Застосування настанов з конференції змінює життя
Невдовзі після генеральної конференції, яка відбулася в жовтні 2010 року, Джаред і Кетлін Сміти з Юти, США, вирішили проїхатися околицею разом зі своїми трьома дітьми, щоб насолодитися видом барвистого осіннього листя. Перед тим, як вирушити в дорогу, брат Сміт поклав собі до кишені пляшечку з освяченою олією. Він пам’ятав про слова Президента Генрі Б. Айрінга, звернені до носіїв священства, завжди бути готовими до служіння у священстві (див. “Служіть з Духом”, Ліягона і Ensign, лист. 2010, с. 59).
По дорозі додому Сміти натрапили на групу людей, які зібралися навколо маленької дівчинки, яка лежала на землі, очевидно з якоюсь травмою голови. Вони почули, як якась жінка вигукнула: “Будь ласка, чи є у когось освячена олія? Будь ласка!” Брат Сміт квапливо з’їхав на узбіччя і передав свою олію батькові дівчинки. Після благословення священства, дівчинка опритомніла і заговорила до своїх батьків. За кілька хвилин потому прибула бригада швидкої допомоги і її відвезли до лікарні.
“Ми відчували тепло й мир в серці за те, що були у вірному місці в належний час, за те, що взяли з собою олію і, як навчав Президент Айрінг, за те, що ми були готові,—каже брат Сміт.—Наші діти бачили благословення влади священства і ми поїхали звідти, відчуваючи любов Небесного Батька до нас і до цієї маленької дівчинки та її сім’ї”.
Подібно до Смітів, багато сімей отримали благословення за дотримання порад, отриманих під час генеральної конференції. В той час, як члени Церкви готуються до наступної генеральної конференції, ось історії трьох сімей, які прислухалися до пророчого голосу.
Щоб знайти більше історій (англійською мовою) або поділитися своїм особистим досвідом (будь-якою мовою) читайте повну версію цієї статті в розділах Church News та Events на сайті LDS.org за посиланням lds.org/church/news/how-general-conference-changed-my-life.
Анне Те Кава, Taраруа, Нова Зеландія
На початку 2010 року у мене були деякі серйозні особисті проблеми. Мій єпископ підказав, що можливо мені буде корисно зустрітися з професійним консультантом. Ця ідея шокувала мене. Я працюю і навчаю у сфері лікування від наркотичної та алкогольної залежності, тож я подумала: “Я ж фактично сама консультант! Мені не потрібна допомога інших”.
Коли розпочалася квітнева генеральна конференція, я все ще боролася з деякими особистими проблемами і власною гордістю. Старійшина Джеймс Б. Мартіно, сімдесятник, виступив з темою, під назвою “Усе допомагає на добре” (див. Ліягона та Ensign, трав. 2010, с. 101), яка присвячувалася подоланню бід.
Його послання зворушило мене і я вирішила молитися про скерування щодо того, що я мушу робити. Після конференції я прагнула зміцнити віру й довіритися Спасителю вести мене через Святий Дух.
Два тижні я роздумувала, молилася й міркувала та зрештою вирішила, що спробую порадитися з консультантом. То був корисний і успішний досвід. До того ж, перечитуючи виступ старійшини Мартіно, зміцнюючись через молитву до Небесного Батька і покладаючись на Спокуту Його Сина, Ісуса Христа, я здобула відчуття тривалої безпеки. Я свідчу, що смиренний пошук Господа завжди є способом подолання випробувань. Він скеровуватиме нас до отримання знання, що саме ми маємо зробити.
Андреа Руше, Техас, США
У жовтні 2009 року ми з моїм чоловіком, Колліном, стали батьками. В той час, коли нашій дочці Елайзі виповнилося п’ять місяців, ми почали обговорювати, коли нам слід почати залучати її до наших домашніх сімейних вечорів і вивчення Писань. Чи було б корисним проводити домашній сімейний вечір разом із нею, коли вона не спить? Чи дійсно вона може щось засвоїти, коли ми вголос читаємо Книгу Мормона?
Під час квітневої генеральної конференції 2010 року старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму дванадцятьох, сказав: “Молодь будь-якого віку, навіть немовлята, можуть відчувати особливий дух Книги Мормона” (“Пильнувати з повною витривалістю”, Ліягона та Ensign, трав. 2010, с. 40).
Зміни, які ми запровадили, були простими й поступовими. Ми регулярно вмикаємо для Елайзи CD з піснями Початкового товариства. Ми читаємо з нею кілька віршів з Книги Мормона в обідній час. Ми почали промовляти сімейну молитву невдовзі перед сном Елайзи. Під час прогулянок я показую їй пташок і кажу: “Ісус створив тих пташок для нас”. Можливо вона не розуміє цього зараз, але зрозуміє у майбутньому.
Я побачила, що завдяки цьому розвіялися багато моїх хвилювань щодо майбутнього. Я відчуваю, що якщо я навчатиму Елайзу тому, що їй необхідно знати, і буду дотримуватися пророчої поради, в майбутньому вона отримає благословення.
Села Факатоу, Уест Мідлендз, Англія
У нашій сім’ї всі заклопотані. Іноді ми не приділяємо часу, щоб уважно послухати одне одного або виявити доброту чи проявити ввічливість. Тож, готуючись до наступної генеральної конференції, ми молилися, щоб дізнатися, як ми можемо як сім’я стати ближчими одне до одного.
Виступ старійшини Роберта Д. Хейлза “Наш обов’язок перед Богом: місія батьків і провідників щодо підростаючого покоління” (див. Ліягона та Ensign, трав. 2010, с. 95), був відповіддю на наші молитви та запитання.
Особливо мене зворушила історія про те, як онук старійшини Хейлза спитав його: “Дідусю! Ти тут?” Старійшина Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив: “Бути тут, означає розуміти серця нашої молоді і спілкуватися з ними. А спілкуватися означає не просто розмовляти з ними, але й робити щось разом”.
Ми працювали, щоб покращити нашу взаємодію одне з одним. За обідом ми обговорюємо день. Ми говоримо про проблеми, з якими стикаємося, і як речі, про які ми дізнаємося з Писань, допомагають нам протистояти цим проблемам і долати їх.
Виділення часу для обміну думками було не легкою справою. Але, коли ці хороші звички стали частиною сімейного життя, я відчула особливу любов до своєї сім’ї. Дотримуючись пророчої поради, яку я отримала на конференції, я знайшла відповіді й на інші запитання і побачила, яким чином можу бути більш схожою на Спасителя Ісуса Христа. Я відчуваю мир замість хвилювань сильніше, ніж будь-коли раніше.
Послання з конференції старійшини Джеймса Б. Мартіно сповнило Анне Те Каву з Нової Зеландії впевненістю, щоб молитися про скерування, якого вона потребувала.
Коллін і Андреа Руше знайшли у посланні старійшини Девіда А. Беднара на конференції відповіді, яких вони шукали.