Я не погодився зі співробітниками

Кеннет Херст, шт. Алабама, США

Одного ранку керівництво нашої фабрики оголосило, що всі робітники крім погодинної оплати будуть отримувати надбавку за кількість виготовленої продукції. Чим більше ми будемо виробляти, тим більше будемо отримувати. Це сталося за чотири місяці до моєї місії, тож тепер я міг заробити більше грошей, щоб допомогти у сплаті за місію.

Продуктивність значно зросла, а разом з нею наша зарплата. Я працював на пресі, який виготовляв гумові вироби й обслуговувався трьома робітниками. Кожного разу, коли я бачив, як форма виходить з інкубатора й приводить у дію автоматичний лічильник, то уявляв, як зростає мій банківський рахунок.

Однак зросла не лише платня, але і шахраювання. Один співробітник частенько обманював лічильник, накручуючи додаткові показники, й повертався на робоче місце. Я посміхався, коли бачив це, похитував головою і продовжував працювати. Мені здавалося, що оскільки я не брав участь у підробці показників, то моя совість чиста.

Але невдовзі я зрозумів, що оскільки мені платили стільки ж, як і іншим членам бригади, то, в дійсності, не мало значення, хто підкручує лічильник. Я був так само винний в обкраданні компанії, як і інші. Невже я буду фінансувати місію краденими грошима?

Я мучився, не знаючи, що ж мені робити. Надбавка до нашої зарплати була не така вже й велика. Багато людей сказали б, що не варто мені перейматися. Однак я переймався. Я знав, що мені доведеться протистояти своїм співробітникам.

“Ти що, жартуєш?—сказав Боб (ім’я змінено), наш бригадир.— Усі шахраюють. Навіть керівництво. У них це передбачено”.

Він не вважав, що треба щось змінювати. Що ще мені було робити? Навіть без перебільшення показників, наш прес був найпродуктивнішим на нашій зміні. Я часто чув, як робітники на інших пресах казали, що вони хотіли б працювати в нашій бригаді.

“Я можу помінятися місцем з Джеком, який працює на іншому пресі”,—запропонував я Бобові.

“Мені здається, ти просто дурень,—сказав він мені,—але я можу працювати і з Джеком”.

Після того як ми з Джеком помінялися місцями, Боб часто нагадував мені, наскільки Джек більше заробляє, ніж я. Але мені пригадалися слова з гімну “Святі, вашій вірі не буде кінця”: “Не бійсь, Я з тобою, журливим не будь”. Ті слова допомагали мені не зважати на Бобові глузування.

Невдовзі Боб підійшов до мене. Він сказав, що вони не спрацювалися з Джеком і моя бригада хоче, щоб я повернувся. Я був здивований. Я сказав Бобу, що повернуся лише якщо не буде ніякого шахраювання. Він погодився. Моя колишня бригада тепло мене зустріла, і шахраювання припинилися.

Я знав, що перед від’їздом на місію будуть випробування, але навіть не думав, що буде випробовуватися моя чесність і сміливість. Я такий вдячний за те, що коли мені потрібна була сила зробити те, що правильно, Господь підтримав мене Своєю “всевладною рукою”¹.