Сила, радість і любов, що приходять від дотримання завітів

Лінда К. Бертон

Генеральний президент Товариства допомоги

Зображення

Я запрошую кожну з нас оцінити, наскільки ми любимо Спасителя, взявши за мірило радість, з якою ми дотримуємося своїх завітів.

Я хотіла б розпочати з розповіді однієї історії, яка зворушує моє серце.

Одного вечора чоловік покликав своїх п’ятьох овечок до хліву на ніч. Його сім’я з великою цікавістю спостерігала, як він просто покликав: “Ідіть сюди!”—і відразу ж всі п’ять голів підвелися й повернулися в його бік. Чотири овечки кинулися бігти до нього. З любов’ю й добротою він ніжно погладив кожну з цих чотирьох по голові. Вівці знали його голос і любили його.

А п’ята овечка не побігла. Це була велика вівця, яку кілька тижнів тому віддав її власник, повідомивши, що вона була якась дика, норовлива і завжди вела за собою інших овець туди, куди не треба. Новий власник прийняв цю вівцю і на кілька днів прив’язав на своєму полі, щоб вона навчилася залишатися на місці. Він терпляче навчав її любити його та інших овець, і ось нарешті в неї навколо шиї була тільки коротка мотузка—вона вже не була прив’язана.

Того вечора, коли сім’я спостерігала, що відбувається, чоловік підійшов до вівці, що стояла на межі поля, і знову лагідно сказав: “Іди сюди. Ти не прив’язана. Ти вільна”. Потім він ніжно простяг руку, поклав її на голову вівці і пішов назад з нею та іншими овечками до хліву¹.

В дусі цієї історії я молюся, щоб Святий Дух допоміг нам цього вечора дізнатися про дотримання завітів. Укласти завіти і дотримуватися їх означає прив’язати себе до нашого Небесного Батька і Ісуса Христа. Це—зобов’язатися йти за Спасителем. Це—довіряти Йому і хотіти виявляти свою вдячність за ціну, яку Він сплатив, щоб зробити нас вільними через нескінченний дар Спокути.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснив, що “завіт—це сполучна духовна угода, урочисте обіцяння Богові, нашому Батькові, що ми будемо жити, діяти і думати певним чином—таким чином, який вказав Його Син Ісус Христос. У відповідь на це Батько, Син і Святий Дух обіцяють нам повну велич вічного життя”². У цій зобов’язуючій угоді Господь встановлює умови, а ми погоджуємося дотримуватись їх. Укладання і дотримання наших завітів—це виявлення нашого зобов’язання стати схожими на Спасителя³. В ідеалі необхідно прагнути такого ставлення, яке найкраще передано кількома фразами одного з улюблених гімнів: “Веди мене, Боже, веди! … Казатиму все, що в уста мої вклав. … Я буду, ким Ти повелиш”⁴.

Чому ми маємо укладати завіти й дотримуватися їх?

1. Дотримання завітів зміцнює, дає силу і захищає.

Нефій бачив у видінні, які великі благословення дарує Господь тим, хто дотримується завітів: “І сталося, що я, Нефій, побачив, як сила Агнця Божого сходила на … завітний народ Господа, … і були вони озброєні праведністю і силою Бога у великій славі”⁵.

Нещодавно я зустріла свою дорогу нову подругу. Вона—молода сестра, яка свідчила, що після отримання храмового ендаументу вона відчула, що зміцнилася завдяки отриманій силі і тепер може протистояти спокусам, яким раніше їй було важко не піддатися.

Дотримуючись своїх завітів, ми також отримуємо сміливість і силу, які допомагають нам нести тягарі одне одного. Горем однієї сестри був її син, який мав смертельні випробування. Вірячи, що її сестри в Товаристві допомоги дотримуються завітів, вона сміливо попросила їх поститися й молитися за її сина. Інша сестра розказала, як вона хотіла попросити сестер молитися про те ж саме. Уже багато років її син мав величезні труднощі. Вона так хотіла попросити їх допомогти її сім’ї нести цей тягар. Спаситель сказав: “По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”⁶.

О сестри, у всіх нас є тягарі, щоб нести, і тягарі, щоб ними ділитися. Запрошення нести тягарі одне одного є запрошенням дотримуватися своїх завітів. Порада Люсі Мак Сміт першим сестрам Товариства допомоги сьогодні є актуальною, як ніколи раніше: “Ми повинні плекати одна одну, піклуватися одна про одну, втішати одна одну і навчатися, щоб ми усі разом могли посісти місце на небесах”⁷. Оце—дотримання завітів і виконання візитного вчителювання у найкращому вигляді!

Книга Мормона нагадує нам, що навіть пророк Алма повинен був нести тягар, маючи бунтівного сина. Але Алма був благословенний, маючи братів і сестер в євангелії, які дотримувалися своїх завітів і були глибоко наверненими до Господа, вони вже знали, що означає нести тягарі одне одного. Нам відомий вірш в книзі Мосії, де сказано про велику віру, з якою Алма молився про свого сина. І написане стверджує, що “Господь почув молитви Свого народу, а також молитви Свого слуги, Алми”⁸.

Ми знаємо, що Господь завжди радіє “від тієї душі, що кається”⁹, але ми хочемо, насамперед, щоб наші діти прислухалися до поради президента Генрі Б. Айрінга “почати заздалегідь і бути … твердими” в укладанні й дотриманні завітів¹⁰. Не так давно на раді провідників священства та допоміжних товариств було щиро піднято запитання, яке спонукало до роздумів: а чи справді ми очікуємо від восьмирічних дітей, що вони будуть дотримуватися своїх завітів? Ми радилися разом, і була висловлена думка, що одним із шляхів підготувати дітей до укладання й дотримання священних завітів хрищення—це допомагати їм навчитися давати і виконувати просте обіцяння.

У вірних батьків є право знати, як найкраще навчати, щоб задовольняти потреби своїх дітей. Якщо батьки прагнуть отримати особисте одкровення, а потім діють за ним, радяться разом, а потім служать і навчають простим принципам євангелії, вони матимуть силу, щоб зміцнювати і захищати свої сім’ї. Допомагати в цьому можуть й інші члени сім’ї. Мій милий дідусь навчав нас, як важливо дотримуватися обіцянь, завдяки простій пісеньці. У ній співалось приблизно так: “До того, як даси обіцяння, добре подумай про його важливість. А як даси, закарбуй його у своєму серці. Закарбуй його у своєму серці”. Цій короткій пісеньці дідусь навчав з любов’ю, переконливістю й силою, бо сам закарбовував свої обіцяння у своєму серці.

Одна знайома мені мудра мати свідомо залучає своїх дітей, намагаючись дотримуватись своїх завітів. Вона з радістю несе тягарі сусідів, друзів і членів приходу—і втішає тих, кому потрібне заспокоєння. Тому-то й не дивно, що її маленька дочка нещодавно прийшла з проханням допомогти, аби дізнатись, як їй найкраще втішити свою маленьку подружку, чий батько щойно помер. Це була ідеальна ситуація навчити, що її бажання втішити подружку та все, що вона готова була для цього зробити, було одним із шляхів дотримання нею завіту хрищення. Як ми можемо очікувати від дітей укладання й дотримання храмових завітів, якщо ми не очікуємо, що вони будуть дотримуватися свого першого завіту—свого завіту хрищення?

Старійшина Річард Г. Скотт зауважив: “Одне з найвеличніших благословень, яке ми можемо запропонувати світу,—це сила зосередженої на Христі домівки, в якій навчають євангелії, дотримуються завітів і де панує любов”¹¹. Що це за шляхи, якими ми можемо створити таку домівку, щоб підготувати наших дітей до укладання завітів у храмі й дотримання їх?

Ми разом можемо з’ясувати, що означає бути гідними мати храмову рекомендацію.
Ми разом можемо з’ясувати, як дослухатися до Святого Духа. Оскільки храмовий ендаумент отримується через одкровення, нам потрібно набути цієї дуже важливої навички.
Ми разом можемо з’ясувати, як навчатися за допомогою символів, починаючи зі священних символів хрищення і причастя.
Ми разом можемо з’ясувати, чому тіло є священним, чому іноді його порівнюють із храмом, і як скромний одяг і належний зовнішній вигляд пов’язані зі священною природою храмового одягу.
Ми можемо з’ясувати через Писання, що таке план щастя. Чим більше ми знаємо з Писань про план Небесного Батька і Спокуту, тим змістовнішим буде наше храмове поклоніння.
Ми разом можемо вивчати історії наших предків, досліджувати сімейну історію, індексувати та виконувати вікарну роботу за померлих рідних.
Ми разом можемо дізнаватися про значення таких термінів, як ендаумент, обряд, запечатування, священство, ключі та інших слів, що стосуються храмового поклоніння.
Ми можемо навчати, що ми йдемо до храму, аби укласти завіти з Небесним Батьком, і що ми повертаємося додому, аби дотримуватися їх!¹²

Навчаючи, пам’ятаймо про концепцію “добре, краще, найкраще”¹³. Навчати наших дітей про храм—добре. Підготувати їх до укладання й дотримання завітів та очікувати, що вони будуть дотримуватися їх,—краще. Подавати їм особистий приклад, з радістю дотримуючись наших власних завітів хрищення і храмових завітів,—найкраще! Сестри, чи розуміємо ми свою надзвичайно важливу роль в роботі зі спасіння, коли виховуємо, навчаємо і готуємо дітей простувати дорогою завітів? Сила, щоб робити це, прийде, якщо ми шануємо свої завіти й дотримуємося їх.

2. Дотримання завітів необхідне для справжнього щастя.

Президент Монсон навчав: “Ми повинні шанувати священні завіти, і вірність їм є вимогою для того, щоб мати щастя”¹⁴. У книзі 2 Нефій ми читаємо: “І сталося так, що жили ми щасливо”¹⁵. До цього ми дізнаємося з цього ж розділу, що Нефій та його народ тільки-но побудували храм. Звичайно ж, вони були щасливими людьми, які дотримувалися завітів! І в книзі Алми ми читаємо: “Але знайте, не було щасливішого часу серед народу Нефієвого, починаючи від днів Нефія, ніж у дні Моронія”¹⁶. Чому? Знову ж таки ми дізнаємося з попереднього вірша, що вони були “вірним[и] у виконанні заповідей Господа”¹⁷. Ті, хто дотримується завітів, дотримується й заповідей!

Я люблю читати, як написано в Писаннях: “І ось, коли люди почули ці слова, вони заплескали в долоні від радості і вигукнули: Це є бажання наших сердець”¹⁸. Мені подобається бажання їхніх сердець. Вони з радістю хотіли укласти завіти й дотримуватися їх!

Одного разу в неділю молода сестра вигукнула: “Я сьогодні приймаю причастя!” Коли в останній раз ми раділи цьому привілею? І як ми виявляємо це? Ми виявляємо це тим, що завжди пам’ятаємо про Спасителя і завжди виконуємо Його заповіді, серед яких і святити Його Суботній день. Ми виявляємо це тим, що завжди пам’ятаємо про Нього, завжди маючи особисту й сімейну молитву, щоденно вивчаючи Писання і щотижня проводячи домашній сімейний вечір. А коли чимось відволікаємося або легковажно ставимося до цього, то каємося й починаємо робити це знову.

Укладання й радісне дотримання наших завітів оживлює й робить дійсними необхідні священні й спасительні обряди, які нам потрібні, щоб отримати “усе, що має … Батько”¹⁹. Обряди і завіти є “духовними віхами”, про які говорив, навчаючи президент Генрі Б. Айрінг: “Святі останніх днів—народ завіту. З дня хрищення і через духовні віхи нашого життя ми даємо обіцяння Богу, а Він дає обіцяння нам. Він завжди дотримується Своїх обіцянь, переданих через Його уповноважених слуг, але це вирішальне випробування нашого життя, щоб побачити, чи будемо ми укладати свої завіти з Ним і дотримуватися їх”²⁰.

3. Дотримання наших завітів вказує на нашу любов до Спасителя і Небесного Батька.

З усіх цих причин, чому ми повинні бути старанними у дотриманні своїх завітів, найвагоміша—любов. Один вірш у Старому Завіті зворушує моє серце, коли ми розмірковуємо над принципом любові. Хто з вас залишився байдужим до біблійної історії про любов Якова і Рахілі, коли ми читаємо: “І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів”²¹? Сестри, чи дотримуємося ми своїх завітів з такою глибокою й відданою любов’ю?

Чому Спаситель з готовністю дотримувався Свого завіту з Батьком і виконав Свою божественну місію—викупити від гріхів світ? Бо мав любов до Свого Батька і мав любов до нас. Чому Батько був готовий дозволити Своєму Єдинонародженому і досконалому Сину страждати від невимовного болю, несучи гріхи, страждання, хвороби й немочі світу та всяку несправедливість у цьому житті? Відповідь ми знаходимо в цих словах: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однонародженого”²².

“Якби ми повною мірою цінували велику кількість благословень, які належать нам через здійснення для нас викуплення, то не було б нічого, що Господь міг попросити нас і ми не зробили б цього охоче й завзято”²³. Відповідно до цього твердження Президента Джозефа Філдінга Сміта, дотримання завітів—це один із способів виявити нашу любов до Спасителя і Викупителя за незбагненну, безкінечну Спокуту і за досконалу любов Небесного Батька.

Старійшина Холланд емоційно сказав: “Я точно не знаю, що буде з нами у Судний день, але я буду дуже здивований, якщо в певний момент тієї розмови Бог не спитає нас те саме, що Христос спитав Петра: “Чи кохаєш ти Мене?”²⁴. Цього вечора я запрошую кожного з нас оцінити, наскільки ми любимо Спасителя, взявши за мірило радість, з якою ми дотримуємося своїх завітів. Спаситель сказав: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам”²⁵. Як же нам потрібне постійне об’явлення Спасителя у нашому щоденному житті!

Пам’ятаймо, що навіть ті, хто збився з дороги у минулому, або ті, хто тепер бореться зі спокусами, можуть відчути дотик руки Доброго Пастиря на їхній голові й почути Його голос, який каже: “Іди сюди. Ти не прив’язаний. Ти вільний”. Спаситель сказав: “Я—Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці”²⁶. Він може сказати так, бо дотримувався Своїх завітів з любов’ю. Питання: “А ми будемо дотримуватися?” Давайте ж іти вперед з вірою, з радісним серцем і великим бажанням дотримуватися завітів. Цим ми виявляємо свою любов до Небесного Батька і нашого Спасителя, про Них обох я свідчу з великою любов’ю, в ім’я Ісуса Христа, амінь.