отримати найповніші благословення і користь від нашого земного досвіду, ми повинні розуміти і сприймати ці явлені через одкровення реалії. Неспроможність зрозуміти або, що гірше, свідоме ігнорування їх, призведе до того, що наш час на землі буде витрачений даремно, використаний не в повній мірі та, можливо, цілковито змарнований.
Недостатньо просто прибути на землю, отримати смертне тіло і прожити тут все життя. Щоб зробити наш час тут змістовним, ми повинні жити і набувати досвіду відповідно до призначених Богом цілей смертного життя—повноцінно, цілковито та щиросердно,—а не відволікатися на те, що є цікавим, приємним та зручним.
Коли Адама і Єву було вигнано з Еденського саду, вони увійшли у смертний світ. Господь підготував їх до їхнього земного життя, навчаючи їх реаліям, з якими вони мали стикнутися. Я хочу розглянути три з цих реалій.
Спочатку я нагадаю, що багато доземних духів не отримали смертних тіл, оскільки вони не зберегли свій перший стан1. Їхня мета—завадити нам пізнати повноту смертного життя. Вони прагнуть не дати нам набути того досвіду, що веде до нашого вічного щастя.
Реалія № 1: Праця допомагає нам розвинути якості та характеристики, необхідні для вічного життя.
Бог сказав Адаму: “Потом свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю” (Мойсей 4:25; див. також Буття 3:19). Деякі люди характеризують Господні слова, як прокляття Адаму і його нащадкам за те, що він скуштував заборонений плід. Однак я сприймаю ці слова, як такі, що промовляються люблячим Батьком, Який пояснює юному і недосвідченому сину умови в занепалому, смертному світі, де синові невдовзі доведеться жити.
Подібно до земного батька, що готує свого сина, якому невдовзі доведеться поїхати з дому, Батько допомагав першому чоловіку підготуватися до самостійного життя далеко від домівки. Він пояснював, що праця була новою реалією—реалією смертного життя.
Небесний Батько знав, що Адам і Єва невдовзі боротимуться зі стихіями та самою землею. На відміну від їхнього досвіду в Еденському саду, де все для них було забезпечено, смертне життя вимагатиме фізичних і розумових зусиль, поту, терпеливості та наполегливості, щоб вижити.
Вміння працювати—тренувати і дисциплінувати наш розум, тіло і дух для докладання зусиль, творчості, досягнення результатів і розвитку—є основоположною реалією смертного життя кожної людини. Це один зі шляхів, завдяки яким ми стаємо подібними Богові та здійснюємо Його цілі на землі. Небесний Батько, Ісус Христос і Святий Дух—усі вони працюють. Їхня робота і їхня слава—“здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Реалія полягає в тому, що без праці не може бути слави.
Одна з основних причин, чому людям потрібно працювати, це забезпечення своїх сімей. В документі “Сім’я: Проголошення світові” словом “забезпечувати” визначено одну з трьох ролей, призначених конкретно для чоловіків2. Чоловік, який знає як працювати і забезпечувати себе, має впевненість в тому, що він зможе укласти шлюб і забезпечувати дружину і дітей.
Єпископ Х. Девід Бертон, який служив Верховним єпископом Церкви, сказав: “Праця—чесна і продуктивна—приносить задоволення і почуття власної гідності. Зробивши все, що в наших силах, для самозабезпечення, для забезпечення власних потреб і потреб нашої сім’ї, ми можемо з впевненістю звернутися до Господа, щоб попросити про те, чого нам може ще не вистачати”3.
Сатана завжди готовий знищувати цілі Бога та руйнувати наше земне життя. Всупереч тому, що Батько наголошує на важливості праці, супротивник переконав багатьох людей у наші дні в тому, що основна мета життя—це уникнення праці. У сучасних суспільствах багато людей зосереджуються на пошуку роботи, де добре платять, а працювати майже не треба, на інвестиціях або схемах, що приносять високий прибуток без докладання зусиль, та програмах, в рамках яких безкоштовно оплачується те, що вони хочуть. Дехто прагне уникати роботи, беручи в борг і живучи на кошти, які зовсім не мають наміру повертати. Вони не прагнуть працювати, складати бюджет і зберігати, перш ніж витрачати. Провідники Церкви радили нам відпрацьовувати те, що ми отримуємо, і “уникати боргів, за винятком тих, що потрібні для задоволення найбільш нагальних потреб”4.
Інша підступна тактика, яку супротивник застосовує до цього покоління, це спрямування природного прагнення людини до роботи і досягнень на безглузді справи. Бог дав молодим чоловікам прагнення змагатися і досягати, з наміром, щоб вони скористалися ним, аби стати відданими годувальниками сім’ї. У нашої молоді це прагнення може бути зосереджене на навчальних, спортивних або інших заняттях, які допомагають навчати наполегливості, дисципліні та праці. Однак Сатана буде непомітно брати контроль над цим прагненням і спрямовувати його у віртуальний світ відеоігор, які поглинають час і енергію та ведуть до залежності.
Немає значення, наскільки наполегливо ви граєте у відеогру, віртуальна праця ніколи не принесе вам задоволення, яке приносить справжня праця. Справжня праця—це зусилля, наполегливість, терпеливість і дисципліна для набуття важливого знання, виконання потрібної роботи або досягнення складної цілі.
Якщо ми не навчимося працювати у смертному житті, то не зможемо сягнути повноти нашого потенціалу і щастя в цьому житті та не розвинемо якості й риси, потрібні для вічного життя.
Реалія № 2: Завдяки вічному шлюбу ми можемо отримати всі благословення, які нам хоче дати Небесний Батько.
Господь обіцяв у клятві та завіті священства:
“Бо всіх, хто вірністю отримують ці два священства, про які Я говорив … стають … сіменем Авраама, і церквою та царством, і обранцями Бога.
І також усі ті, хто приймає це священство, приймає Мене, каже Господь;
… А той, хто приймає Мене, приймає Мого Батька;
А той, хто приймає Мого Батька, приймає царство Мого Батька; отже, усе, що має Мій Батько, буде дано йому.
І це за клятвою і завітом, що належать священству” (УЗ 84:33–35, 37–39).
Наш люблячий Батько прагне, щоб кожен з Його дітей отримав усе—повноту, Його повноту. Для того, щоб отримати цю повноту, “людина має ввійти в цей чин священства [що означає новий і вічний завіт шлюбу]” (УЗ 131:2).
Вічний шлюб і все, що він призначений допомогти нам вивчити і пізнати, є ключем до набуття всіх благословень, які Небесний Батько хоче дати Своїм дітям. Лише сім’я—чоловік і жінка, які живуть гідно того, щоб увійти в дім Господа, і бути запечатаними одне з одним—можуть отримати на це право. Повнота благословень священства отримується разом чоловіком і жінкою або не отримується взагалі.
Цікаво, що у клятві та завіті священства Господь використовує дієслова отримувати і приймати. Він не використовує дієслово висвячувати. Саме у храмі чоловіки та жінки—разом—отримують і приймають благословення та владу як Ааронового, так і Мелхиседекового священств. Після того, як подружня пара отримала ці благословення в домі Господа, вони головним чином в домашньому житті розвивають побожні риси і якості—жертвують одне для одного і служать одне одному, люблять одне одного у цілковитій вірності та стають єдиними у своїй любові одне до одного і до Бога.
Повнота, священство, сім’я—всі ці три пов’язані світи поєднані в реалії вічного шлюбу. Якщо ми робимо все, що в наших силах, щоб зробити вічний шлюб реалією нашого смертного життя, то гарантовано не марнуватимемо свій час на землі.
Сатана, який завжди обманює, працює в наші дні над викривленням та перекрученням реалій смертного життя. Він безперервно працює, щоб знищити саме значення і важливість шлюбу в розумі чоловіків і жінок. Комусь він підсовує брехню, що шлюб не потрібен, що достатньо самої любові. Звертаючись до інших, він намагається скористатися новими юридичними визначеннями шлюбу, щоб узаконити аморальні стосунки. Іншим, які вірять у шлюб так, як визначив його Бог, він знижує його пріоритетність по відношенню до освіти та фінансової безпеки. Він залякує необхідністю жертвувати і долати труднощі, пов’язані зі шлюбом. Паралізовані страхом, багато людей нічого не роблять, будучи під дією, замість того, щоб просуватися вперед і діяти з вірою.
Деякі люди, приголомшені тим, що вимагається для побудови справжніх стосунків, але які відчувають прагнення мати супутника та інтимність, піддаються принадам хибної надії на віртуальний світ. Їхні спроби мати інтимні стосунки віртуально не можуть принести нічого, окрім ще більшої порожнечі, туги і сорому. Багатьох знов і знов приваблює марний пошук інтимних стосунків, доки їхня поведінка не стає згубною звичкою, яку ніколи неможливо втамувати5. Вони потрапляють у замкнуте коло, яке поступово знищує їхню волю до спротиву. Вони все ще мають особисту свободу волі, але їм не вистачає надії у власну спроможність чинити спротив. Потрапивши у це павутиння, вони ризикують втратити повноту і радість однієї з найпіднесеніших реалій смертного життя—вічного шлюбу.
Якщо ви потрапили у це павутиння, отримайте допомогу. Не чекайте. Зволікання затримає ваше зростання і розвиток у смертному житті.
Проаналізуйте своє життя. Пересвідчіться в тому, що ваш розум не затьмарений хибними ідеями стосовно шлюбу. Пам’ятайте, що успішні шлюби побудовані на принципах “віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також здорового відпочинку”6.
Почніть вже сьогодні робити ці риси невід’ємною частиною свого особистого життя. Коли ви це робитимете, Господь відкриє вам шлях до отримання повноти благословень, підготовлених Ним для Своїх дітей—нового і вічного завіту шлюбу. Не дозвольте, щоб ваше смертне життя було “спустошено вщент” (Джозеф Сміт—Історія 1:39).
Реалія № 3: Народження і виховування дітей допомагає нам розвинути нашу спроможність стати подібними Богу.
Коли Бог “благословив”, або запечатав, Адама і Єву, щоб створити першу сім’ю на землі7, Він дав їм заповідь: плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю (див. Буття 1:28; Мойсей 2:28). Шлюб і діти взаємопов’язані. Сила породження, що уможливлює народження у смертному житті, має застосовуватися тільки чоловіком і жінкою, які є законно одруженими8.
Адам і Єва розуміли, що народження дітей було важливою реалією смертного життя. Вони виявили послух Божій заповіді, “і пізнав Адам жінку свою, і вона породила йому синів і дочок, і вони почали плодитися й наповнювати землю” (Мойсей 5:2). Пророки у наші дні проголосили, що “Божа заповідь Його дітям,—розмножуватися і наповнювати землю—залишається в силі”9.
Однак у сучасному світі багато людей більше не вірять, що “діти—спадщина Господня” (Псалми 126:3).
Кілька років тому мене відвідала пара, яка готувалася до одруження. Вони попросили мене дати пораду щодо дітей. Я нагадав їм про заповідь, яку вони приймуть під час запечатування, і порекомендував їм дотримуватися цієї заповіді, радячись з Господом. Я нагадав їм, що це заповідь, подібно до десятини, дотримання святості Суботнього дня чи інших заповідей. Коли завіт укладено, питання полягає не в тому, чи дотримуватися його, а в тому, як дотримуватися його таким чином, щоб це було приємно Господу і схвалювалося Ним.
Я спостерігав за тим, як почався їхній шлюб. Йому потрібно було провчитися ще рік, щоб отримати диплом, а їй ще рік у магістратурі. Вони відчули, що мають відразу ж народити дітей—незважаючи на навчання і непевність щодо працевлаштування в майбутньому. Коли дитина з’являється так швидко, це нелегко або незручно. Він мав шукати роботу, вони мали переїхати, і їй треба було завершити навчання. Вони стикнулись із стресом і мали жертвувати. Йому доводилось мчати додому кожного дня і наглядати за дитиною, поки вона писала дипломну роботу і проходила практику. Вона вчилася і писала у проміжках між годуванням і заміною підгузків.
Господь благословив їх і дав їм процвітання. Коли багато інших людей втратили роботу під час економічних негараздів у 2008 р., він залишився на своїй посаді й отримав підвищення. Оскільки вони жили ощадливо, у них не було боргів, окрім іпотечного кредиту, і вони відтоді змогли повністю оплатити навчання в магістратурі без жодних боргів. Водночас вони продовжували отримувати цінні уроки, які приносить лише батьківство. Народження дітей—це нелегко і незручно, але це заповідь, яка допомагає нам усвідомити справжні благословення смертного життя.
Великий дар
Смертне життя є одним з найвеличніших дарів, даних нам нашим Батьком. Він любить нас і хоче, щоб ми скористалися цим даром цілком і повністю. Лише усвідомивши явлені Богом через одкровення реалії та зосередившись на них, ми можемо здійснити цілі, заради яких ми прийшли на землю. Сатана знає, що він не може ніяким чином завадити нам отримувати тіла, тому він намагається відволікти нас від цілей, заради яких їх було створено—працювати, одружуватися і народжувати дітей.
Давайте не будемо жити без скерування і без мети, лише для того, щоб наприкінці дізнатися, що ми витратили наш час на землі, від’єднані від явлених через одкровення реалій смертного життя, необхідних для досягнення тут наших цілей. Давайте уникати ілюзій людських повчань і зосереджуватися на явлених через одкровення реаліях, даних Богом, щоб наша подорож смертним життям могла бути насиченою, повноцінною і справжньою.