Божественні якості Ісуса Христа: прощення і милість

З молитвою вивчіть цей матеріал і спробуйте зрозуміти, чим поділитися. Як розуміння життя і місії Спасителя збільшить вашу віру в Нього і благословить тих, про кого ви піклуєтеся як візитна вчителька? Більш докладна інформація міститься на сайті reliefsociety.lds.org.

Віра, сім’я, допомога

Зображення

Depiction of Jesus and the woman taken in adultery. They are both standing together. The woman is wiping tears from her face.

Розуміння того, що Ісус Христос прощає нас і виявляє нам милість, може допомагати нам прощати і виявляти милість іншим людям. “Ісус Христос є нашим Взірцем,—сказав Президент Томас С. Монсон.— Його життя було спадком любові. Хворих Він зцілював, пригнічених підбадьорював, грішників—спасав. У кінці розлючений натовп відняв у Нього життя. І все ж досі відлунюють слова, сказані на Голгофі: “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!” Це вінцевий вияв співчуття і любові у цьому світі”¹.

Якщо ми прощаємо людям їхні прогріхи, наш Небесний Батько також простить нам наші. Ісус просить нас: “Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!” (Лука 6:36). “Прощення наших гріхів приходить за певних умов,—сказав президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві.— Нам слід каятися. … Чи не всі ми у той чи інший час смиренно підходили до трону милосердя і благали про милість? Чи не бажали ми всіма силами наших душ милості—щоб бути прощеними за вчинені помилки і за скоєні гріхи? … Дозвольте Спокуті Христа змінити і зцілити ваше серце. Любіть одне одного. Прощайте одне одного”².

Додаткові уривки з Писань

Maтвій 6:14-15; Лука 6:36-37; Aлма 34:14-16

З Писань

“Ми маємо прощати так, як нас прощають”,—сказав старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів³. Історія про блудного сина показує нам обидві сторони прощення: одного сина прощають, а іншому сину важко простити.

Молодший син узяв свій спадок, швидко його розтратив і, коли настав голод, працював свинопасом. У Писаннях сказано, що коли “він спам’ятався”, то повернувся додому і сказав своєму батькові, що не гідний називатися його сином. Але його батько простив йому і заколов відгодоване теля, щоб влаштувати свято. Старший син повернувся додому після роботи в полі й розлютився. Він нагадав батькові, що служив багато років, ніколи не порушував наказів, однак “ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я”. Батько відповів: “Ти завжди зо мною, дитино, і все моє—то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий—і ожив, був пропав—і знайшовся!” (див. Лука 15:11–32).