2013
Здобувати особисту силу через Спокуту Ісуса Христа


Здобувати особисту силу через Спокуту Ісуса Христа

Зображення

Завдяки Спокуті Ісуса Христа кожен з нас може стати чистим, і тягар нашого бунту буде знято.

Нещодавно я мав благословення зустрітися з групою молоді зі штату Айдахо, яка справила на мене надзвичайне враження. Одна праведна молода жінка запитала, що, на мою думку, є найважливішим з того, що вони мають робити у своєму житті зараз. Я запропонував їм навчитися розпізнавати силу Спокути Ісуса Христа у своєму житті. Сьогодні я зупинюся на одному з аспектів цієї сили—особистій силі, яку ми можемо здобути завдяки Спокуті Ісуса Христа.

У Книзі Мормона ми читаємо про Аммона і його братів, які проповідували євангелію “дикому, і закам’янілому, і жорстокому народові”1. Багато людей було навернено, і вони прийняли рішення облишити свою гріховну поведінку. Їхнє навернення було настільки глибоким, що вони закопали свою зброю і уклали завіт з Господом ніколи її не використовувати2.

Пізніше багато їхніх братів, яких не було навернено, напали на них і почали убивати. Але люди, які тепер були сповнені віри, вирішили, що краще їм загинути від меча, ніж ризикувати своїм духовним життям, взявши зброю в руки. Їхній праведний приклад допоміг навернутися ще більшій кількості людей, які також склали свою зброю війни3.

За допомогою Аммона Господь скерував їх, вони знайшли місце захисту серед нефійців, і їх почали називати народом Аммона4. Нефійці захищали їх упродовж багатьох років, але згодом нефійська армія почала чисельно зменшуватися і виникла нагальна потреба у підкріпленні5.

Настав критичний момент у духовному житті народу Аммона. Вони були вірні своєму завіту ніколи більше не брати до рук зброю. Але вони також розуміли, що батьки несуть відповідальність за захист своїх сімей6. Здавалося, що ця потреба була настільки великою, що прийшов час подумати, чи не варто порушити свій завіт7.

Їхній мудрий провідник Геламан знав, що порушення завіту з Господом ніколи не буде виправдано. Він запропонував натхненне альтернативне рішення. Він нагадав їм, що їхні сини ніколи не були винними у тих самих гріхах, отже, їм не потрібно було укладати такий самий завіт8. І хоча сини були дуже юними, вони були фізично сильними і, що найважливіше, вони були доброчесними і чистими. Синів зміцнювала віра їхніх матерів9. Під керівництвом свого провідника-пророка ці юнаки зайняли місце своїх батьків у справі захисту сімей і домівок10.

Події, що сприяли цьому надзвичайно важливому рішенню, показують, як Спокута Ісуса Христа приносить особисту силу в життя Божих дітей. Подумайте лише, як болісно було тим батькам. Що вони мали відчувати, знаючи, що бунтівна поведінка в минулому стає перепоною і не дозволяє захищати своїх дружин і дітей у час потреби? Знаючи з власного досвіду про жорстокість, з якою мали стикнутися їхні сини, вони мабуть, потайки плакали. Батьки, а не діти, повинні захищати свої сім’ї!11 Їхній смуток, мабуть, був дуже глибоким.

Чому їхній натхненний провідник боявся того, що вони, вирішивши знову взяти в руки зброю, можуть “згуби[ти] сво[ї] душ[і]”?12 Господь проголосив: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше”13. Ці вірні батьки вже давно покаялися у своїх гріхах і стали чистими через Спокуту Ісуса Христа, то чому ж їм радили не захищати свої сім’ї?

Такою є основоположна істина—завдяки Спокуті Ісуса Христа ми можемо очиститися. Ми можемо стати доброчесними і чистими. Однак іноді наші неправильні рішення залишають після себе довготермінові наслідки. Один з найважливіших кроків завершення процесу покаяння—це пожинати негайні та довготермінові наслідки наших минулих гріхів. Рішення, які приймали в минулому ці батьки з народу Аммона, пробуджували в них плотські пожадання, які могли б знову стати вразливим місцем, відкритим для нападок Сатани.

Сатана спробує скористатися спогадами про будь-яку попередню провину, щоб знову заманити нас у сферу свого впливу. Ми завжди повинні бути напоготові й уникати його спокус. Саме таким був випадок з батьками серед народу Аммона. Навіть після того, як вони роками жили відповідно до своєї віри, їм було вкрай необхідно мати духовний захист від будь-чого, що викликало спогади про минулі гріхи.

У перервах між багатьма битвами полководець Мороній наказував укріплювати найслабкіші міста. “Він наказав, щоб вони збудували бруствер з деревини на внутрішній стороні рову; і вони накидали землі з рову на бруствер з деревини, … доки вони не обгородили місто Щедре … міцною стіною з дерева і землі, надзвичайної висоти”14. Полководець Мороній розумів важливість укріплення слабких місць, щоб посилити їх15.

Про цих батьків з народу Аммона можна сказати те саме. Їм необхідні були вищі й ширші укріплення між сповненим віри життям і неправедною поведінкою в минулому. Їхні сини, які мали благословення праведних традицій, не були вразливими перед подібними спокусами. Вони були здатні з вірою захищати свої сім’ї, не ставлячи під удар своє духовне благополуччя.

Радісна новина для тих, хто бажає позбутися наслідків минулих неправильних рішень полягає у тому, що Господь дивиться на слабкості не так, як він дивиться на бунт. Хоча Господь застерігає нас, що бунт, якщо в ньому не покаятися, тягне за собою покарання16, однак Він завжди милостивий, коли говорить про слабкості17.

Безсумнівно, треба взяти до уваги, що батьків з народу Аммона навчали хибним традиціям їхніх батьків, але всі діти Небесного Батька приходять у земне життя зі Світлом Христа. Якою б не була причина їхніх гріховних учинків, наслідком є духовна вразливість, якою Сатана спробував би скористатися.

На щастя, їх було навчено євангелії, вони покаялися і через Спокуту Ісуса Христа стали духовно набагато сильнішими за спокуси Сатани. Ймовірно, що вони не відчували спокуси повернутися до жорстокого минулого, однак, слідуючи за своїм провідником-пророком, вони не давали шанс Сатані “[ошукати] їхні душі і [вести] їх старанно до пекла”18. Спокута Спасителя не лише очистила їх від гріха, але завдяки виявленому послуху порадам провідника священства Спаситель зміг захистити їх від слабкостей і зміцнити. Їхнє зобов’язання відмовитися від гріхів, яке вони смиренно прийняли на все життя, більше захистило їхні сім’ї, ніж те, що вони могли б зробити на полі битви. Їхнє смирення не позбавило їх благословень. Воно зміцнило і благословило їх та майбутні покоління.

Кінець цієї історії показує, як завдяки милості Господа “слабке стало сильним”19. Ті вірні батьки послали своїх синів під опіку Геламана. І хоча сини билися у жорстоких битвах, де кожен зазнав хоч якогось ушкодження, жоден з них не загинув20. Юнаки довели, що вони були сильною підтримкою нефійській армії. Вони повернулися додому вірними і духовно сильнішими. Їхні сім’ї отримали благословення, захист і зміцнення21. У наші дні незліченна кількість тих, хто вивчає Книгу Мормона, були зміцнені прикладом цих чистих і праведних синів.

У кожного з нас бували періоди в житті, коли ми робили неправильний вибір. Усім нам надзвичайно потрібна викупительна сила Спокути Ісуса Христа. Кожному з нас необхідно каятися в будь-якому бунті. “Бо Я, Господь, не можу дивитися на гріх з найменшою мірою допущення”22. Він не може, бо Він знає, що необхідно, аби стати такими, як Він.

Багато з нас дозволяють слабкостям стати частиною нашого характеру. Завдяки Спокуті Ісуса Христа ми, як і народ Аммона, можемо побудувати духовні укріплення між собою та всіма минулими помилками, якими намагається скористатися Сатана. Духовний захист, яким було оточено батьків з народу Аммона, благословив і зміцнив їх самих, їхні сім’ї, їхню країну і майбутні покоління. Те ж саме може бути істинним і для нас.

То як же нам побудувати ці вічні укріплення? Першим кроком має бути щире, цілковите і повне покаяння. Завдяки Спокуті Ісуса Христа кожен з нас може стати чистим, і тягар нашого бунту буде знято. Пам’ятайте, покаяння—це не покарання. Це—сповнений надії шлях до більш славетного майбутнього.

Небесний Батько дав нам знаряддя, щоб допомогти у зведенні укріплень між нашою вразливістю і виявом нашої віри. Поміркуйте над такими пропозиціями:

  • Укладіть завіти і пройдіть обряди для себе. Потім постійно і наполегливо працюйте над тим, щоб забезпечити виконання обрядів у храмі для ваших предків.

  • Діліться євангелією з нечленами Церкви або менш активними членами сім’ї чи друзями. Ділячись цими істинами, ви можете відчути нову хвилю ентузіазму у своєму житті.

  • Вірно служіть у церковних покликаннях, особливо в домашньому та візитному вчителюванні. Не будьте домашнім учителем чи візитною вчителькою лише на 15 хвилин раз на місяць. Натомість допомагайте кожному члену сім’ї. Познайомтеся з ними особисто. Станьте справжнім другом. Виявляючи доброту, покажіть їм, як сильно ви піклуєтеся про кожного з них.

  • А що важливіше, служіть членам своєї сім’ї. Зробіть духовний розвиток свого подружжя і дітей найвищим пріоритетом. Приділяйте увагу тому, що ви можете робити, аби допомагати одне одному. Щедро діліться своїм часом і увагою.

Кожна з цих пропозицій має спільну ідею: наповніть своє життя служінням іншим людям. Якщо ви загубите своє життя у служінні дітям Небесного Батька23, спокуси Сатани втратять силу у вашому житті.

Оскільки ваш Небесний Батько глибоко любить вас, Спокута Ісуса Христа робить цю силу доступною. Як це чудово! Багато з вас відчували тягар неправильних рішень, і кожен з вас може відчувати надихаючу силу Господнього прощення, милості й сили. Я відчув її і свідчу, що вона доступна кожному з вас. У ім’я Ісуса Христа, амінь.