Найбільш поширені запитання про Книгу Мормона
Друзі, члени сім’ї, щиро зацікавлені або вороже налаштовані люди—усім нам ставлять запитання про Книгу Мормона. Ось деякі можливі відповіді:
Що таке Книга Мормона, і чим вона відрізняється від Біблії?
Книга Мормона—це книга Писань, подібна до Біблії. Це—ще одне свідчення про Ісуса Христа1. В Біблії головним чином розповідається про життя і вчення давнього Ізраїля. Книга Мормона містить записи кількох груп людей, які прибули до Америки, в тому числі однієї сім’ї, яка пішла з Єрусалима в 600 р. до Р. Х. Ці люди також були нащадками дому Ізраїля. Таким чином Біблія і Книга Мормона були написані людьми однакового походження, але в різних частинах світу.
Як і Біблія, Книга Мормона є не просто історичною розповіддю. Вона містить “повноту євангелії Ісуса Христа” (УЗ 20:9): учення, доктрини і пророцтва, які свідчать про Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа.
Пророк Джозеф Сміт пояснив, що Книга Мормона “розповідає нам, як Спаситель явив Себе на цьому [Американському] континенті після Свого воскресіння, що Він приніс сюди євангелію в усій її повноті, рясноті, силі й благословенні; що у них були апостоли, пророки, пастори, вчителі та євангелісти, той же порядок, те ж священство, ті ж обряди, дари, сили і благословення, які були і на східному континенті; … що останній з їхніх пророків, який жив серед них, отримав повеління записати скорочено їхні пророцтва, історії тощо і сховати їх у землі, і це мало з’явитися і об’єднатися з Біблією для звершення цілей Бога в останні дні”2.
Члени Церкви вивчають і Біблію, і Книгу Мормона. Крім того, за програмою нашої Недільної школи два роки з чотирьох присвячені вивченню Біблії. (Додаткова інформація з цієї теми знаходиться на сс. 16, 24 та 52 даного номера).
Хто написав Книгу Мормона?
Давні пророки, такі як Нефій, Яків, Мормон і син Мормона, Мороній, були її основними авторами. Мормон зібрав і скоротив літописи, які вели пророки і записували в них свою історію, пророцтва та вчення. Він також додав деякі зі своїх літописів. Мормон вигравіював цей літопис на скріплених між собою металевих листах—золотих на вигляд—які часто називають “золотими пластинами”.
Після смерті Мормона Мороній закінчив літопис і сховав його в пагорбі, щоб він був збережений для нашого часу. В 1823 році Мороній вже як ангел з’явився Джозефу Сміту і показав йому місце, де був схований літопис. Через чотири роки Джозефу було дозволено дістати літописи. Він “переклав літопис даром і силою Бога” на англійську мову з тієї давньої мови, якою він був написаний3. Потім він опублікував і розповсюдив Книгу Мормона. (Додаткову інформацію з цієї теми можна знайти на сс. 22 і 72 цього номера).
Що сталося з оригіналом літопису—золотими пластинами?
Джозеф Сміт одержав пластини у вересні 1827 року і володів ними до весни 1829 року. Коли в 1838 році він писав свою історію, то пояснив, що сталося з цими пластинами: “І коли в призначений день явився за ними посланець [Мороній], я передав їх йому, і тепер він опікується ними аж до сьогоднішнього дня, тобто до другого травня тисяча вісімсот тридцять восьмого року” (Джозеф Сміт—Історія 1:60).
Хто ще бачив золоті пластини?
Окрім Джозефа Сміта, кілька інших чоловіків і жінок бачили пластини і засвідчили їхнє існування. Зокрема, одинадцять чоловіків, відомих як три свідки та вісім свідків, записали свої свідчення про те, що бачили пластини, а вісім свідків ще й про те, що тримали їх в руках. Їхні свідчення вміщені на початку кожного примірника Книги Мормона.
Ці чоловіки виступають могутніми свідками Книги Мормона, і цінності їхнім свідченням додає той факт, що вони “протягом певного часу вороже ставилися до Джозефа”,—стверджує старійшина Джеффрі Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Однак вони “свідчили до самої своєї смерті, що бачили ангела і тримали в руках пластини. “Вони були показані нам силою Божою, а не людською,—проголосили вони. —Тому ми знаємо напевно, що написане є істинним”4.
Чи існують матеріальні докази істинності Книги Мормона?
Хоча ми не основуємо нашу віру на матеріальних доказах, існують лінгвістичні, історичні та археологічні докази на користь Книги Мормона. Наприклад, колись ідея писання на металевих пластинах сприймалася досить скептично, але останнім часом були знайдені численні приклади священних записів на металевих пластинах—деякі з них були сховані у кам’яні скрині.
Лінгвісти звернули увагу на те, що в Книзі Мормона є слова і фрази, які звучать дивно англійською, але точно передають зміст гебрейською та спорідненими мовами, які були знайомі людям Книги Мормона та невідомі молодому Джозефу Сміту.
Але не ці види доказів переконують нас в істинності Книги Мормона. Переконання приходить через віру і особисте одкровення.
Як мені дізнатися, що Книга Мормона істинна?
Єдиний надійний спосіб, як дізнатися самим—це силою Святого Духа. В останньому розділі Книги Мормона всіх людей, хто буде її читати, розмірковувати і щиро захоче дізнатися, чи вона істинна, закликають спитати про це Небесного Батька в ім’я Ісуса Христа. Той, хто прийме цю пропозицію, дізнається силою Святого Духа, що ця книга істинна (див. Мороній 10:3–5). Мільйони членів Церкви молилися і дізналися завдяки свідченню Святого Духа, що Книга Мормона істинна. (Додаткову інформацію з цієї теми див. на сс. 4, 60 та 80 даного номера).
Мене бентежить Одкровення 22:18–19, де говориться, що ми не повинні нічого додавати до Божого слова.
Одним з наших ключових вірувань є те, що Бог завжди відкривав Свою волю Його дітям на землі і завжди це робитиме. Ми віримо, що Біблія є словом Бога, але не віримо, що вона містить усі одкровення, які Бог давав або дасть Своїм пророкам. Навіть сьогодні Він продовжує відкривати Свою волю через живих пророків і апостолів, які є фундаментом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (див. Ефесянам 2:20).
Коли апостол Іван писав книгу Одкровення, вона не була останньою книгою Біблії. Старий і Новий Завіт не були поєднані в одну книгу Писань, яку тепер ми називаємо Біблією, до третього століття від Р.Х.
Таким же чином у Повторенні Закону 4:2 нам говориться не додавати до слів Мойсея. Звичайно, що цей вірш, який знаходиться у першій частині Старого Завіту, не позбавляє чинності решту Біблії. Ані Мойсей, ані Іван не могли говорити про зміни в книзі, яка ще не існувала; натомість вони попереджали проти викривлень істинних учень євангелії.
Книга Мормона, яка містить повноту євангелії, не змінює Божого слова, а підтверджує його. (Додаткову інформацію з цієї теми див. на сс. 24 та 38 цього номера).
Я чув, що в Книзі Мормона були зроблені зміни з часу її першого видання. Що це за зміни, і чому вони були зроблені?
Відповідь на це запитання залежить від певного розуміння процесу перекладу і друку Книги Мормона.
1. Коли Джозеф Сміт перекладав золоті пластини силою Бога, він диктував слова писарю. Записуючи його слова, писарі іноді робили орфографічні та граматичні помилки. Наприклад, у 1 Нефій 7:20 замість слів “were sorrowful” [“засмутилися”] було написано “ware sarraful”. Писарям не бракувало освіченості, просто в ті часи не існувало єдиного правопису.
2. Оригінал рукопису перекладу був переписаний для того, щоб зробити для друкаря новий рукопис. На цьому етапі були виправлені деякі орфографічні та граматичні помилки й додано розділові знаки. Але при переписуванні в словах з’явилися й деякі нові помилки.
3. Друкар робив усе можливе, щоб правильно набрати шрифт. Однак і він час від часу припускався помилок. Наприклад, в Алма 57:25 він неправильно прочитав слово “joy” [“радість”] і натомість набрав “foes” [“вороги”].
4. Пророк Джозеф Сміт уважно переглядав перші три видання Книги Мормона і продовжував сприяти внесенню уточнень і усуненню помилок. Але деякі помилки залишалися непоміченими аж до набагато пізніших видань. У 1981 році була нарешті виправлена друкарська помилка в Алма 16:5, коли слово “whether” було замінено словом “whither”, узгоджуючи його з оригіналом рукопису, як це переклав пророк із золотих пластин.
5. Інші зміни стосувалися нового розбиття на розділи і вірші й додавання виносок з перехресними посиланнями.
Поділіться примірником
Не має значення, які запитання ставлять люди про Книгу Мормона, ця книга є найкращим оборонцем для самої себе. Ви можете свідчити про книгу, дати її примірник і запропонувати іншим особисто молитися про неї. Якщо людина має щире серце і справді бажає дізнатися, чи істинна ця книга, Господь “явить [тій людині] правду про це силою Святого Духа” (Мороній 10:4).
Фотоілюстрації Роберта Кейсі