2015
Дар благодаті
Травень 2015


Дар благодаті

Сьогодні і завжди Божа благодать доступна всім, хто має скрушене серце і упокорений дух.

У Великодню неділю ми святкуємо найбільш довгоочікувану і славетну подію в історії світу.

Це—день, який змінив усе.

У той день змінилося моє життя.

Змінилося ваше життя.

Змінилася доля усіх Божих дітей.

У той благословенний день Спаситель людства, Який узяв на Себе кайдани гріха і смерті, що утримували нас у полоні, розірвав ті кайдани і звільнив нас.

Завдяки жертві нашого улюбленого Викупителя смерть не має жала, могила не має перемоги1, Сатана не має тривалої влади і ми “відрод[жені] … до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа”2.

Дійсно, апостол Павло був правий, коли сказав, що ми можемо “потіша[ти] один одного цими словами”3.

Божа благодать

Ми часто говоримо про Спасителеву Спокуту—і це добре!

Кажучи словами Якова: “Чому ж не розповідати про спокутування Христа, і не отримати досконале знання про Нього?”4 Але коли при кожній нагоді “ми говоримо про Христа, … втішаємося у Христі, … проповідуємо Христа, [і] пророкуємо про Христа”5, ми не повинні втрачати відчуття захоплення і глибокої вдячності за вічну жертву Сина Божого.

Спасителева Спокута не може стати чимось банальним у нашому навчанні, наших розмовах чи в наших серцях. Вона є священною і святою, бо саме через цю “велику і останню жертву” Ісус Христос приніс “спасіння усім тим, хто повірить в Його ім’я”6.

Я в захопленні думаю, що Син Бога понизився до того, щоб спасти нас, таких недосконалих, нечистих, схильних чинити помилки і невдячних, якими ми часто є. Я намагався зрозуміти Спасителеву Спокуту своїм обмеженим розумом, і єдине пояснення, яке я для себе знайшов, таке: Бог глибоко, досконало і вічно любить нас. І я не можу навіть приблизно осягнути “ширин[у] й довжин[у], і глибин[у] й вишин[у] … Христов[ої] любові”7.

Могутнім виявом тієї любові є те, що в Писаннях часто називається Божа благодать—божественна допомога і обдарування силою, завдяки якій ми перетворюємося зі слабких і обмежених істот, якими ми є зараз, на піднесених істот істини і світла, доки ми не прославимося в істині і не пізнаємо все8.

Ця Божа благодать є найдивовижнішою з усього. Однак її часто розуміють неправильно9. Та все ж таки нам треба знати про Божу благодать, якщо ми хочемо успадкувати те, що було для нас підготовлено у Його вічному царстві.

З цією метою я б хотів поговорити про благодать. А в першу чергу про те, як благодать відмикає небесні ворота, а потім, як вона відчиняє небесні вікна.

Перше: благодать відмикає небесні ворота

Оскільки ми “всі згрішили, і позбавлені Божої слави”10, і оскільки “ніщо нечисте не може увійти в царство Боже”11, кожен з нас не гідний повернутися в Божу присутність.

Навіть якби ми служили Богові всією своєю душею, цього недостатньо; бо ми так само залишалися б “нічого не вартими служителями”12. Ми не можемо заслужити свій шлях на небеса; вимоги справедливості є перепоною, яку ми не владні подолати самотужки.

Але не все втрачено.

Божа благодать є нашою великою і вічною надією.

Завдяки жертві Ісуса Христа план милості задовольняє вимоги справедливості13 і “дає засоби людям, щоб вони могли мати віру в покаяння”14.

Наші гріхи, навіть якщо вони будуть, як багряниця, можуть стати білими, як сніг15. Оскільки наш улюблений Спаситель “дав Самого Себе на викуп за всіх”16, вхід до Його вічного царства надається всім нам17.

Ворота відімкнуті!

Але благодать Божа не лише відновлює нас до попереднього невинного стану. Якби спасіння означало лише усунення помилок і гріхів, тоді спасіння—яким би прекрасним воно не було—не виконує сподівань Батька щодо нас. Його мета набагато вища; Він хоче, аби Його сини і дочки стали такими, як Він.

Завдяки дару Божої благодаті шлях учнівства не лише веде назад; він веде вгору.

Він веде до висот, які ми ледь можемо осягнути! Він веде до піднесення в целестіальному царстві нашого Небесного Батька, де ми, оточені нашими близькими, отримаємо “від Його повноти і Його слави”18. Усе є нашим, а ми—Христові19. Дійсно, усе, що має Батько, буде дано нам20.

Щоб успадкувати цю славу, нам потрібно більше, ніж відімкнені ворота; ми повинні увійти цими воротами зі щирим бажанням змінюватися—змінюватися настільки сильно, що в Писаннях це називається “народитися знову; так, народитися від Бога, змінити свій [мирський] і занепалий стан на стан праведності, будучи викупленими Богом, стаючи Його синами і дочками”21.

Друге: благодать відчиняє небесні вікна

Ще одна складова Божої благодаті—це відчинення небесних вікон, через які Бог проливає благословення влади і сили, роблячи нас здатними досягати того, що іншим чином було б нам не під силу. Саме Божою дивовижною благодаттю Його діти можуть подолати підводні течії та трясовину обманщика, підніматися над гріхом і ставати “досконалими в Христі”22.

Хоча всі ми маємо слабкості, ми можемо подолати їх. Дійсно, це можливо завдяки Божій благодаті, яка, якщо ми упокорюємося і маємо віру, може слабке зробити сильним23.

Упродовж нашого життя Божа благодать проливає мирські благословення і духовні дари, що збільшують наші здібності і збагачують наше життя. Його благодать покращує нас. Його благодать допомагає нам відкривати свою найкращу сутність.

Хто може на це заслуговувати?

У Біблії ми читаємо про відвідування Христом дому Симона, який був фарисеєм.

Зовні Симон здавався хорошим і праведним чоловіком. Він регулярно виконував усі свої релігійні зобов’язання: виконував закон, платив десятину, дотримувався Суботи, щоденно молився і ходив до синагоги.

Однак, коли Ісус був у Симона, підійшла одна жінка, омила Спасителеві ноги сльозами і намазала Його ноги найкращою олією.

Симонові цей вияв поклоніння не сподобався, бо він знав, що та жінка була грішницею. Симон думав, що оскільки Ісус цього не зрозумів, то Він і не може бути пророком, бо інакше Він не дозволив би тій жінці доторкнутися до Себе.

Зрозумівши ці думки, Ісус повернувся до Симона і поставив запитання. “Були два боржники в одного вірителя, … один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.

Як вони [обидва] ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?”

Симон відповів, що той, хто більше був винен.

Тоді Ісус виклав великий урок: “Чи ти бачиш цю жінку? … Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить”24.

До кого з цих двох людей ми найбільше подібні?

Чи ми такі, як Симон? Чи впевнені ми і задоволені своїми хорошими вчинками, покладаючись на свою праведність? Чи ми трохи нетерплячі до тих людей, які не живуть за нашими нормами? Чи ми на автопілоті виконуємо все, що необхідно, ходимо на свої збори, позіхаємо на уроці з основ євангелії і, можливо, переглядаємо повідомлення на мобільних телефонах під час причастя?

Чи ми більше подібні до жінки, яка думала, що була повністю і безнадійно пропащою через гріх?

Чи багато ми любимо?

Чи розуміємо ми свою заборгованість перед Небесним Батьком і благаємо всією своєю душею про Божу благодать?

Коли ми стаємо на коліна помолитися, то робимо це для того, аби ще раз пригадати найбільші вчинки власної праведності, чи ми це робимо для того, щоб зізнатися у помилках, благати Бога про милість і проливати сльози вдячності за дивовижний план викуплення?25

Спасіння не можна купити за гроші послуху; його отримують кров’ю Сина Божого26. Думати, що ми можемо поміняти свої добрі вчинки на спасіння, це ніби купувати квиток на літак, а потім вважати себе власником авіакомпанії. Або вважати, що після сплати оренди за свій будинок ми тепер маємо право на всю планету Земля.

Тоді навіщо ж слухатися?

Якщо благодать є даром від Бога, чому тоді послух Божим заповідям є таким важливим? Навіщо, з огляду на вище сказане, перейматися Божими заповідями—або покаянням? Чому б просто не сказати, що всі ми грішні і дати Богові нас спасти?

Або поставити запитання, звернувшись до слів Павла: “Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась?” Павлова відповідь є простою і чіткою: “Зовсім ні!”27

Брати і сестри! Ми дотримуємося Божих заповідей з любові до Нього!

Намагаючись зрозуміти Божий дар благодаті всім своїм серцем і розумом, ми маємо ще більше причин любити і слухатися нашого Небесного Батька з лагідністю і вдячністю. Коли ми йдемо шляхом учнівства, це нас вдосконалює, покращує, допомагає більше ставати схожими на Нього і веде нас назад у Його присутність. Дух Господа Бога нашого здійснює таку “сильну зміну в нас, … що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро”28.

Отже, наш послух Божим заповідям є природним наслідком нашої безкінечної любові та вдячності за доброту Бога. Така форма щирої любові і вдячності дивовижним чином поєднає наш труд з Божою благодаттю. Чеснота прикрашатиме наші думки невпинно і наша впевненість зросте у присутності Бога29.

Дорогі брати і сестри! Жити за євангелією з вірою—це не тягар. Це—радісна репетиція—підготовка до успадкування великої слави вічностей. Ми прагнемо слухатися свого Небесного Батька, бо наші духи стануть більш налаштованими на все духовне. Нашому баченню відкриється таке, про існування чого ми навіть не підозрювали. Осявання і розуміння сходять на нас, коли ми виконуємо волю Батька30.

Благодать—це дар від Бога, і наше бажання бути слухняними кожній Божій заповіді—це простягання нашої смертної руки, щоб отримати цей священний дар від Небесного Батька.

Усе, що ми можемо зробити

Пророк Нефій зробив важливий вклад у наше розуміння Божої благодаті, коли проголосив: “Ми старанно працюємо, щоб … переконати наших дітей, а також наших братів повірити в Христа, і примиритися з Богом; бо ми знаємо, що це благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити31.

Однак я думаю, що іноді ми неправильно тлумачимо фразу “після всього, що ми можемо зробити”. Ми повинні розуміти, що “після” не те саме, що “завдяки”.

Ми спасенні не “завдяки” всьому, що ми можемо зробити. Чи хтось із нас зробив усе, що ми можемо зробити? Чи очікує Бог, аж поки ми не докладемо всіх зусиль, перш ніж Він втрутиться у наше життя зі Своєю спасительною благодаттю?

Багато людей занепадають духом через те, що у них постійно щось не виходить. Вони з власного досвіду знають, що “бадьорий-бо дух, але немічне тіло”32. Вони піднімають свій голос і разом з Нефієм проголошують: “Моя душа горює через мої беззаконня”33.

Я впевнений, що Нефій знав, що Спасителева благодать дозволяє і уможливлює подолання нами гріха34. Саме тому Нефій так старанно трудився, аби переконати своїх дітей і братів “повірити в Христа, і примиритися з Богом”35.

Зрештою, це те, що ми можемо зробити! І це те, у чому полягає наше завдання в земному житті!

Благодать доступна всім

Коли я думаю про те, що Спаситель зробив для нас, аби настала та Великодня неділя, я хочу здійняти свій голос і вигукувати хвалу Всевишньому Богові і Його Синові Ісусу Христу!

Небесні ворота відімкнено!

Небесні вікна відчинено!

Сьогодні і завжди Божа благодать доступна всім, хто має скрушене серце і упокорений дух36. Ісус Христос проклав шлях, аби ми піднімалися на висоти, недосяжні смертному розуму37.

Я молюся, щоб ми подивилися новими очима і новим серцем на вічне значення Спасителевої викупительної жертви. Я молюся, щоб ми виявляли свою любов до Бога і свою вдячність за дар Божої безмежної благодаті, дотримуючись Його заповідей і з радістю “ход[ячи] в обновленні життя”38. У святе ім’я нашого Учителя і Викупителя Ісуса Христа, амінь.