Що означає толерантність?
З виступу на квітневій генеральній конференції 1994 року.
Толерантність—це чеснота, якої так не вистачає в нашому неспокійному світі. Однак ми маємо визнати, що є різниця між словами tolerance–толерантність і tolerate–вседозволеність. Ваша ввічлива телерантність не дає людині права робити щось погане, і також ваша толерантність не вимагає від вас зносити чиїсь погані вчинки. Ця різниця є основоположною в розумінні цієї важливої чесноти.
Дві великі заповіді
Нашими найвищими пріоритетами в житті є любити Бога і любити ближнього1. У широкому розумінні це включає ближніх у нашій власній сім’ї, нашій громаді, країні й у світі. Послух другій заповіді включає послух першій заповіді. “Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17).
Хрищення піднімає нас над відмінностями
На всіх континентах і островах морських вірні збираються у Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Відмінності в культурах, мові, статі й рисах обличчя перестають мати значення, коли члени Церкви присвячують себе служінню улюбленому Спасителю.
Лише усвідомлення того, що Бог є Батьком, дозволяє повною мірою оцінити істинне братерство між людьми. Таке розуміння вселяє бажання наводити мости співпраці, а не стіни ізоляції.
Нетерпимість сіє чвари; толерантність долає суперечки. Толерантність—це ключ, який відкриває двері взаєморозуміння й любові.
Ризик надмірної толерантності
А зараз я хочу висловити застереження. Помилково люди думають, що коли невелика кількість чогось приносить користь, то велика кількість—ще більшу користь. Зовсім ні! Передозування необхідних ліків може бути небезпечним. Надмірна милість може бути перепоною для справедливості. Так само й надмірна толерантність може спричинити безхребетну вседозволеність.
Господь окреслив границі, щоб визначити допустимі межі толерантності. Небезпека виникає тоді, коли божественні межі порушуються. Так само як батьки навчають малих дітей не бігати й не гратися на дорозі, так і Спаситель навчав нас, що нам не потрібно терпимо ставитися до зла. “Ісус увійшов у храм Божий, … і поперевертав грошомінам столи” (Maтвій 21:12; див. також Maрк 11:15). Хоча Господь любить грішника, однак каже, що “не мож[е] дивитися на гріх, з найменшою мірою допущення” (УЗ 1:31).
Справжня любов до грішника може спонукати до сміливого протистояння, але не мовчазної згоди! Справжня любов не підтримує саморуйнівної поведінки.
Толерантність і взаємоповага
Наша відданість Спасителю спонукає нас непримиримо ставитися до гріха і в той же час виконувати його заповідь любити ближнього. Ми разом живемо на цій землі, про яку треба піклуватися, обробляти її та з вдячністю ділити з іншими2. Кожен з нас може допомагати в тому, щоб життя у цьому світі було приємнішим.
Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів опублікували публічну заяву, яку я цитую:
“Якщо будь-яка особа чи група осіб заперечує невід’ємне почуття власної гідності людини, керуючись жахливою та відразливою теорією расової або культурної переваги, це суперечить нормам моралі.
Ми закликаємо всіх людей повсюди повернутися до перевірених часом взірців толерантності та взаємоповаги. Ми щиро віримо, що завдяки поважному і співчутливому ставленню одне до одного ми зрозуміємо, що можемо співіснувати у мирі, незважаючи на глибокі розбіжності”3.
Ми можемо бути єдині в нетерпимості до гріха, але в терпимості до ближніх, для яких їхні відмінності є святими. Всі наші улюблені брати і сестри по всьому світу є дітьми Бога. Він—наш Батько. Його син Ісус є Христом. Його Церкву було відновлено на землі в ці останні дні, щоб благословляти всіх Божих дітей.
Спаситель навчав нас, що нам не потрібно терпимо ставитися до зла. “Ісус увійшов у храм Божий, … і поперевертав грошомінам столи”.
Ісус очищує храм, художник Карл Генріх Блох, використовується з дозволу Національного історичного музею у Фредеріксборзі, Гіллерод, Данія