Місце для нас
Пожежники і Божа зброя
Ілюстрації Джулії Єллоу
У мене, пожежника-волонтера, був спокійний день на моїй роботі, тож я вирішив почитати Книгу Мормона. Коли один з моїх колег побачив, що я читаю, то спитав, чи знаю я, як можна зодягнутися у Божу броню в наші дні. Коли ми розмовляли, пролунав сигнал тривоги. Виникла пожежа в магазині неподалік.
Ми швидко одягли на себе спорядження пожежників і поїхали прямо туди. Полумʼя було величезним, і коли ми підʼїхали до магазину, щось вибухнуло в нашу сторону. Полумʼя охопило нас. На кілька секунд цей вибух дезорієнтував мого колегу й мене. Але завдяки нашому спорядженню й захисному одягу ми залишилися неушкодженими.
Коли ми повернулися на станцію після гасіння пожежі, я спитав свого колегу, чи памʼятає він своє запитання про Божу броню. Він сказав, що памʼятає, і я пояснив, що Божа броня схожа на наше захисне спорядження пожежників. Ми повинні завжди носити його, аби вистояти під час могутніх нападів супротивника. Якщо ми виконуємо заповіді, то будемо благословенні захисною силою Божої броні і Святий Дух буде направляти нас.
Фернандо де ла Роса Маррон, Мексика
Мій улюблений вірш з Писань
1 Самуїлова 16:7. “Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”.
До приєднання до Церкви я завжди дивилась на себе як на звичайну людину зі звичайними здібностями. Я відчувала, що в мене немає нічого цінного, щоб запропонувати іншим. Мені було страшно показати людям, ким я була, через страх бути неприйнятою і скривдженою. Я думала, що кожний навколо мене був сильніший, розумніший і кращий за мене.
Але все це змінилося, коли я стала членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я дізналася, що всі ми—діти Бога і ми успадкували божественні якості. Я тепер розумію, що не існує ніякого суперництва в тому, хто розумніший, багатший або краще виглядає. У Господніх очах усі ми на одному рівні, і судить тільки Він—не за нашими фізичними якостями, а за нашим послухом і бажанням йти шляхом, який Він вказав.
Джоан Азусена, Філіппіни
Ви будете працювати в неділю?
Ілюстрації Джулії Єллоу
Коли мені було 15 років, я здобув сильне свідчення про євангелію Ісуса Христа і з великою радістю приєднався до Церкви. На той час я працював, щоб допомагати своїй сімʼї. Однак невдовзі після свого хрищення я втратив роботу.
Мені потрібно було швидко знайти нову роботу, бо моя сімʼя залежала від мене, але у всіх місцях, куди я пробував влаштуватися на роботу, вимагали, щоб я працював у неділю. Я відмовився від багатьох пропозицій працевлаштування, бо знав, що мені потрібно бути в неділю в Церкві (див. УЗ 59:9–10).
Після двох місяців пошуків, я так і не знайшов собі роботу. Моя мама не була членом Церкви, і хоч вона вірила в Бога, усе ж дуже сердилася тому, що я відмовився від стількох місць роботи.
Одного вечора вона подивилась на мене зі сльозами в очах і спитала: “Чому Господь допустив, щоб таке трапилося з нами, коли ти з такою вірністю робиш те, що правильне?”
Я відповів: “Мамо, я не знаю, чому це трапилось, але я знаю, що я роблю правильно, і я знаю, що Бог буде благословляти нас за це”.
Наступного ранку хтось запропонував мені значну суму грошей, щоб я за два дні перевіз важкий вантаж з одного будинку в інший. Робота була напруженою, але коли я отримав гроші, то пішов прямо додому й помолився з вдячністю. Невдовзі я знайшов хорошу роботу, яка дозволяла мені мати вихідний в неділю, і з тих пір я не був безробітним.
Я радий, що вирішив зберігати Суботній день святим. У житті багато викликів, та я знаю: якщо ми стараємося бути сильними попри ці виклики, Господь буде благословляти нас.
Сахіл Шарма, Індія