Ми говоримо про Христа
Сила віри
Автор живе в штаті Орегон, США.
Якби Небесний Батько мав позбавляти нас випробувань лише тому, що ми про це попросили, то Він позбавив би нас саме того досвіду, який уможливлює наше спасіння.
Одного року під час навчання у коледжі я здавала тест, як раптом в мене почала боліти шия. Біль не зник, коли минуло напруження, пов’язане з тестом. Я зверталася до лікарів і фізіотерапевтів, застосовувала різні методи лікування, але біль не минав. Упродовж наступного року, намагаючись справлятися з болем, я також намагалася збільшити свою віру. Я багато молилася, вивчала Писання і просила благословення священства. Я відчувала, що якщо лише матиму достатньо віри, то буду зцілена.
Ісус Христос зцілював хворих, сліпих, кульгавих і прокажених—“згідно з [їхньою] вірою” (Maтвій 9:29). Я знала, що Він має силу зцілити мене, як і багатьох інших, яких Він зцілював під час Свого земного життя. Таким чином, я дійшла висновку, що лише брак віри не дає мені зцілитися, тож я подвоїла свої зусилля. Продовжуючи фізіотерапію, я молилася і постилася, навчалася і вірила. Однак біль не минав.
Писання навчають нас, що з вірою ми можемо творити дива (див. Maтвій 17:20), однак я не знаходила полегшення від цього незначного страждання. Де ж була сила моєї віри? Згодом я спокійно змирилася зі своїм становищем, знайшла способи справлятися з такою недугою і задовольнилася тим, що повною мірою осягну значення віри та зцілення в майбутньому.
Через кілька років я розмовляла з подругою, яка потерпала від дуже сильної нудоти, через яку не раз потрапляла до лікарні під час першої вагітності. Ерін хотіла мати ще одну дитину, але боялася, що їй знову доведеться пройти через ту саму недугу, що й під час першої вагітності. Вона розповідала, що постилася й молилася, і дійсно мала віру в те, що Небесний Батько не вимагатиме від неї такого вдруге.
Під час нашої розмови мені пригадався вірш: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я” (Псалми 46:11). Я думала про те, як сама навчалася бути спокійною серед випробувань та переконувала Ерін продовжувати вірити, але не ставити свою віру в залежність від того, чи буде вона відчувати нудоту під час наступної вагітності.
Продовжуючи вивчати принцип віри, я звернулася до проповіді Алми про віру, в якій він навчає, що “якщо ви маєте віру, ви сподіваєтеся на те, чого не видно, але що є істинним” (Aлма 32:21).
Розмірковуючи над цим віршем, я зрозуміла, що віра не є тим, що я раніше думала. Віра, як навчає нас Алма, це надія на істинні принципи. Мати віру—це не означає вірити в те, що наш Небесний Батько завжди даватиме нам щось, як тільки ми про це попросимо. Мати віру в те, що Христос зцілить мою шию або що Він зробить так, аби Ерін більше не відчувала нудоти під час вагітності—це означає, що ми не маємо віри в правильні принципи. Однак ми можемо мати віру в те, що Христос має владу зцілювати, що Він не забуває про нас, що Він зміцнить нас і що ми будемо гідні вічного життя, якщо витерпимо належним чином.
Господь пообіцяв: “Що б не попросили ви з вірою, сподіваючись, що ви одержите в ім’я Христа, ви одержите це” (Eнош 1:15). Я вірю, що сила цього обіцяння лежить в пораді вірити “в ім’я Христа”. У статті Біблійного словника, присвяченій молитві, нас навчають: “Ми молимося в ім’я Христа, коли наш розум співпадає з розумом Христа і коли наші бажання співпадають з бажаннями Христа—коли Його слова перебувають в нас (Іван 15:7). Тоді ми просимо про те, що Бог може нам надати. Багато молитов залишаються без відповіді, бо вони зовсім не у Христове ім’я; вони жодним чином не є виявом Його розуму, але виходять з егоїстичного людського серця”.
Коли ми просимо з вірою про те, що відповідає волі Бога, Він дасть нам відповідно до наших бажань. Небесний Батько знає нас, любить нас і бажає для нас всього необхідного, щоб кожен повернувся в Його присутність. А іноді це включає випробування, тривоги і труднощі (див. 1 Петра 1:7). Якби Небесний Батько мав позбавляти нас випробувань лише тому, що ми про це попросили, то Він позбавив би нас саме того досвіду, який уможливлює наше спасіння. Ми повинні навчитися довіряти Божому планові для нас і підкоряти свою волю Його волі. Якщо ми підпорядковуємо свої бажання Його бажанням і визнаємо свою повну залежність від Нього, ми можемо бути гідними отримання “мети віри [нашої]—спасіння душам” (1 Петра 1:9).