“Мої дні” храмів і технологій
Старійшина Ніл Л. Андерсен
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу “Find Our Cousins” (Знайдіть своїх двоюрідних братів і сестер), виголошеного під час духовного вечора у День сімейних відкриттів, організованого для молоді у зв’язку з Сімейно-історичною конференцією RootsTech 2014 в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, 8 лютого 2014 р. Щоб дізнатися більше, зайдіть на сайт: lds.org/go/Andersen215.
Це ваші дні, щоб повніше повернути свої серця до предків і принести спасительні обряди мільйонам членів ваших сімей.
Чи ви коли-небудь думали про те, чому вас було послано на землю зараз, а не в інший період історії? Як би чудово було стояти поруч з Мойсеєм або бути другом Марії, матері Христа. А як щодо того, аби жити в Наву, коли пророк Джозеф ходив цими вулицями, або разом з іншими підлітками тягнути і штовхати свої ручні візки тисячу миль до нового дому в Долині Солоного озера?
Іноді ми дивимося на попередні епохи або різні місця і запитуємо: “Чому не я?” Чому я у цьому місці і чому зараз?”
Ви не перші, хто запитує про час і місце вашого життя. Пророк, який жив на Американському континенті, ставив такі ж запитання. Його звали Нефій—не той Нефій, про якого розповідається на початку Книги Мормона, а Нефій—син Геламана другого і правнук пророка Алми молодшого.
У світі, в якому жив Нефій, гроші, влада і популярність були більш важливими за те, що було правильним. Багато людей відкрито нехтували заповідями. Вони обманювали, брали те, що їм не належало, і зневажали закон цнотливості. З тих, хто дотримувався заповідей, глузували, до них погано ставилися (див. Геламан 7:4–5, 21; 8:2, 5, 7–8).
“Коли Нефій побачив це, його серце сповнилося смутком у грудях; і він вигукнув у агонії своєї душі:
О, якби ж то я міг прожити свої дні у дні, коли мій батько Нефій вперше вийшов з землі Єрусалима, щоб я міг радіти з ним на землі обіцяній; тоді його люди легше сприймали, твердо виконували заповіді Бога, і не поспішали чинити беззаконня; але вони поспішали прислухатися до слів Господа—
Так, якби мої дні пройшли в ті дні, тоді душа моя б утішалася праведністю моїх братів” (Геламан 7:6–8).
Нефій був дивовижним пророком Божим, однак на якусь мить він не міг зрозуміти, чому живе на землі у свій час. Він знав, що Спаситель має прийти на землю зовсім незабаром, але в якийсь момент Нефію здалося, ніби прекрасні події, які от-от мали настати, пройдуть повз нього.
Усього через 20 років з того часу як він про це сказав, буде ніч без темряви і Ісус народиться у Віфлеємі. Через 55 років Спаситель—воскреслий і прославлений—зійде з небес до святих на землі Щедрій. Син Нефія буде там, і Спаситель звертатиметься особисто до нього і висвятить його одним з Дванадцятьох учнів, обраних у Західній півкулі. Ми можемо припустити, що дочки і сини та онуки Нефія були серед 2500 святих, яких Христос запросив підійти один за одним і особисто доторкнутися до слідів від цвяхів на Його руках і ногах. Неважко повірити в те, що правнуки Нефія були серед тих малих дітей, яких Спаситель благословив один за одним, яких було оточено вогнем і яким служили ангели. Якби Нефій чітко бачив майбутнє своєї праведної сім’ї та друзів, то він безсумнівно не хотів би змінювати час свого перебування на землі.
На щастя, Нефій залишився праведним, навчав людей сміливо, творив могутні чудеса і разом з пророком Самуїлом пророкував, що скоро прийде Спаситель. Сам Господь Своїми ж словами пообіцяв Нефію, що благословить його назавжди (див. Геламан 10–11; 16).
Хоча він не до кінця розумів свій час і місце, однак завершив важливими словами: “Але ось, … ці дні були моїми” (Геламан 7:9).
Мої дорогі юні брати і сестри, ці дні—ваші. Вас було обрано жити в ці останні роки, які передують поверненню Спасителя на землю. Ми не знаємо точного дня або року Його приходу, але ми можемо легко бачити ознаки, що передують Його приходу1.
Одного дня, так само як Нефій прийшов до розуміння свого важливого місця в підготовці до приходу Спасителя до нефійців, ми озирнемося назад і побачимо славетні благословення, які полягають у тому, що ми живемо у свій час, готуючи світ до повернення Спасителя. Давайте бачити не лише труднощі й перепони, які заважають нам на шляху досягнення важливих цілей і славетних днів, що чекають попереду. Нехай кожен з нас повторить з Нефієм слова: “Ці дні були моїми”.
Якщо ці дні ваші, то про що просить вас Господь? По-перше, ви берете на себе ім’я Ісуса Христа. Дізнавайтеся про Нього, Його любов і невимовну доброту до вас та візьміть зобов’язання завжди дотримуватися Його заповідей. Ви маєте наслідувати Спасителя, любити Бога і служити людям навколо вас. Усі ми маємо привілей жити так, як учні Христа, мати супровід Його Духа і надихати тих, хто поруч з нами.
Священний обов’язок
Певні обставини готуються для певних поколінь. Я хочу поговорити про один з ваших священних обов’язків, якого не було в жодного з попередніх поколінь.
Не так багато років тому храми стали доступними по всьому світу. Після того як 15 листопада 2014 року було освячено Фенікський храм, штат Арізона, ми зараз маємо 144 діючі храми. Коли я був підлітком, було лише 13 храмів по всьому світу.
Моя дружина, сестра Кеті Андерсен, виросла у штаті Флорида, США. Коли їй було 5 років, її батьки привезли свою сім’ю, щоб навіки запечататися у храмі. Треба було їхати 6 днів, щоб подолати 4023 км, аби дістатися Солт-Лейкського храму. Сьогодні 47 храмів знаходяться до її будинку у Флориді ближче, ніж Солт-Лейкський храм.
Президент Томас С. Монсон заохочує молодь Церкви часто ходити до храму, щоб виконувати хрищення за померлих. Він сказав: “Мої юні друзі, хто зараз перебуває в підлітковому віці, завжди тримайте храм у полі вашого зору. Не робіть нічого такого, що завадить вам увійти в його двері та скуштувати священні й вічні благословення, які чекають на вас там. Я хвалю тих з вас, хто вже ходить до храму регулярно й виконує хрищення за померлих, встаючи рано-вранці, щоб взяти участь у цих хрищеннях перед школою. Я не уявляю кращого початку дня”2.
Ви відгукнулися на слова Господнього пророка, і кожного року мільйони по інший бік завіси отримують можливість приймати хрищення. Жодне покоління, яке жило на цій землі, не мало такого великого привілею, який маєте ви—входити у двері Господьного дому, щоб допомагати у спасінні тих, хто жив раніше.
Як ви добре знаєте, є важливий перший крок, що допомагає нам виконувати священну роботу храму. Ми маємо шукати і знаходити тих членів наших сімей, які жили до нас.
Під час першого відвідування Мороній навчав пророка Джозефа Сміта, що “серця дітей повернуться до їхніх батьків” (УЗ 2:2). Пророк Джозеф пізніше пояснював, що члени Церкви мали стати “спасителями на горі Сіон. … Яким чином вони стають спасителями на горі Сіон?,—запитував він.— Зводячи храми … і йдучи й виконуючи всі обряди … заради їхніх пращурів, що померли; … це і є ланцюгом, що з’єднує серця батьків до дітей, і дітей—до батьків”3.
Пророк казав про цю роботу, як про “міцне поєднання”, [подібне до зварювання металів], що об’єднує сім’ї разом від покоління до покоління (УЗ 128:18). Зварювання металів у часи Джозефа Сміта відбувалося шляхом пом’якшення та розплавлювання двох частин металу у горнилі, поєднання їх в той момент, коли вони ще податливі, а потім охолодження й затвердівання у формі нерозривної ланки. Про важливість міцного духовного поєднання, що об’єднує всіх нас разом назавжди, чітко сказано в Писаннях: “Нас без них не можна зробити досконалими, так само і вони без нас досконалості не можуть одержати” (УЗ 128:18).
У минулому цю роботу з пошуку сімейних імен, їх документування та принесення до храму виконували, головним чином, літні члени Церкви. Чому так? Тому що це вимагало надзвичайних затрат часу і зусиль. Це часто починалося з великих котушок мікрофільмованих записів. Це вимагало надзвичайної уваги до дат і місць, використання товстих історичних книг, доступ до яких обмежений, а часом відвідування віддалених сільських кладовищ.
Наша здатність знаходити родичів у режимі он-лайн виникла лише в останні кілька років і надзвичайно зросла в останні кілька місяців. У найближчі місяці доступ до записів ще більше полегшиться.
У той час як ваше покоління з надзвичайною відданістю відвідує храм, у найближчі місяці та роки ви з таким же успіхом будете знаходити і приносити імена до храму.
Я хочу закликати кожного з вас встановити особисту ціль допомагати в підготовці такої ж кількості імен для храму, за яку ви виконуєте хрищення у храмі. (Щоб почати виконувати це, зайдіть на сайт: templechallenge.lds.org). Є щось могутнє в пошуках імен людей, за яких треба виконати храмові обряди, дізнатися, ким вони були, а потім сприяти отриманню ними цих священних обрядів. Ось так ви стаєте “спасителями на горі Сіон” (див. Oвдій 1:21 і УЗ 103:9). Є та радість і задоволення, які можна зрозуміти лише духовними відчуттями. Ми пов’язані з нашими предками навічно.
Хтось у наших сім’ях належав до Церкви упродовж багатьох поколінь, і робота за багатьох наших прямих предків уже виконана. У 2013 році я вперше міг побачити своїх предків на діаграмі в он-лайні, серед них свого прадідуся Нільса Андерсена, на честь якого мене було названо, і мого прапрадідуся Моронія Стокса, першого члена сім’ї, якого було названо на честь пророка з Книги Мормона. Я міг побачити фото десятків членів моєї сім’ї, розміщених он-лайн. Чи знаєте ви, як виглядали ваш прадідусь і прабабуся?
Пошук наших двоюрідних братів і сестер
Якщо ваш родовід не настільки заповнений, як мій, тоді ваша перша відповідальність—заповнити його як найповніше. Кожного місяця з’являється все більше і більше доступної інформації.
Якщо ваш родовід не настільки заповнений, як мій, тоді все ще є важлива робота, яку вам треба виконати. Ця робота постійно продовжується. Вона не завершиться навіть з поверненням Спасителя. Коли нам здається, що ми вже склали свій родовід, тоді ми допомагаємо іншим досліджувати їхні родоводи і знаходимо імена тих, хто є близькими родичами предків з нашого сімейного дерева. Ми називаємо це “пошуком своїх двоюрідних братів і сестер”.
Як ми знаходимо своїх двоюрідних братів і сестер? Двома способами.
По-перше, ми дивимося на свій родовід і знаходимо близьких родичів наших прапрапрабабусь або дідусів. Наприклад, я міг дійти у своєму родоводі до бабусі Френсіс Боуен Еванс, а потім подивитися на сім’ї братів і сестер бабусі Еванс. У неї було п’ять сестер в двоє братів. Таким чином я можу знаходити своїх двоюрідних братів і сестер.
Інший спосіб знаходити своїх двоюрідних братів і сестер—це допомагати людям навколо нас. Ми розпочинаємо з особливого путівника Mоя сім’я. Якщо ваша сім’я ніколи раніше не займалася сімейною історією, заповніть цей путівник. Або, якщо ваше дерево виглядає так само, як і моє, віднесіть путівник новому члену Церкви або тому, хто не займався сімейної історією так активно, як ваша сім’я, і допоможіть їм досліджувати їхню сім’ю. Якщо ви це зробите, ви допоможете їм приводити інших до храму. Це—ваші брати і сестри, але ми також любимо називати їх “двоюрідні брати і сестри”.
Ми всі є братами і сестрами в сім’ї нашого Батька. Наші власні сім’ї не випадково поєднані разом. Президент Монсон сказав: “Ми відкриваємо дещо про себе, коли дізнаємося про наших предків”4.
Коли ми бачимо себе в перспективі своєї сім’ї, беручи до уваги тих, хто прийшов до нас і прийде після нас, ми усвідомлюємо, що ми є складовою чудової ланки, яка поєднує нас разом. Коли ми дізнаємося про життя предків і відносимо їхні імена до храму, то приносимо їм те, чого вони не можуть здобути без нас. Таким чином ми створюємо зв’язок з ними, а Господь через Свого Духа підтверджує нашій душі вічну важливість того, що ми робимо.
Президент Монсон сказав: “Ті, хто розуміє вічні благословення, які приносить храм, знають, що немає надто великої жертви, надто великої ціни, надто важкої боротьби заради отримання тих благословень”5.
Я додам до його слів, що благословення і сила з висоти чекають на членів нашої сім’ї, які вже пішли з життя, коли вони приймають обряди, які ми виконуємо за них у святих храмах. Вони вже закінчили свій земний шлях, але продовжують жити. Ми стаємо “спасителями на горі Сіон” і пов’язані з ними на вічність.
Ви народилися в добу храмів і технологій. Це—ваші дні, щоб повніше повернути свої серця до предків.
Коли ви будете виконувати цю священну роботу, ваше знання і віра в Спасителя зростуть, і ви здобудете більш упевнене свідчення, що життя продовжується і за завісою. Ви отримаєте захист від спокус, які оточують вас, і ви підготуєте себе і світ, в якому живете, до Другого пришестя Спасителя.
Я знаю, що життя продовжується і за завісою. Я свідчу, що Ісус є Христос. Він—наш Спаситель і Викупитель. Він живе. Завдяки Його славетній Спокуті ці храмові обряди можуть тривати вічно.