Тому вони усмирили свій страх
Старійшина Девід А. Беднар
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
На відміну від мирського страху, який викликає занепокоєння і сум’яття, Божий страх є джерелом миру, запевнення і впевненості.
Я маю яскраві спогади про один випадок, який стався зі мною, коли я був маленьким хлопчиком. Одного дня, граючись з друзями, я випадково розбив вітрину магазину, неподалік нашої домівки. Коли розлетілося скло і завила сигналізація, паралізуючий страх скував моє серце і розум. Я відразу ж усвідомив, що був приречений провести решту свого життя у в’язниці. Мої батьки зрештою вмовили мене вийти зі схованки під моїм ліжком і допомогли владнати цю справу з власником магазину. На щастя, покарання, яке я мав відбувати у в’язниці, було пом’якшено.
Страх, який я відчув того дня, був всеохоплюючий і реальний. Ви, безсумнівно, відчували набагато інтенсивніші почуття жаху, дізнаючись про якісь проблеми з вашим здоров’ям, про труднощі чи небезпеку у члена вашої сім’ї, чи спостерігаючи якісь хвилюючі події у світі. У цих випадках, емоція страху, яка виводить з рівноваги, виникає тому, що є загроза небезпеки, невпевненості чи болю, і через неочікувані переживання, іноді раптові, може призвести до негативного результату.
У нашому буденному житті безкінечні повідомлення про злочинну жорстокість, голод, війни, корупцію, тероризм, падіння моралі, хвороби і руйнівні сили природи можуть викликати страх і настороженість. Певно ми живемо в часи, передбачені Господом: “І в той день … вся земля буде у сум’ятті, і людські серця завмиратимуть” (УЗ 45:26).
Моя мета—це описати, як страх розвіюється завдяки правильним знанням про Господа Ісуса Христа і через віру в Нього. Я щиро молюся, щоб Святий Дух благословив кожного з нас під час розгляду цієї важливої теми.
Страх у смертному житті
Адам і Єва, почувши голос Бога, після того, як вони вкусили заборонений плід, сховалися в Еденському саду. Бог покликав Адама і запитав: “Де ти? А [Адам] відповів: Почув я Твій голос … і злякався” (Буття 3:9–10). Зверніть увагу, що одним з перших наслідків Падіння було те, що Адам і Єва почали відчувати страх. Ця сильна емоція є важливою складовою смертного існування.
Приклад з Книги Мормона показує, як знання про Господа має силу (див. 2 Петра 1:2–8; Алма 23:5–6) розвіяти страх і сповнити спокоєм, навіть коли ми зустрічаємося з великим нещастям.
У землі Гелама народ Алми був наляканий наступом армії Ламанійців.
“Але Алма вийшов наперед і став серед них, і закликав їх, щоб вони не лякалися, але … пам’ятали Господа Бога їхнього, і Він визволить їх.
Тому вони усмирили свій страх” (Мосія 23:27–28).
Зверніть увагу, не Алма усмирив страх людей. Натомість Алма порадив віруючим пам’ятати про Господа і про визволення, яке лише Він міг надати (див. 2 Нефій 2:8). І знання про турботливий захист Спасителя дало змогу людям усмирити їхні власні страхи.
Правильні знання про Господа і віра в Нього дають нам силу усмирити наші страхи, оскільки Ісус Христос—це єдине джерело тривалого миру. Він проголосив: “Учись від Мене і слухай Мої слова; ходи в лагідності Мого Духа, і ти матимеш мир у Мені” (УЗ 19:23).
Учитель також пояснив: “Той, хто чинить діяння праведності, отримає свою винагороду, саме мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (УЗ 59:23).
Довіра до Христа, впевненість в Ньому і готовність покладатися на Його заслуги, милосердя і благодать, ведуть через Його Спокуту до надії на Воскресіння і вічне життя (див. Мороній 7:41). Така віра і надія запрошують у наше життя приємний мир совісті, якого ми усі прагнемо. Сила Спокути робить можливим покаяння і заспокоює відчай, викликаний гріхом; вона також зміцнює нас, щоб ми бачили доброчесність, робили гарні вчинки і ставали хорошими у способи, які ми ніколи б не побачили чи досягли з нашими обмеженими здібностями у смертному житті. Воістину, одне із найбільших благословень відданого учнівства—це “мир Божий, що вищий від усякого розуму” (Филип’янам 4:7).
Мир, який дає Христос, дозволяє нам дивитися на смертне життя через дорогоцінну призму вічності і надає духовну стійкість (див. Колосянам 1:23), яка допомагає нам підтримувати постійну зосередженість на нашому небесному пункті призначення. Таким чином ми можемо мати благословення усмирити наші страхи, оскільки Його вчення дає мету і спрямування у всіх аспектах нашого життя. Його обряди і завіти зміцнюють і втішають як у хороші, так і у важкі часи. І Його влада священства дає запевнення, що найважливіше може зберігатися крізь час і тривати вічність.
Але чи можемо ми усмирити страхи, які так легко і часто оточують нас у сучасному світі? Відповідь на це запитання—чітке “так”. Три основні принципи є центральними для отримання цього благословення у нашому житті: (1) сподіватися на Христа, (2) будувати на основі Христа, і (3) просуватися вперед з вірою в Христа.
Сподівайтеся на Христа
Порада, яку Алма дав своєму сину Геламану, в точності підходить кожному з нас сьогодні: “Гляди, щоб ти сподівався на Бога і жив” (Алма 37:47). Нам треба сподіватися на Спасителя і підтримувати неухильну зосередженість на Ньому в усі часи і в усіх місцях.
Згадайте, як апостоли Господа були у човні посеред бурхливого моря. Ісус пішов до них, ступаючи по воді; але вони, не впізнавши Його, закричали від страху.
“А Ісус до них зараз озвався й сказав: “Заспокойтесь,—це Я, не лякайтесь!”
Петро ж відповів і сказав: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”.
А Він відказав йому: “Іди” (Матвій 14:27–29).
Потім Петро пішов по воді до Ісуса.
“Але, бачачи велику бурю, злякався”, почав тонути і закричав: “Рятуй мене, Господи!” …
І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: “Маловірний, чого усумнився”? (Матвій 14:30–31).
Я уявляю, як Петро негайно і з ентузіазмом відгукнувся на запрошення Спасителя. Не відводячи очей від Ісуса, він зробив крок з човна і дивовижним способом пішов по воді. Лише коли його погляд відхилився на вітер і хвилі, він злякався і почав тонути.
Ми можемо бути благословенні перемогою над нашими страхами і зміцненням нашої віри, якщо виконаємо настанову Господа: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся” (УЗ 6:36).
Будуйте на фундаменті Христа
Геламан наставляв своїх синів Нефія і Легія: “Пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).
Обряди і завіти є цеглинами, за допомогою яких ми будуємо наші життя на фундаменті Христа і Його Спокути. Ми надійно приєднуємося до Спасителя і поєднуємося з Ним, коли гідно отримуємо обряди й укладаємо завіти, вірно пам’ятаємо і шануємо ті священні зобов’язання і робимо усе в наших силах, щоб жити згідно із зобов’язаннями, які ми на себе взяли. І цей зв’язок є джерелом духовної сили і стабільності в усі періоди нашого життя.
Ми можемо бути благословенні здатністю усмирити наші страхи, якщо міцно вкоренимо наші бажання і вчинки на надійному фундаменті Спасителя через наші обряди і завіти.
Просувайтеся вперед з вірою в Христа
Нефій проголосив: “Отже, ви повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя” (2 Нефій 31:20).
Дисциплінована витривалість, описана у цьому вірші, є результатом духовного розуміння та видіння, наполегливості, терпіння і милості Божої. Застосування віри в Ісуса Христа і в Його святе ім’я, лагідне підкорення Його волі та Його розпорядку стосовно нашого життя, і смиренне визнання Його руки в усьому приводять до мирних речей царства Бога, які ведуть до радості і вічного життя (див. УЗ 42:61). Навіть коли ми зустрічаємося з труднощами і непевністю майбутнього, ми можемо радісно продовжувати наш шлях і вести “мирне життя в усякій побожності та чистості” (1 Тимофію 2:2).
Ми можемо бути благословенні тим, що усмиримо наші страхи, коли отримаємо зміцнення, яке приходить від вивчення принципів євангелії та життя за ними і рішучого просування вперед шляхом завітів.
Страх Господній
Відмінним, але пов’язаним зі страхами, які ми часто відчуваємо, є страх, описаний в Писаннях як “побожний страх” (див. Євреям 12:28) або “страх Господній” (Йов 28:28; Приповісті 16:6; Ісая 11:2–3). На відміну від мирського страху, який викликає занепокоєння і сум’яття, Божий страх є джерелом миру, запевнення і впевненості.
Але як може щось, пов’язане зі страхом, надихати чи бути духовно корисним?
Праведний страх, який я намагаюся описати, включає глибокі почуття благоговіння, поваги і трепету перед Господом Ісусом Христом (див. Псалми 33:8; 96:4), слухняність Його заповідям (див. Повторення закону 5:29; 8:6; 10:12; 13:4; Псалми 112:1) та очікування на останній суд і справедливість від Його руки. Таким чином страх Божий витікає з праведного розуміння божественної природи і місії Господа Ісуса Христа, бажання підкорити нашу волю Його волі і знання, що кожен чоловік і кожна жінка будуть звітувати про його чи її власні гріхи у день суду (див. УЗ 101:78; Уложення віри 1:2).
Як навчають Писання, страх Господній—“початок премудрости” (Приповісті 1:7), “навчання премудрости” (Приповісті 15:33), “сильна надія” (Приповісті 14:26) і “криниця життя” (Приповісті 14:27).
Будь-ласка, зверніть увагу, що страх Божий тісно пов’язаний з розумінням останнього суду і необхідністю нам особисто звітувати про наші бажання, думки, слова і дії (див. Мосія 4:30). Страх Господній це не якесь тривожне небажання прийти в Його присутність на суд. Я не вірю, що ми взагалі будемо Його боятися. Скоріше це перспектива побачити у Його присутності речі такими, якими вони справді є, і мати “досконалі знання” (2 Нефій 9:14; див. також Алма 11:43) про усі наші виправдання, вдавання і самообмани. Зрештою у нас не буде ніяких виправдань.
Кожна людина, яка будь-коли жила чи ще буде жити на землі, “буде приведен[а], щоб стояти перед судом Бога, щоб Він судив їх за їхніми діяннями, чи вони добрі, чи вони злі” (Мосія 16:10). Якщо наші бажання були спрямовані до праведності і наші справи були хорошими, тоді місце суду буде приємним (див. Кн. Якова 6:13; Енош 1:27; Мороній 10:34). І в останній день ми будемо “нагороджен[і] праведністю” (Алма 41:6).
З іншого боку, якщо наші бажання були спрямовані на зло, і наші справи були злі, тоді місце суду буде страшним. “Ми не насмілимося глянути на нашого Бога; і ми були б готові радіти, якби змогли наказати скелям і горам упасти на нас, щоб сховати нас від Його присутності” (Aлма 12:14). І в останній день ми “матимемо [нашу] винагороду зла” (Алма 41:5).
Як підсумовано в Еклезіясті:
“Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,—чи добре воно чи лихе!” (Еклезіяст 12:13–14).
Мої любі брати і сестри, страх Божий розвіює страхи смертного життя. Він навіть зменшує постійне побоювання, що ми ніколи не зможемо бути досить хорошими духовно і ніколи не виконаємо Господні вимоги й очікування. Насправді, ми не можемо бути достатньо хорошими, або виконати вимоги, покладаючись лише на наші здібності і діяльність. Наша робота і бажання самі по собі не рятують і не можуть врятувати нас. “Після всього, що ми можемо зробити” (2 Нефій 25:23), ми стаємо зціленими лише через милість і благодать, доступні через безкінечну і вічну Спокуту Спасителя (див. Алма 34:10, 14). Певно, “ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії” (Уложення віри 1:3).
Мати страх Божий—це любити Його і довіряти Йому. Чим більш повно ми боїмося Бога, тим досконаліше любимо Його. І “досконала любов нехтує всяким страхом” (Мороній 8:16). Я обіцяю, що яскраве світло страху Божого прожене темні тіні страхів смертного життя (див. УЗ 50:25), якщо ми будемо сподіватися на Спасителя, будувати на Ньому як на нашому фундаменті і просуватися вперед шляхом Його завітів з повною відданістю.
Свідчення і обіцяння
Я люблю Господа і благоговію перед Ним. Його сила і мир—справжні. Він—наш Викупитель і я свідчу, що Він живе. І завдяки Йому, нашим серцям не треба тривожитися чи лякатися (див. Іван 14:27) і ми будемо благословенні тим, що усмиримо наші страхи. Я свідчу про це у священне і святе ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.