Старійшина Дж. Девн Корніш
Сімдесятник
Старійшина Девн Корніш знає, що кожен член Церкви і кожне покликання в Церкві є важливими.
“Коли ми думаємо про покликання у Церкві, важливо пам’ятати, що немає значення, де ми в літаку сидимо. Найважливіше це те, що ми в літаку,---каже він.---Для вічності має значення те, що ми беремо участь у роботі. А яку ми посаду обіймаємо---це вже другорядна справа”.
Від свого покликання служити в Гватемальській Сальвадорській місії до свого нинішнього покликання у Другий кворум сімдесятників старійшина Корніш виконував багато церковних покликань: президент Товариства молодих чоловіків приходу, президент кворуму старійшин, виконавчий секретар приходу, провідник групи первосвящеників, член вищої ради, єпископ, президент колу, президент місії в Сантьяго, Домініканська Республіка, і територіальний сімдесятник.
Старійшина Корніш народився у квітні 1951 року в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США, в сім’ї Джорджа і Наомі Корніш. З сім’єю він жив у Юті, Джорджії та Вірджинії, США, після чого знову повернувся до Юти, щоб навчатися в коледжі.
Живучи в Прово, на одному із заходів для дорослої молоді він познайомився з Елейн Сіммонс. Вони уклали шлюб у храмі Ментай, шт. Юта, в серпні 1973 року.
Виховуючи шістьох дітей зі своєю дружиною, старійшина Корніш служив у медичному корпусі Військово-Повітряних сил Сполучених Штатів, здобув в Університеті Джона Гопкінса ступені бакалавра та лікаря і спеціалізувався на педіатрії, навчаючись на медичному факультеті Гарвардського університету на базі Бостонської дитячої лікарні.
Під час років навчання і роботи сім’я жила в багатьох місцях---у штатах Айдахо, Техас, Каліфорнія і Джорджія, США, але старійшина і сестра Корніш кажуть, що де б вони не жили, їм подобалося служити у Церкві.
“Робота поширюється по всьому світу. Це велике благословення---мати змогу допомагати в служінні Господнім дітям повсюди”,---каже старійшина Корніш.
Це покликання сімдесятником, “як і кожне покликання в Церкві, стане ще однією нагодою взяти участь у роботі Господа,---каже старійшина Корніш.---Ми вдячні за цей привілей”.