2011
Мистецтво зцілення
Березень 2011


Мистецтво зцілення

Спаситель може зцілювати поранені серця, непорозуміння й ненависть, якщо ми звертаємося до Його слова і Його Спокути.

Зображення
Elder Yoshihiko Kikuchi

У серпні 1978 року я отримав доручення відвідати конференцію колу в Сеулі, Південна Корея. Після зборів з провідниками священства я стояв у коридорі, коли до мене підійшла сестра років 60-ти й прошепотіла на вухо японською мовою: “Я не люблю японців”.

Я був вражений і здивований. Повернувшись, я відповів японською: “Мені шкода, що у вас такі почуття”. Я міркував, які події в її житті викликали такі почуття. Яких втрат зазнав її народ через мій народ?

У своєму виступі на тій вечірній сесії конференції колу я говорив про Спасителеву Спокуту і Його велику жертву. Я розповів членам Церкви історію про Нефія і про те, як Дух Господа підніс його на високу гору. Там він побачив дерево життя, яке бачив його батько Легій, і там він побачив немовля Ісуса (див. 1 Нефій 11:1–20). Потім ангел запитав у Нефія, чи він знає значення дерева, яке його батько бачив у видінні.

Нефій відповів: “Так, воно є любов Божа, яка проливається всюди в серця дітей людських; отже, вона бажаніша за все”. Ангел додав: “Так, і найрадісніша для душі” (1 Нефій 11:22–23).

Любов Божа може допомогти нам подолати всі упередження й непорозуміння. Ми дійсно діти Божі, і ми можемо впустити Його любов у свою душу, якщо тільки забажаємо.

Боже, дай мені пізнати

Твій закон, Твою любов,

Щоб в служінні благодатнім

Дух і силу я знайшов1.

Не мені людей судити

Я не мав наміру робити цього, однак почав розповідати про свій зв’язок з корейським народом. Я розповів зібранню, що зростав з двоюрідними братами й сестрами корейського походження. Вони приходили до нас додому, і я з братами і сестрами часто ходив до них додому. Я їв корейську їжу, вивчав корейські пісні. Моя тітка вийшла заміж за чудового чоловіка з Кореї. Вони ростили своїх дітей у Японії, в тому ж місті, де жив і я.

Під час виступу я попросив когось грати на піаніно, коли ми разом з президентом Хо Нам Рі, першим президентом колу в Південній Кореї, співали корейську народну пісню. Потім я попросив президента Рі допомогти мені заспівати корейський національний гімн, хоча я не співав його з того часу, як був дитиною. Минуло вже багато років з того часу, як я вивчив його зі своїм корейським дядьком, але слова самі спливали в пам’яті. Потім я попросив присутніх співати разом зі мною. Вони підвелися і співали свій красивий національний гімн. Багато людей плакали, і мені було важко говорити. Запанував чудовий, зворушливий Дух.

Я сказав членам колу, що так само, як я любив своїх корейських двоюрідних братів і сестер, так само я люблю і їх, тому що всі ми—Божі діти, тому що всі ми—брати і сестри в євангелії, і тому що є Божа любов (див. 1 Нефій 11:22, 25). Ми всі відчули ту вічну любов, і майже всі присутні плакали. Я казав їм: «Я люблю вас як моїх братів і сестер в євангелії».

По закінченні вечірньої сесії члени колу стали в довгу чергу, щоб привітати мене. Останньою людиною в тій черзі була та 60-річна корейська сестра, яка підійшла до мене зі сльозами на очах і вибачилася. Сильно відчувався Дух Господа. Усі ми були на крилах зцілення нашого Спасителя, і дух миру промовляв до зібрання. Я відчував єдність з ними.

Не мені людей судити,

Бо й мене неволить гріх.

Ми не в змозі оцінити

Тягарі скорбот людських.

Ваше послання змінило моє мислення

У 1977 році мене було покликано сімдесятником. З того часу я мав привілей відвідати сотні колів. Після одних зборів провідників священства у Тейлорсвіллі, штат Юта, до мене підійшов огрядний чоловік і прошепотів, що його брата вбили під час Другої світової війни і що він ненавидить японський народ. Однак після конференції колу той самий чоловік підійшов до мене зі сльозами на очах. Плачучи від радості, він обійняв мене, бо я розповів мою історію і про свою любов до американців, і це зворушило його.

З іншої нагоди одна сестра підійшла до мене на конференції колу в штаті Джорджия, США, і сказала, що втратила батька під час Другої світової війни. Однак після зборів вона сказала мені: “Я маю вибачитися перед вами. Через те, що японці вбили мого батька, в моєму серці жила ненависть”. Потім вона сказала: “Ви сказали нам, що ваш батько також загинув на війні, але пізніше прийняли євангелію, яка змінила ваше життя. А зараз ви кажете, що любите нас. Мені соромно. Хоча я народилася в Церкві, до сьогоднішнього дня я відчувала ненависть до вашого народу. Однак ваше послання змінило моє мислення”.У мене було дуже багато таких випадків. Я мав нагоду зустрічатися з багатьма людьми, і, завдяки євангелії, ми могли любити і розуміти одне одного.

Усі мої провини було забрано

Через кілька років по тому, під час духовного вечора, якій відбувся після поїздки до Адам-онді-Амана, керівник місіонерів, що служили в тому регіоні, попросив мене розповісти історію мого навернення. Я зробив це, а потім подякував місіонерським подружжям, присутнім на духовному вечорі, за те, що підготували своїх дітей до служіння на місії і, образно кажучи, за те, що вони послали їх до моїх дверей.

Коли я потискував руки перед від’їздом, заговорив керівник. “Перш ніж ми закриємо ці збори,—сказав він,—я маю в чомусь зізнатися”. Я не пам’ятаю сказаного дослівно, але суть була такою:

“Як ви знаєте, в молодості я служив у ВМС Сполучених Штатів. Під час служіння я вбив багатьох японських солдат. Я думав, що вірно служу своїй країні, але впродовж багатьох років, кожного разу, коли я бачив людей з Азії, особливо японців, мене охоплювала глибока депресія. Іноді я був просто непрацездатний. Я зустрічався з керівниками Церкви і обговорював свої почуття з професійними психологами.

Сьогодні, коли я зустрівся зі старійшиною Кікучі, його дружиною та сином, в голові промайнули спогади. Але потім я слухав свідчення старійшини Кікучі та історію його навернення, про його любов до Господа і до євангелії та до кожного з нас. Він казав, що ненавидів американців та американських солдатів, але євангелія змінила його життя завдяки зцілюючій силі Господа. Коли я почув це, то мені здалося, що я почув голос Господа, який сказав: “Все скінчилося. Все добре”.

Він простягнув вперед свої руки, підняв їх і сказав зі сльозами на очах: “Усі мої провини забрано. Мій тягар знято!”

Він підійшов і обійняв мене. Потім підійшли наші дружини, і ми всі обіймали одне одного й плакали.

Я зрозумів, що Спаситель може зцілювати зранені серця, непорозуміння й ненависть, якщо ми звертаємося до Його слова і Його Спокути. Він зцілює нас так само, як колись зцілював ізраїльтян від укусів змій (див. Числа 21:8–9; 1 Нефій 17:41; Aлма 33:19–21). Це “приємне слово Бога, …яке зцілює поранену душу” (Кн. Якова 2:8) і “Він був ранений за наші гріхи” (Ісая 53:5; Мосія 14:5).

Буду поміччю для брата

І цілителем йому.

Я влаштую бідним свято

І стражденних обійму.

Я даю вам 10 хвилин

Я народився в маленькому місті на північному острові Хоккайдо, Японія. Коли мені було п’ять років, мого батька було вбито внаслідок нападу американського підводного човна. З раннього дитинства я не злюбив американців. Я так і зростав, навіть не знаючи, що спричинило війну.

Коли я закінчив середні класи школи, ми були бідні. У матері не було грошей, щоб я міг закінчити школу, тож я вирішив піти на роботу, щоб заплатити за освіту. У нашому маленькому селі не було роботи, і я знайшов роботу в Мурорані, місті, де виросла моя мати, розташованому на відстані дев’ятигодинної подорожі. Я мав виготовляти тофу.

У Мурорані я щодня вставав о 4:30 ранку, до полудня виготовляв тофу, а потім розвозив його в різні магазини до 6 вечора. Після роботи я мився, переодягався, їв і біг у вечірню школу. Я повертався додому о 10:30, і об 11 застрибував у ліжко. Через виснажливий графік я невдовзі геть знесилився і захворів.

Я жив у домі власника виробництва тофу, але залишив роботу й попросив свого дядька взяти мене до себе, щоб закінчити перший рік у старшій школі. Хоча я приймав ліки, однак не одужував. Я не знав, що робити, впав у відчай і думав, що помираю. Я багато молився, кажучи: “Боже, якщо Ти є, благослови, щоб я одужав”. Потім у своїх молитвах я насмілився попросити: “Якщо я одужаю, то буду служити Тобі”.

Коли я жив у домі дядька, одного вечора у двері постукали двоє іноземців. То були місіонери Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Один з них, старійшина Лоу, старший напарник, був фермером з Сент-Ентоні, шт. Айдахо, США, а другий, старійшина Портер, новий старійшина, приїхав із Солт-Лейк-Сіті. Було холодно, йшов дощ, вже майже стемніло й вони хотіли йти додому. Але з якоїсь причини вони продовжували стукати у двері.

Коли вони постукали в мої двері, я був у домі один. Я відкрив двері й сказав: “Ні, дякую”.

Ці юнаки були смиренними і наполегливими, але я знову сказав: “Ні, дякую”. Потім я додав: “Ви вбили мого батька”. Я все ще не міг заспокоїтися.

Не відступивши перед цим, старійшина з Айдахо запитав, скільки мені років. Я відповів: “Навіщо вам знати мій вік? Будь ласка, ідіть”.

Старійшина відповів: “Я хочу розповісти тобі історію про хлопчика, який бачив твого Небесного Батька і твого Спасителя Ісуса Христа. Ми хочемо розповісти цю історію. Я майже замерз біля дверей”.

Я сказав: “Я даю вам 10 хвилин”.

Ті 10 хвилин глибоко зворушили й змінили моє життя. Історія, яку розповіли місіонери, була такою глибокою і прекрасною. Я зрозумів, що є дитиною Бога і що я прийшов від Нього. Старійшини приходили кожного дня, бо я був хворим.

Під час розмови місіонери навчали мене прекрасній євангелії Відновлення. Євангелія дала мені надію і волю до життя. За кілька тижнів після того, як місіонери постукали в мої двері, я охристився.

Боже, дай мені пізнати,

Що таке—любити всіх,

Щоб мене могли прийняти

В світле царство слуг Твоїх

Дай любов до всіх пізнати.

Я йтиму за Христом

Цілюща сила Бога є величною, незмірною і прекрасною. Я дякую Йому за Його милість, Його любов і Його чудесне небесне зцілення. Я дякую Йому за реальність Спасителевої Спокути, яка, завдяки Його милості, “дає силу, яка змиває гріхи, щоб зцілити і дати життя вічне”2.

Я свідчу, що слова Алми, сказані Зизрому в Книзі Мормона, істинні: “Якщо ти віриш у викуплення Христа, тебе можна зцілити” (Aлма 15:8).

Посилання

  1. “Я йтиму за Христом”, Гімни, № 129.

  2. Л. Том Перрі, “Приводьте душі до Мене”, Ліягона, травень 2009, с. 110.

Христос Утішитель, художник Карл Генріх Блох; Христос зцілює сліпого, художник Сем Лоулор

Фрагмент картини Мойсей і мідяний змій, художник Себастьєн Бордо; фотоілюстрація Девіда Стокера

Фрагмент картини Розп’яття,, художник Карл Генріх Блох, використовується з дозволу Національного історичного музею у Фредеріксборзі, Гіллерод, Данія; фотоілюстрація Девіда Стокера