2016
Пізнавати Божество
попереднє наступне

Пізнавати Божество

З виступу “Божество” на семінарі для нових президентів місій, що відбувся у Центрі підготовки місіонерів у Прово 23 червня 2013 р.

Нам слід пізнавати цих Божественних Істот усіма доступними нам способами. Нам слід любити Їх, наближатися до Них, слухатися Їх і намагатися бути подібними до Них.

[First Vision]

Перше Видіння, художник Уолтер Рейн

Пророк Джозеф Сміт сказав: “Це перший принцип євангелії—достовірно пізнати характер Бога”1. Більш того, він додав: “Я хочу, щоб усі ви знали Його і знали, Хто Він”2. Ми повинні мати “правильне уявлення про Його … досконалості, і риси”, та захоплюватися “неперевершеністю [Його] характеру”3.

Цей заклик Пророка я хочу адресувати й нам та сказати, що ми і наші місіонери, наші члени Церкви і наші зацікавлені повинні достовірно знати характер членів Божества. Ми повинні мати правильне уявлення про Їхні індивідуальні досконалості та риси і захоплюватися неперевершеністю Їхнього особистого характеру.

Це не випадково, що перше уложення нашої віри є таким: “Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа” (Уложення віри 1:1). Це послання ясне для всіх, хто навчає євангелії. Немає сенсу переходити до інших істин, в які ми віримо, якщо ми не маємо зафіксованої в нашому розумі і в розумі тих, кого навчаємо, основної ролі, яку відіграє Божество в нашій доктрині та в нашій вічній долі. Нам слід пізнавати цих Божественних Істот усіма доступними нам способами. Нам слід любити Їх, наближатися до Них, слухатися Їх і намагатися бути подібними до Них.

Коли ми приводимо людей у Церкву, ми не христимо їх у Церкві якоїсь людини—чи то Джозефа Сміта, чи Бригама Янга, чи Томаса С. Монсона,—хоч ми й шануємо тих пророків. І ми не христимо їх у Церкві щасливих сімей чи Мормонського хору скинії.

Коли ми приводимо людей у Церкву, ми христимо їх в імʼя Батька, і Сина, і Святого Духа. Чинячи так, ми ведемо їх назад у присутність Батька через служіння, Спокуту і благодать Його Сина, під впливом Святого Духа, Який направляє їх до цієї мети. Ми завжди повинні памʼятати у своєму розумі насамперед про цю вищість Божества—як у меті нашої роботи зі спасіння, так і у способах її досягнення.

Якщо ми, за словами царя Веніямина, дійсно знаємо Цих Божественних Істот, Яким служимо, і робимо все, щоб Вони не були незнайомцями для нас і ніколи не були далеко в наших думках і в намірах нашого серця (див. Мосія 5:13), тоді ми можемо мати такі ж результати, які мав цар Веніямин. Якими ж вони були? В його народі відбулася “сильна зміна”, вони “вже не ма[ли] бажання чинити зло, але постійно чинити добро”, і мали “бажання увійти в завіт … виконувати [Божу] волю, і бути послушними Його заповідям у всьому, що Він заповідатиме [їм], у всі [їхні] дні, що залишилися” (Мосія 5:2, 5).

Mosiah 2:17

Зліва: У служінні вашому Богові, художник Уолтер Рейн, любʼязно надано Музеєм історії Церкви; справа: фрагмент картини Хрищення, художник Дж. Керк Річардс

Ось так вплинуло навчання царя Веніямина на його народ, і це є досконалим визначенням у Писаннях реального зростання, яке має відбуватися в наших навернених, на якому наголошуємо, коли встановлюємо Церкву “по цілому світові” (Марк 16:15).

Як навчав Сам Спаситель, місіонерська робота—робота зі спасіння—схожа на невід, який ми закидаємо у все ширшому й ширшому світі народів, культур та людей. Таким чином, ми будемо збирати, як сказано у притчі, рибу усяку (див. Матвій 13:47). Багато хто з тієї “риби” на нашому дедалі ширшому прикордонні не знає, Хто Такий Бог, або на що в дійсності схоже Його Батьківство; вони не знають, Хто в реальності є Ісус Христос, або чому Він—це єдине імʼя під небесами, яким би ми могли спастися (див. Дії 4:12); вони не знають, Хто Такий Святий Дух, або чому Цього члена Божества “було послано, щоб навчати істині” (УЗ 50:14).

Знання про Божество

Звичайно ж, є безліч всього іншого, чого ця риба, зібрана з усякого виду, не знає, але якщо вони приймають відновлену євангелію і по-справжньому шукають спасіння своїм душам, то з цього почнеться отримання певного знання про членів Божества і розуміння Їх. Зрештою, “справжнє і спасительне поклоніння [Богові] можна знайти тільки серед тих, хто знає істину про … Божество і хто розуміє істинний взаємозвʼязок, який люди повинні мати з кожним членом [як його назвав один з Братів] того Вічного Президентства”4.

Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадував нам, що Люцифер розуміє важливість цієї доктрини, навіть якщо її не розуміємо ми. Він сказав:

“Не існує спасіння, якщо вірувати у … лжевчення, особливо, якщо дотримуватися помилкового чи нерозумного погляду на Божество або на Когось з Його членів. …

Ось тому-то диявол буде скоріше поширювати лжевчення про Бога і Божество та викликати несправжні почуття стосовно Когось одного з Них, ніж він міг би робити це стосовно майже всього іншого”5.

Отже, жодний зацікавлений Церквою не може прийти в неї зі справжнім свідченням, зі справжнім наверненням, з тим, що ми називаємо справжнім зростанням, і якого ми прагнемо в кожному наверненому, якщо тільки він чи вона принаймні не почне набувати певного особистого, духовного, справжнього досвіду, пов’язаного з Богом. Цей різновид справжнього досвіду може прийти тільки тоді, коли є усвідомлення, що Він—реальна істота, конкретна особа, у буквальному розумінні Батько з плоті і кісток, Який говорить, і бачить, і відчуває, Який знає імена всіх Своїх дітей і всі їхні потреби, Який чує всі їхні молитви і Який хоче, щоб всі Його діти були в Його Церкві. Цим зацікавленим Церквою потрібно знати, що Він має план для їхнього спасіння і що Він дав заповіді, аби ми могли знайти свій шлях, щоб повернутися до Нього.

Бог, Який турбується про них так ніжно, як батько турбується про дитину, не може бути ефірним туманом чи неясною філософською Першопричиною, чи якимось деїстичним володарем, який невідомо де перебуває. Він повинен бути визнаний Тим, Ким Він насправді є—милосердним, співчутливим Батьком, за Чиїм образом були створені всі Його діти і перед Яким одного дня всі ми постанемо—а потім опустимося на коліна! Небагато хто з наших зацікавлених Церквою знатимуть Такого Бога зараз, незалежно від того, належать вони тепер чи ні до сучасного християнства.

Тому найважливішим є те, що урок 1 у посібнику Проповідуйте Мою євангелію починається з простого проголошення, що “Бог є нашим Небесним Батьком”6. У цьому уроці перше, що повинні зрозуміти місіонери, це те, що кожна людина, яку навчають, має розуміти істинну природу Бога.

Якщо місіонерам вдасться передати належне розуміння Бога в розум і серце своїх зацікавлених Церквою на початку їхнього навчання, то все інше ставатиме на своє місце набагато легше під час подальшого навчання.

Місія та послання Ісуса Христа

Baptism

Зліва: У служінні вашому Богові, художник Уолтер Рейн, любʼязно надано Музеєм історії Церкви; справа: фрагмент картини Хрищення, художник Дж. Керк Річардс

Так само й старійшина, сестра і зацікавлений Церквою також повинні цінувати набагато більше, ніж вони цінують, велич місії й послання Ісуса Христа, Який прийшов від Батька і навчав того, чого Батько навчав Його. Усі повинні прийти до усвідомлення того, що Ісус приходив у смертне життя, аби показати нам шлях, істину і життя. Дійсно, Він і є тим єдиним шляхом, тією повною істиною і тим досконалим життям. А тому Він—єдина дитина в людській сімʼї, про Яку Батько може цілком і повністю сказати: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!” (Матвій 17:5).

Нам слід мати віру в Христа, вірити в те, що Він викупив нас із смерті фізично і з пекла духовно, прийняти Його Спокуту як єдиний засіб нашого примирення з Богом та визнати, що іншого шляху до спасіння немає. Світ, щоб йому бути викупленим, повинен схилити свої коліна і вустами визнати, що Ісус є Христос, живий Син живого Бога. Нам потрібно навчати палко і з вірою “вченню Христа” (Євреям 6:1; 2 Івана 1:9; 2 Нефій 31:2, 21; 32:6; Кн. Якова 7:2, 6), як воно проголошено у Писаннях і як воно узагальнено в уроці 3 посібника Проповідуйте Мою євангелію.

Нашій рибі у далеко закинутому неводі треба знати, що Святий Дух—це член Божества, з Яким вони будуть мати найчастіші і найбільш особисті стосунки, коли вони приймають місіонерів і моляться про небесні настанови стосовно їхнього послання. Це Той член Божества, Який буде вести зацікавлених Церквою до істини, а потім буде свідчити про ту істину, коли вони зустрінуться з нею. Зацікавлених Церквою необхідно навчити розпізнавати Дух, коли Він виявляє Себе під час курсу навчання. Безсумнівно, місіонери повинні розуміти божественну роль Святого Духа у процесі навернення й повинні старатися, щоб Дух завжди був з ними.

“На що саме вас було висвячено?—запитує Господь.— Щоб проповідувати Мою євангелію Духом, саме Втішителем, Якого було послано, щоб навчати істині. …

Отже, той, хто проповідує, і той, хто сприймає, розуміють один одного, і обидва напучуються і звеселяються разом” (УЗ 50:13–14, 22).

Ми можемо бути абсолютно впевненими в тому, що справа не буде йти добре—для місіонерів або для їхніх зацікавлених Церквою,—якщо ми не будемо навчати належним чином про Божество. Ми не повинні вказувати на смертних провідників, перш ніж навчимо й свідчитимемо про небесних. Ми не повинні намагатися навчати другорядним істинам, перш ніж навчимо фундаментальних. Ми не повинні поспішати охристити новонаверненого і ставити за мету привести новонаверненого в Церкву, поки не навчимо його істинній вірі в Бога, пояснимо потребу справжнього покаяння в Христі і переконаємося, що ті надзвичайно важливі перші паростки зростаючого свідчення наверненого залишаються міцними й життєздатними завдяки життєдайному впливу Святого Духа.

Плутанина в християнстві

Стосовно того, що ці Божественні Істоти є окремими за Своєю природою, наші одкровення останніх днів навчають так: “Батько має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; також Син; але Святий Дух не має тіла з плоті й кісток, але є особою з Духа” (УЗ 130:22).

Christ the Consolator

Фрагмент картини Зцілення сліпого, художник Карл Генріх Блох

Ви не можете отримати основоположного твердження, яснішого за це! Та, на жаль, майже за два тисячоліття християнської історії з цього приводу виникла страшенна плутанина й майже фатальна помилка. Багато еволюцій та повторно виголошених релігійних постанов значною мірою спотворили просту ясність істинного вчення, заявляючи, що Батько, Син і Святий Дух є абстрактними, абсолютними, надприродними, всюдисущими, однаковими за сутністю, вічно існуючими разом, непізнаваними; Вони без тіла, органів чи емоцій і перебувають Вони поза простором і часом.

Згідно з цими віруваннями, усі три члени є окремими особами, але вони є єдиною істотою, що часто називають “таємницею Трійці”. Вони є трьома окремими особами, і все ж не трьома Богами, а одним. Усі три особи є незбагненними, і в той же час Вони є одним Богом, Який є незбагненним.

Ми погоджуємося з нашими критиками принаймні ось в чому: такі формулювання стосовно природи Божества є справді незбагненними. Зовсім не дивно, що з таким заплутаним визначенням Бога, що навʼязувалося Церкві, монах у четвертому столітті вигукнув: “Горе мені! Вони забрали від мене мого Бога, … і я не знаю, кому поклонятися або до кого звертатися”7. Як нам довіряти, любити і поклонятися, не кажучи вже про прагнення бути схожими на Того, Хто є незбагненним і непізнаваним? Як же нам розуміти молитву Ісуса про те, що “життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що прислав Ти Його”? (Іван 17:3; курсив додано).

Це не наша мета—якось принизити віру будь-якої людини чи вчення будь-якої релігії. Ми виявляємо однакову повагу до їхніх учень і просимо виявляти повагу й до нашого вчення. (Це також висловлено в уложенні нашої віри). Але ж в такому авторитетному виданні, як Harper’s Bible Dictionary, в цьому золотому стандарті цієї царини, написано, що “формальної доктрини стосовно Трійці, як вона була визначена великими церковними соборами в четвертому і пʼятому століттях, не знайдено [ніде] [в Новому Завіті]”8.

Тому для нас, чесно кажучи, є великим задоволенням повідомляти, що ми не тримаємося погляду на Божество, який сформувався під язичницьким впливом у четвертому чи пʼятому столітті, як і не трималися його ті перші християни-святі, які на власні очі бачили живого Христа9. Ми—християни Нового Завіту, а не Нікейського собору.

Єдність Божества

Однак я хочу відразу ж наголосити: якщо ми дійшли висновку, що Вони є окремими особами, то важливо також наголосити і на тому, наскільки єдиними Вони є і наскільки Божество дійсно є Одним. Думаю, я можу з певністю сказати, що одна з причин, чому нас настільки неправильно розуміють інші, хто дотримується християнської традиції, полягає в тому, що наголошуючи на індивідуальності осіб членів Божества, ми недостатньо часто слідкували за тим, щоб не тільки визнавати Їхню єдність, але й наполягати на тому, що Вони є єдиними практично в кожний інший мислимий спосіб. За це нас було піддано непотрібній критиці, і ми зробили свою позицію СОД важчою для розуміння, ніж вона повинна бути.

Справді, уривок про велике “учення Христа” в 2 Нефій 31 закінчується таким проголошенням: “Це є вчення Христа, і єдине й істинне вчення Батька, і Сина, і Святого Духа, Які є єдиним Богом, без кінця” (2 Нефій 31:21).

Ми всі читали величну Заступницьку Молитву Спасителя в Іван 17. Ми знаємо її як проголошення про єдність між Батьком і Сином та між Ними і нами, Їхніми земними послідовниками. Читайте її часто, зокрема враховуючи і те, що Президент Девід О. Мак-Кей колись назвав її “найвеличнішою молитвою, … виголошеною будь-коли в цьому світі”10. Ми повинні прагнути бути єдиними з Батьком, Сином і Святим Духом, як Ісус і молився про це.

Апостольське свідчення

Я закінчую своїм свідченням про кожну з Цих Божественних Істот, Які складають те “Вічне Президентство”, про яке було сказано. Я свідчу про Святого Духа духом Святого Духа, бо свідчити і засвідчувати—це дві Його великі ролі. Я свідчу, що Святий Дух є вчителем, Утішителем і через Нього передається особисте одкровення. Я свідчу, що Святий Дух нагадає нам усе—це особливе благословення, тому що памʼятати—це одна з великих заповідей, даних нам, в т.ч. і в причасних молитвах (див. УЗ 20:77, 79).

Я свідчу, що силою Святого Духа ми можемо відганяти від себе темряву й бути попередженими про небезпеку та неправду. Я свідчу, що Святий Дух є також Святим Духом Обіцяння, Який підтверджує і Який засвідчує справжність завітів та обрядів і Яким, зрештою, запечатуються всі благословення для вічного життя. Я відчуваю благоговійний трепет від думки, що ми маємо такий доступ до члена Божества, і цей доступ може бути постійним і неодноразовим, якщо ми живемо гідно, щоб мати його. Я висловлюю свою майже невимовну вдячність за дар Святого Духа.

Я свідчу про Ісуса Христа, живого Сина живого Бога, Який заплатив викуп, щоб звільнити вашу душу і мою, і душу кожного чоловіка, жінки та дитини, починаючи від Адама й до кінця світу. Я свідчу, що першим принципом євангелії є віра в Господа Ісуса Христа і що він є основою та головним посланням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Not My Will, But Thine, Be Done

Зліва: Не Моя, а Твоя нехай станеться воля, художник Гаррі Андерсон; справа: фрагмент картини Христос Утішитель, художник Карл Генріх Блох

Я свідчу, що кожна людська істота, народжена в цьому світі, народилася із Світлом Христа у своїй душі. Я свідчу, що Він є Першим і Останнім, Початком і Кінцем, Альфою і Омегою нашого Спасіння. Я проголошую, що Він—великий Єгова, викупляючий Я Є, Агнець Божий, призначений на заклання ще до заснування світу. Я свідчу, що в Ньому перебувала вся повнота і що Він народився, жив і помер досконалою, безгрішною людиною, непорочною й чистою.

Я вдячний за те, що влада Ісуса Христа, яка регулює все, маюче вічне значення в цьому всесвіті, носить Його імʼя—Святе Священство за чином Сина Божого. Якби я прожив і тисячу років, то ніколи б не зміг належною мірою передати, який трепет і яку невідповідність я відчуваю, бувши покликаним стати одним з Його апостолів, свідком Його імені в усьому світі.

“О, як осягнути Ісусові милості

І муки, які довелось Йому винести!”11

Я свідчу про Бога Вічного Батька, великого Елогима, мого Батька й вашого Батька, Який дав нам духовне життя. Я свідчу, що Він є Людиною Святості, що такими якостями, як милість і великодушність, любов і співчуття можна тільки розпочати перераховувати Його основні й вічні якості. Я свідчу, що Христос приходив, аби показати нам Батька і тому правомірно називався Сином Людини (Святості).

Я свідчу, що Бог, наш Батько, є автором великого плану спасіння і що те, що прийшло, аби стати відомим як євангелія Ісуса Христа, тепер відоме як “Євангелія Божа” (Римлянам 1:1; див. також вірші 2–3). Я свідчу, що Батько був і є Творцем усього, Який діяв через Єгову та інших небесних представників, щоб завершити те Сотворіння й розділити титул Творця зі Своїм Улюбленим Сином. Я свідчу, що ми маємо служити Батькові в імʼя Сина так само, як ми маємо й молитися Батькові в імʼя Сина.

Я свідчу, що Ісус Христос приходив, щоб виконати волю Батька, навчати доктрині Батька та здійснити Своє власне спасіння через Батька. Я найурочистіше свідчу, що Батько настільки полюбив світ, Своїх дітей, що віддав Свою найкращу дитину, Свою досконалу дитину, Свою Єдинонароджену Дитину, щоб кожний, хто повірить в Нього, міг мати вічне життя (див. Іван 3:36; 6:47; Геламан 14:8).

Я вдячний за Батька, Сина і Святого Духа, в Чиї імена священні й спасительні обряди—від хрищення до храмового запечатування—виконуються в цій Церкві. Я запрошую кожного з вас краще пізнати Цих Божественних Істот.

Посилання:

  1. Joseph Smith, in History of the Church, 6:305.

  2. Joseph Smith, in History of the Church, 6:305.

  3. Lectures on Faith (1985), 38, 42.

  4. Bruce R. McConkie, “Our Relationship with the Lord” (Brigham Young University devotional, Mar. 2, 1982), 1, speeches.byu.edu.

  5. Bruce R. McConkie, “Our Relationship with the Lord”, 1–2.

  6. Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння (2004), с. 31.

  7. In Owen Chadwick, ed., Western Asceticism (1958), 235.

  8. Paul J. Achtemeier, ed., Harper’s Bible Dictionary (1985), 1099.

  9. Повне обговорення цього питання див. в Stephen E. Robinson, Are Mormons Christians? (1991), 71–89; див. також Robert L. Millet, Getting at the Truth: Responding to Difficult Questions about LDS Beliefs (2004), 106–122.

  10. David O. McKay, in Conference Report, Oct. 1967, 5.

  11. “О, як осягнути Ісусові милості”, Гімни, № 110.