2011
Операція Елі
Березень 2011


Операція Елі

“Усі ті, хто приймає це священство, приймає Мене, каже Господь” (УЗ 84:35).

Елі поглянув на велику кількість домашніх завдань, які приніс йому друг після школи. Через інфекцію у вусі Елі не був у школі ще один тиждень.

Того вечора до Елі в кімнату зайшли батьки. Мама сіла на краю ліжка і взяла Елі за руку. “Елі, лікар вважає, що тобі потрібна операція”,—сказала вона.

“Яка операція?”

“Він хоче вставити тобі у вуха трубки, щоб інфекція не поширювалася,—сказала мама.—Це буде не боляче, і того ж дня ти підеш з лікарні додому”. Вона стиснула його руку.

Елі довіряв батькам. Але думка про операцію лякала його. Він пригадав історію про Джозефа Сміта, яку чув у Початковому товаристві. Коли Джозефу було сім років, інфекція потрапила в кістку його ноги. Стан погіршувався, і лікар вирішив, що повинен видалити частину кістки, бо інакше Джозеф втратить ногу, а може й помре.

За часів Джозефа Сміта лікарі давали людям алкоголь, щоб притупити біль під час операції, однак Джозеф відмовився від алкоголю, який запропонував йому лікар. Він також не захотів, щоб його прив’язували до ліжка. Він сказав, що коли батько триматиме його, то він не буде ворушитися. Батько міцно тримав Джозефа у своїх обіймах упродовж усієї болісної операції. Операція пройшла успішно, і Джозеф одужав.

Елі думав про сміливість Джозефа і його довіру до батька. “Тату, ти можеш дати мені благословення?”—запитав він. Елі знав, що благословення священства може допомогти йому. На початку навчального року батько давав йому благословення.

“Прекрасна ідея”,—сказав тато.

Мама Елі схилила голову й склала руки. Елі відчув руки батька в себе на голові. Голос його батька звучав більш упевнено, коли він казав у благословенні, щоб Елі не боявся і що він повністю одужає.

Після благословення Елі більше не боявся. “Тепер я можу йти на операцію”,—сказав він.

Через три дні він пішов до лікарні й наступного дня повернувся додому. Інфекція у вусі більше не поширювалася, і Елі швидко виконав завдання, які він пропустив у школі.

Елі був вдячний за членство у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів і за можливість отримувати благословення священства.

Ілюстрації Діллін Марш